Полум'я ніколи не викликало у маленького Андрія страху. Навпаки — воно породжувало непереборне бажання боротися з вогняною стихією. Дитяча мрія стати рятувальником для багатьох здається несерйозною забавкою, але для Андрія Пилипчука вона визначила всю долю.
Історію про рятувальника Андрія Пилипчука опублікувало Головне управління ДСНС у Житомирській області, розповідаючи про одного зі своїх співробітників у рамках висвітлення буднів та особистих історій працівників служби.
Вже понад тринадцять років — з 2010-го — Андрій Васильович несе службу в рядах ДСНС України. Як пожежний-рятувальник однієї з частин Звягельського району, він пройшов через десятки екстремальних ситуацій: великомасштабні пожежі, дорожньо-транспортні пригоди, ліквідацію руйнівних наслідків природних катаклізмів.
Проте найважливіша мотивація чекає його не на робочому місці. Вдома на Андрія завжди чекають найдорожчі люди — дружина Аліна та 9-річний син Владислав. Хлопчик не приховує гордості за батька, розповідаючи однокласникам про його героїчну професію.
«Коли виросту, обов'язково стану рятувальником, як тато. Це ж найсміливіша робота у світі!» — впевнено заявляє Владислав.
Для самого Андрія найбільшою винагородою за ризик і небезпеку стають не нагороди чи подяки, а звичайні сімейні моменти.
«Повертаюся після чергової зміни, чую, як син біжить назустріч до дверей — і розумію, що це найцінніше. Саме заради цих звуків кроків, заради рідних облич я готовий йти у будь-який вогонь», — зізнається рятувальник.
У цих простих словах — вся суть справжнього героїзму: коли професійний обов'язок переплітається з батьківською любов'ю, народжується сила, здатна долати будь-які перешкоди.
