Звягель може пишатися своєю зіркою спорту. Ірина Бондар, уродженка міста, нещодавно здобула золото на чемпіонаті світу з вільної боротьби U-20 в Іспанії. Ця перемога — не випадковість, а результат наполегливої праці та незламного духу молодої спортсменки.
Про свій шлях у боротьбі, який дівчина розпочала несподівано для себе та мрію про олімпійську медаль Ірина розповіла Суспільному.
— Розкажіть, як ви почали займатися боротьбою?
— Я почала займатися у Звягелі. У сьомому класі до мене підійшов тренер і розповів, що у нас є секція з вільної боротьби. Запропонував прийти, подивитися. Коли я прийшла, то одразу подумала, що це не жіночий вид спорту. Потім прийшла додому, поговорила з батьками. Вони сказали, що якщо у мене є бажання, то я можу займатися. Я походила два місяці, потім там познайомилася з дівчиною. Вона живе недалеко від мене і ми почали разом відвідувати заняття. Я почала займатися боротьбою у Звягелі, два роки я тренувалася там і стала бронзовою призеркою чемпіонату України. Після цього я вступила до Житомира у ліцей для обдарованих дітей. Провчилась там чотири роки і зараз навчаюсь в Поліському національному університеті на економічній спеціальності.
— А чому економічна спеціальність?
— Я повинна була на національну безпеку вступати, проте її скасували цього року. І мені порадили вступити на економічну спеціальність, адже згодом я зможу перевестися на національну безпеку. Виходить, магістратуру я вже закінчу на тренерську спеціальність. Я хочу тренером бути.
— Коли ви тільки почали займатися у Звягелі, як багато дівчат відвідували заняття з боротьби?
— Одна дівчина була, проте вона зараз вже не займається. Так вийшло, що з того залу я одна продовжила займатися боротьбою.
— Ви говорили, що перша думка про боротьбу була, що це не жіночий вид спорту. Тоді що стимулювало продовжувати займатися?
— Я до сьомого класу була відмінницею в школі, а потім я почала займатися боротьбою. Я йшла на 17:00 на тренування і займалася до 19-19:30 була там. Коли приходила додому мені хотілося тільки лягти спати і все. Мене настільки захопив цей вид спорту, що я закинула навчання. Я вісім років займаюся цим видом спорту і життя без нього не уявляю. Я після чемпіонату світу відпочивала 10 днів і було враження, ніби я рік не тренувалась.
— Як вдавалося поєднувати навчання в ліцеї та спорт?
У нас в ліцеї з приводу навчання дуже навантажували. Ми о 7:00 прокидалися і їхали на тренування на Михайлівську в зал. О 10:00 їхали назад на навчання до 14:00 і після ми їхали знову на тренування. І так кожного дня протягом трьох років.
— Розкажіть про підготовку до чемпіонату світу з боротьби.
— Підготовка була дуже чіткою. На першому етапі були "не дитячі" навантаження. Потім на другому етапі йшов трохи спад навантаження на тренуваннях. До кожних змагань підготовка індивідуальна. Наприклад, на чемпіонаті Європи в мене не було суперниць, адже у всіх я виграла достроково 10:0. На чемпіонаті світу були зірки своїх країн. Була колумбійка, яка на Олімпіаді посіла третє місце. Перша моя сутичка була з представницею Чехії і виграла достроково 10:0. Вдруге боролась з представницею Китайського Тайбею, теж виграла 10:0. Третю виграла в азербайджанки на туше. Четверта сутичка була за вихід у фінал з мексиканкою, якій раніше я програла за третє місце на чемпіонаті світу у минулому році.
— Що означає "перемога достроково"?
— Це коли ти виконуєш прийом "прохід в ноги" і робиш накат, тоді це 10:0 або кидок через стегно, чи захват "млин", тоді це туше — суперник лежить на лопатках і це перемога дострокова 4:0.
— До якого змагання готуєтеся зараз?
— Зараз йде підготовка до турніру в Хорватії. У четвер ми виїжджаємо на збори в Хорватію. Спочатку там буде відбуватися міжнародний турнір, потім два тижні збори. На тиждень ми приїдемо на Олімпійську базу в Конче-Заспу, після — на чемпіонат світу в Албанії.
— Вже знаєте своїх конкуренток?
— Ні. Ще немає списків, але я знаю, що ті з ким я боролась, то вони будуть точно. Ті, які 2005, 2006 року народження теж можуть трапитися, я в 2004 народилась. Я-от боролась з азербайджанкою, яка 2007 року народження. Я думала, що вона маленька буде, а вона дуже сильна виявилась.
— Чи маєте ви кумирів у вільній боротьбі?
— Моєю кумиркою була Марія Стадник, вона родом зі Львова. Їй 36 років і вона чотирикратна чемпіонка Олімпіади. Вона така 50 кілограмова жінка, але дуже сильна. І є ще одна японка — Сусакі. Вона раніше нікому не програвала, а на Олімпіаді програла індусці.
— Як ви налаштовуєтеся перед змаганням? Чи є якісь забобони або ритуали?
— Я ходжу і сама собі говорю: "Ти зможеш, ти зможеш". Якихось забобонів немає, я просто налаштовуюсь на те, що у мене вийде все. Стільки роботи пророблено перед змаганням, що у мене немає вибору, окрім як виграти.
— Чи підтримують вас сім’я та близькі?
— Батьки вже дивляться. Раніше не дивилися, а зараз вони постійно спостерігають за боротьбою і дивляться мої сутички.
— Які поради ви могли б дати початківцям в боротьбі? Наприклад, дівчатам, які дивляться на вас і бачать приклад для наслідування.
— Займатися спортом, поки ви молоді. Займайтеся і можливо ви станете олімпійським чемпіоном.
— Ваша мета стати олімпійською чемпіонкою?
— Мета усіх спортсменів — олімпійська медаль.
— Що для вас означає бути чемпіонкою світу?
— У мене вдома лежить пояс і коли я на нього дивлюсь, то й досі не можу повірити. Ці емоції вже забулися, в перший день ще є ця ейфорія, а потім вона зникає. Цей ранг, як і чемпіонство Європи. Я вже п’ятикратна чемпіонка Європи. І таких емоцій як вперше немає.
Раніше ми писали, що "золота" дівчина зі Звягеля Ірина Бондар стала чемпіонкою світу U20 зі спортивної боротьби. Подробиці тут.
