Усе почалося у маленькому Звягелі. Дев'ятирічний Артем прийшов на своє перше тренування з карате завдяки старшим братам. Ніхто тоді не здогадувався, що цей звичайний хлопчик колись стоятиме на п'єдесталі чемпіонату Європи.
"Перше тренування мені просто сподобалося. Почав займатися більше й більше. І так прив'язався до цього спорту", – згадує Артем.
Перше тренування очима тренера
Вадим Рибачок, тренер клубу карате "СІЧ", добре пам'ятає день, коли маленький Артем вперше переступив поріг спортзалу.
"Артем прийшов до нас таким тихим і сором'язливим хлопчиком. Стояв збоку, спостерігав за іншими. Але вже на першому тренуванні я помітив у ньому якусь особливу зосередженість. Інші діти могли відволікатися, жартувати, а він серйозно виконував кожну вправу", – розповідає Вадим Рибачок.
За словами тренера, Артем вирізнявся природною дисципліною, яка рідко зустрічається у дітей його віку.
"Я пам'ятаю, як давав йому перші завдання, і був вражений, з якою точністю він повторював усі рухи. У більшості дітей спочатку не виходить, а в Артема ніби все було закладено від природи. Після тренування я сказав його мамі, що з цього хлопця може вирости справжній чемпіон. Інтуїція мене не підвела", – усміхається тренер.
Перші кроки та перші медалі
Запах татамі, гучні вигуки тренера, енергія спортзалу – все це причарувало малого Артема. Мама підтримувала сина і була на кожному змаганні. Батько через роботу не завжди міг бути поруч, проте Артем постійно відчував його підтримку.
Перші змагання, перші хвилювання. Коліна тремтять, але очі горять. Третє місце на клубному чемпіонаті стало для хлопця справжнім відкриттям.
"Це було вау! Круто! Перші змагання, перша медаль – і одразу з'явилася ще більша мотивація працювати далі і їздити на змагання", – ділиться спогадами Артем.
"Він після перших змагань повернувся зовсім іншою людиною, – додає Вадим Рибачок. – Я побачив у його очах якусь нову іскру, розуміння того, що все це не просто тренування, а шлях до чогось більшого. Він почав тренуватися ще наполегливіше, питати про техніку, залишатися після тренувань. Ми в клубі "СІЧ" завжди намагаємося прищепити дітям не лише спортивні навички, а й силу духу. Артем увібрав це як губка".
Не буває легких шляхів
Звісно, були й поразки. У чотирнадцять років Артем вперше поїхав на міжнародні змагання і програв у другому колі.
"Просто трапився досвідченіший суперник, і я програв. Це для мене було вперше. Я просто зайшов у зал змагань і був шокований масштабами – скільки людей приїхало. У моїй категорії було майже сто двадцять учасників!"
Саме поразки навчили Артема не опускати руки і ставати сильнішим. З часом тренування ставали важчими, суперники – сильнішими, а відповідальність – більшою. Хлопцеві доводилося балансувати між спортом і школою, але він впорався.
Шлях до збірної України
Щороку карате ставало все серйознішим викликом. Тренування були інтенсивнішими, суперники – сильнішими, а відповідальність – більшою. Артем присвячував спорту весь вільний час, поєднуючи його зі школою. Іноді навчання відходило на другий план, але він знаходив у собі сили, щоб тримати баланс.
Особливим випробуванням стали відбори до збірної України. Конкуренція була неймовірно високою, адже українська школа карате вважається однією з найсильніших у Європі. Навіть перемога на чемпіонаті України не гарантувала місця у команді. Спортсмени проходили через жорсткі відбори, де кожен поєдинок був битвою за виживання.
"У нас надзвичайно висока конкуренція. У деяких категоріях буває до сорока людей. Спробуй виграти з такою кількістю суперників. Усі з досвідом, усі натреновані", – розповідає тренер Артема.
Але саме ця конкуренція мотивувала хлопця: "Мене навпаки це заряджає: я маю всім довести, що найкращий у цій категорії і саме я маю їхати на цей чемпіонат".
Варто зазначити, що торік Артем також показав високий рівень, посівши друге місце на чемпіонаті Європи.
Тріумф на чемпіонаті Європи
Чемпіонат Європи в Польщі став для каратиста перевіркою на все, чого він навчився за роки тренувань. Хлопець готувався не лише фізично, але й психологічно.
"Тренери з Києва порадили мені перед змаганнями просто уявити в голові весь свій день. Як я буду поводитися, як розминатимуся в залі, як проходитимуть поєдинки".
У фіналі Артем зустрівся з суперником зі Словаччини, якому раніше часто програвав. Але цього разу все було інакше.
"Я розумів, що це останній поєдинок і треба віддати всі сили. Я для цього займався карате вісім років – для цього моменту, щоб тут виграти".
І він переміг! Коли пролунала фінальна сирена, Артема переповнювали емоції.
"Настало таке полегшення, бо я усвідомив, який шлях пройшов до цього. Одразу побіг до тренера... А ще мої батьки були на трибунах – перемогти на їхніх очах було в рази приємніше".
Сила дисципліни та наполегливості
Каратист переконаний, що в спорті найважливіше – це дисципліна: "Мотивація не сильно допомагає. Коли ти розумієш, що треба, а не просто хочеться, то ти йдеш".
Навіть поразки Артем навчився сприймати як стимул: "Хтось сприймає поразку як доказ того, що він нічого не може виграти і він ніхто. А хтось – як додаткову мотивацію. У мене так і було. Коли я програвав, навіть коли не був готовий на сто відсотків, але розумів, що можу виграти, то це ще більше заряджало мене і давало мотивацію працювати далі".
Поради від чемпіона
Тим, хто тільки починає свій шлях у спорті, Артем дає три прості, але важливі поради: "Більше працювати над собою. Ніколи не здаватися. Викладатися на кожному тренуванні на сто відсотків".
Артем Алексєєнко – справжній воїн. Воїн не лише на татамі, а й у житті. Його історія нагадує нам, що кожен з нас здатний на великі звершення, якщо матиме достатньо сили волі, наполегливості та віри у себе.
Окрім спортивних досягнень, Артем активно підтримує розвиток карате в рідному місті. 12 квітня він провів відкрите тренування для юних спортсменів Звягеля та Житомирської області. Захід зібрав близько 150 дітей, які були в захваті від можливості потренуватися під керівництвом чемпіона.
На відкрите тренування Артем приїхав, маючи за плечима ще одну вагому нагороду – бронзову медаль, яку він привіз з Мадрида.
Замість висновків
Сьогодні Артем продовжує свій спортивний шлях, поєднуючи інтенсивні тренування з навчанням в університеті. "Карате навчило мене організовувати свій час, – розповідає чемпіон. – Коли маєш чіткий графік тренувань і змагань, мимоволі стаєш дисциплінованим у всьому". Незважаючи на щільний графік, хлопець знаходить час для зустрічей з юними спортсменами з різних куточків України, яким передає досвід та надихає власним прикладом.
Плани на майбутнє в Артема амбітні – мріє про участь у світовій першості. Його історія вже стала прикладом для багатьох юних каратистів, які, дивлячись на земляка-чемпіона, починають вірити у власні сили та можливість досягти вершин світового спорту.
Фото авторки та з архіву Артема Алексєєнка
