Східці, що ведуть до пам’ятника Лесі Українки, а ще стінки фонтану, що біля фортеці, пошкодили юні любителі екстриму.
Непрошареним, а стріт-райдери ділять світ на себе та непрошарених, не зрозуміти їхній "стиль життя" і "цілу культуру з окремою історією". Більшість містян справді вкрай рідко відчувають драйв, хіба що спотикаючись на ямках та вибоїнах у тротуарах.
Хто такі стріт-райдери, непосвячені у тему дізналися через шум довкола онлайн-петиції "Ні скейтбордингу на Олімпійських іграх". Міжнародний олімпійський комітет одноголосним рішенням включив скейтбординг в програму Олімпійських ігор 2020 року в Токіо. Серйозні представники екстриму заворушилися:
— Скейтбординг не спорт, і ми не хочемо, щоб він експлуатувався в олімпійській програмі. Це назавжди змінить обличчя скейтбордингу, його індивідуальність і свободу.
І скейтери, і серфери у змаганнях, на яких судді виставляють оцінки, беруть участь рідко.
Серф- і скейт-індустрії сконцентровані навколо ентузіастів і професіоналів, які катаються без суддів, змагань і оцінок. Вони вважають, що називати скейтбординг і серфінг спортом в його традиційному розумінні – образа. У них немає ніяких керівних органів та єдиних правил. Видовищні змагання проводять не спортивні федерації, а бренди і телеканали.
Підлітки бачать неймовірні трюки і намагаються їх повторити, ламаючи кінцівці і хребти. Навіть якщо результат не такий трагічний, він все одно негативний. Діти роздовбують гранітне оздоблення вулиць, парків та майданів, а дорослі обурюються: навіщо псувати майно?
Дописувачі соцмереж вражають категоричністю:
— Треба негайно взяти під варту усіх ролерів, скейтбордистів-екстремалів, які нищать не тільки гранітну плитку на пам'ятниках, пандусах і тротуарах, але й поручні, призначені для людей з інвалідністю.
Важко не погодитися з такою вимогою, коли дивишся на площу Лесі Українки, територію довкола пам’ятного знака загиблим чорнобильцям і оглядовий майданчик на всіма улюбленій фортеці. Свіжовикладена плитка, розрахована на десятиліття, скрізь пошкоджена. Зазнала навіть основа фонтану, де дітки люблять кататися на великах.
Хоча статті 194 про навмисне пошкодження майна Кримінального кодексу України ніхто не скасовував, домогтися від правоохоронних органів відповідної реакції не вдалося. Начальник відділу культури і туризму міськради Лариса Заєць сказала, що серйозно занепокоєна руйнуванням пам’ятника Лесі Українці і зверталася до поліції.
Вона повідомила, за який проєкт бюджету участі голосуватиме цьогоріч – за торішній скейт-парк, якщо його розробники знову подадуть заявку на участь. На сьогодні це, можливо, єдиний спосіб захистити місто від прихильників руйнівного катання.
Парки ризикованих розваг, прокат велосипедів, вбиральні для маломобільних груп населення, колівінг та коворкінг, майданчики для вуличного воркауту, урбан-плейсес для нашого міста не значаться навіть у найвіддаленішій перспективі. Можливо, громаді варто голосуванням навалитися на банальний скейт-майданчик?
Торік полтавці аналогічну проблему вирішили завдяки бюджету участі. Тут "Скейт-парк" назбирав 800 голосів і посів одне з призових місць серед проєктів-переможців з великим бюджетом – від одного мільйона гривень. Вартий уваги досвід Коломиї, де кошти добували не лише з бюджету участі, а й з депутата обласної ради.
Спільними зусиллями придбали і змонтували основні спортивні елементи скейт-парку: 2 квотерпайта, міні грайнд бокс, фан-бокс з поручнями, тумбу і рейл. Кажуть, що 200 скейтерів підписали з коломийським міським головою письмову угоду, у якій зобов’язалися не кататися вулицями та біля пам’ятників.
У Новограді-Волинському замість спеціальних конструкцій активно використовуються і нещадно руйнуються східці біля підніжжя найкращого в Україні пам’ятника Лесі Українці. Зі скейт-майданчиком якось не склалося.
UPD
Пошкоджені східці вже відремонтували — встановили нові плити дещо іншого кольору біля пам'ятника Лесі Українки.
