Леся Українка — не лише одна з найвидатніших постатей української літератури, а й людина з вишуканими гастрономічними вподобаннями. Завдяки її листам та спогадам сучасників ми можемо дізнатися про страви, які вона любила.
Співробітниця літературно-меморіального музею Лесі Українки Галина Пилипенко опублікувала матеріал з подробицями стилю харчування нашої славетної землячки. Далі текст без змін.
З листів Лесі Українки та спогадів про неї можна дізнатися про гастрономічні уподобання і стиль харчування письменниці. Леся Українка вміла готувати і любила побалувати своїх рідних чимось смачненьким.
Її приятелька Оксана Стешенко згадувала: "…Леся любила сама пекти англійський кекс і варити крюшон чи пунш. Готувати їх уже завжди й доручали Лесі. Літом старі Косачі частенько кудись виїздили, і тоді вже харчування переходило цілком до наших рук, і ми харчувалися найбільше морозивом та струделями з яблуками".
Під час мандрівок Леся Українка знайомилася з кулінарними традиціями різних народів. В італійському Сан-Ремо на сніданок подавали каштани, мандарини, яблука, грушки, фініки та фіги. Лесю дивувала традиція італійців прикрашати святкові страви квітками: "Замість куті був якийсь особливий пудинг (либонь, теж обрядовий), обложений букетами фіалок. Всі fournisseurs [з франц. "постачальники"] понаносили квіток при своїх продуктах. Тут же все присилають з базару самі продавці, а кухарка тільки ходить вибирати, так ото й прислали м'ясо з трояндами, молоко з геліотропом і т.д."
Леся Українка любила каву. "Рано п’ю каву (чай скасувала), — розповідала письменниця, — навіть з сметанкою, а не з молоком; між першою і другою годиною обідаю, годині в 4-й або 5-й п’ю молоко або какао (коли не лінуюсь варити), увечері п’ю чай і вечеряю шинкою, яйцями або тим, що принесу з обіду, до кави і чаю завжди маю масло; молоко носять мені по бутилці (3 ½ склянки) щодня".
"Мама п’є каву трошечки теплу, — писала вона з Відня, — а я, поки вмиюся і приведу себе в належний стан, випиваю свою, подібно до кофейного крему… Далі мама йде на місто по вино, апельсини (нігде, певне, немає таких дешевих і добрих апельсинів, як тут) або ще яку там їду".
У спогадах Лесиної племінниці Євгенії Косач-Мільської є цікавий епізод: "… Мене привезли до бабуні Ольги Петрівни якось ранком. Родина саме лаштувалася снідати. Були, крім своєї родини, ще якісь люди, можливо, співробітники часопису "Рідний край", а, може, просто знайомі. Посідали снідати і мене посадили. Тьотя Леся нарізала собі сало і клала на шматочки хліба. Вона любила їсти сало, нарізане тоненькими шматочками. За столом знялася якась суперечка, тьотя Леся спорилася з матір'ю на тему не побутову, а якусь громадсько-політичну. Я була ще мала і того не розуміла, про що йде річ. Пам'ятаю, що один з гостей стояв на тьотиному боці".
Останні кілька місяців Леся Українка мало їла через болі у шлунку. "Їсть Леся дуже мало: неповну склянку кави з молоком і маленьким кусочком сухарика, ¾ склянки супу з курки, півсклянки чаю, крихту котлети з курки (може, з чайну ложечку), скільки ложечок рідкої кашки з тарілки – і більш нічого, а часом і того менше", — згадувала Олена Пчілка. Та за три дні Лесин стан різко погіршав. Єдине, що могла їсти — морозиво з ожини.
Раніше ми писали про конкурс есе "Хто для мене Леся Українка?" — найкращі твори отримають призи. Деталі тут.
