16 квітня у Звягелі в літературно-меморіальному музеї Лесі Українки відбулася презентація цікавого проєкту "Інтерактивний музей "Голоси жінок Житомирщини". Експозиція, що поєднує сучасні технології з історичними дослідженнями, дає змогу відвідувачам познайомитися з дванадцятьма видатними жінками Житомирщини.
Проєкт реалізовує громадська організація "Скриня корисних справ" за підтримки Міжнародного благодійного фонду "Український жіночий фонд". Його присвячено 140-річчю українського жіночого руху.
"Ми розуміли, що хочемо долучитися до цієї події в досить креативний спосіб, бо жінки з Житомирщини варті того, щоб про них знали, говорили й відзначали їхню діяльність", – наголосила керівниця проєкту Інна Палько під час презентації у Звягелі.
Зустріч пройшла у форматі модерованої панельної дискусії, де участь узяли активні жінки громади.
У якості спікерок виступили директорка музею Лесі Українки Оксана Митюк, директорка гімназії № 2 Любов Гарбовська, викладачка медичного коледжу Тамара Гончарук та підприємиця, волонтерка Ярослава Михнюк.
Штучний інтелект на службі в історії
Музей впроваджує інновації, застосовуючи ШІ для реалістичного відтворення образів відомих постатей минулого. Опрацьовуючи джерела, команда проєкту зіткнулася із проблемою якісних фотографій героїнь.
"Тому ми віднайшли креативне рішення – відтворили зображення героїнь за допомогою штучного інтелекту", – пояснила Інна Палько.
Аби уникнути історичних неточностей, команда консультувалася з професійною історикинею Вікторією Венгерською. За її допомогою вдалося не лише точно відтворити зовнішній вигляд героїнь, але й збагатити їхні історії відповідними деталями.
"Штучний інтелект – це справа дуже хороша, але іноді досить підступна. Наприклад, він не знав, які мають бути вишиванки на рукавах в Олени Пчілки або який вигляд мала шкільна форма пані Копачевської", – зазначила керівниця проєкту.
Для соціальних мереж штучний інтелект "оживив" героїнь. Вони ніби зійшли з фотопортретів – посміхаються, рухаються, беруть у руки квіти й навіть читають книги.
Дванадцять неординарних особистостей
Серед героїнь проєкту – низка яскравих жіночих постатей:
- Олена Пчілка – перша українська феміністка, ініціаторка збірки жіночих творів "Перший вінок" та авторка книги "Український орнамент".
- Валентина Тригубова – художниця Коростенського фарфорового заводу, визнана майстриня у жанрі малих форм.
- Ванда Щековська – політикиня, громадська діячка, керівниця жіночої громадської організації.
- Віра Нечаєвська – громадська діячка, членкиня Української Центральної Ради.
- Наталія Оржевська – благодійниця та волонтерка.
- Надія Овсянікова – освітянка, Надія Овсянікова заснувала одну з найкращих жіночих гімназій у Житомирі у 1903 році.
- Наталія Скорульська – видатна українська балерина й балетмейстерка, авторка лібрето.
- Софія Косова – освітянка, викладачка вокалу Волинського музичного технікуму у Житомирі.
Цікавим є те, що інформацію про деяких героїнь команді довелося шукати в закордонних джерелах. Так відомості про Ванду Щековську були знайдені не в місцевих, а в польських архівах.
Чому немає Лесі Українки?
Презентуючи експозицію в музеї Лесі Українки, організатори свідомо не включили найвідомішу поетесу до переліку героїнь.
"Це було наше зумисне рішення. Ми намагалися підіймати історії тих жінок, про яких або мало знають, або знають у трохи іншому контексті", – пояснила керівниця проєкту.
За її словами, навіть таку відому постать як Олена Пчілка більшість знає лише як "маму Лесі Українки", а не про її власні досягнення в літературі, фемінізмі, перекладацькій та громадсько-політичній діяльності.
Минуле, сучасне, майбутнє
Команда проєкту розглядає музей не лише як спосіб вшанування історичних постатей, але і як майданчик для діалогу із сучасницями.
"Найбільш цікаво для нас провести паралелі між минулим і сучасним, подивитися через цю призму в майбутнє. Цей музей – гарний майданчик, щоб завітати в громади області й поспілкуватися із сучасницями, які зараз є справжніми героїнями на своїх місцях", – наголосила Інна Палько.
Директорка Літературно-меморіального музею Лесі Українки у Звягелі Оксана Митюк зазначила, що такі проєкти відповідають місії, яку колись ставила перед собою родина Косачів: "Наш поклик – щоб музей став майданчиком не тільки збереження матеріальної спадщини Лесі Українки, а тим майданчиком, про який колись мріяла Олена Пчілка і Леся Українка".
Географія проєкту й майбутні плани
"Інтерактивний музей "Голоси жінок Житомирщини" вже відвідав Бердичів та Хорошів, а після Звягеля мандруватиме далі.
Окрім фізичної експозиції, проєкт має і віртуальну частину – на сайті організації та в соціальних мережах можна не лише побачити, але й почути історії кожної з представлених жінок. Усі розповіді озвучила житомирська акторка Таміла Будко, і вони доступні на YouTube-каналі організації.
