Зник безвісти, полон... Разом з цими словами на рідних захисників України важким тягарем падає болюча невизначеність, яка роз'їдає серця. Ця моторошна невідомість з присмаком надії стає щоденним супутником подекуди на роки... Саме для того, щоб світ не забував про наших оборонців, яких досі не знайдено, родини зниклих безвісти військовослужбовців 30-ї ОМБр 1 березня організували у Звягелі акцію "Безвісти" — не значить "назавжди"!". До заходу долучилися також рідні зниклих та полонених з інших міст та військових частин.
Придивіться до світлин нижче! Можливо саме ви зможете допомогти!
"Ми не маємо права мовчати"
Під час акції родичі розповідали історії своїх зниклих близьких, ділилися болем, сподіваннями та розчаруваннями. "Я стою тут як голос свого чоловіка, який перебуває в полоні вже майже три роки, і свого свекра, який зник безвісти понад два роки тому. Але безвісти зниклий не означає загиблий і ніхто у світі не зможе змусити нас втратити цю надію. Ми боремось, ми шукаємо, ми чекаємо", — говорить Алла, дружина одного з полонених військовослужбовців.
Юлія Соломонюк, ініціаторка акції, яка шукає свого брата вже 30 місяців з 2022 року, зазначає: "У нашій бригаді близько тисячі родин перебувають у пошуку. І це лише ті, хто активно шукає. Є ще ті, хто не має змоги або втратили надію".
Аня, дружина та сестра зниклих військових, розповідає: "28 місяців без жодної звістки про чоловіка, два роки про брата... Вони вважаються зниклими безвісти... Я стою тут за всіх зниклих воїнів нашої 30-ї бригади. Я звертаюся до всіх можливих організацій, чіпляюсь за кожну надію, але відповіді немає. І навіть тоді, коли накриває відчай, я змушую себе вставати та продовжувати його шукати. Бо знаю, де б він не був, йому там набагато гірше. Я вірю, що він живий, і я продовжую цю боротьбу".
Любов ділиться, що її чоловік зник безвісти 22 вересня 2022 року: "29 місяців повної тиші і невідомості. У нас немає життя, у нас є просто проживання і чекання. Я вдячна нашій спільноті 30-ї бригади, яка є підтримкою, яка є допомогою і порадою. Просимо всі державні установи звернути на нас увагу і повернути наших рідних".
Валентина згадала про вісьмох військових, які зникли одночасно в одному бою: "Деякі з них не встигли побачити, як ростуть їхні діти, деякі не дочекалися онуків, а дехто навіть не встиг створити свою сім'ю. Я вважаю, що кожен захисник має бути повернутим. Якщо він загинув на полі бою, він має бути повернутим і похований з почестями, як і належить кожному нашому захиснику. Якщо захисник перебуває у полоні, він має бути повернутий до своєї родини".
Кількість зниклих треба помножити на їх рідних
У бригаді зниклими безвісти вважаються сотні військовослужбовців. Але ця цифра не відображає справжніх масштабів трагедії. "Її треба помножити на кожну маму, на кожного батька, дружину, сина, доньку, брата і сестру. Ми всі зникли разом із нашими рідними", — говорить ініціаторка акції Юлія.
Кожна історія, розказана на заході — це біль, який не вщухає. "Немає нічого гіршого, ніж не знати, що сталося з тим, кого ти любиш понад усе. Кожен день — це боротьба, кожен дзвінок — надія", — ділиться Аня, дружина та сестра зниклих бійців.
За допомогою таких акцій, що у Звягелі проходить вдруге, рідні мають змогу привертати увагу до проблеми полонених та зниклих безвісти. "Чим більше говоримо про наших воїнів, тим більше шансів, що нас почують і допоможуть", — кажуть родичі.
Як може допомогти кожен з нас
Під час акції наголошувалося, що потрібно не тільки говорити, а й діяти. Поширення інформації та звернення до міжнародних організацій — усе це може допомогти у поверненні захисників додому.
До слова, захід модерувала Надія, яка понад два роки чекала свого сина з полону. Він потрапив у полон, коли йому не було ще 19 років. На щастя, його вдалося повернувся додому і тепер Надія підтримує інші родини, які досі чекають на своїх рідних.
"Фотографуйте нас, фотографуйте наших рідних, поширюйте інформацію про акції, про їхню долю. Кожне слово, кожен репост — це крок до повернення наших близьких", — закликають земляків рідні захисників підтримувати родини зниклих та полонених.
Присутня на акції секретар міської ради Оксана Гвозденко нагадала, що рідні зниклих чи полонених воїнів можуть звернутися за допомогою у Ветеранський простір Звягеля. Зокрема, працівники установи допоможуть у комунікації з командирами військових частин. "Дякую усім вам, що ви ходите на акції. Дякую, що пам'ятаєте. І дякую просто пересічним громадянам, які приєднуються, які сьогодні поширять цю інформацію світом", — додала Оксана Гвозденко.
"Вони повернуться, якщо ми не здамося"
Заклик родин простий, але важливий: не бути байдужими. "Безвісти зниклий — це не забутий. Це не кінець. Ми маємо боротися за кожного з них", — говорить одна з учасниць акції, а інша додає, що поки є 1% віри — буде 99 шансів.
Рідні українських героїв не припиняють боротися, і поки вони не здаються, шанс знайти та повернути захисників живими залишається. Їхні слова звучать як молитва, як обітниця: "Вони сказали нам: чекайте. І ми будемо чекати!".
