П'ятнадцять сімей у Ярунській громаді виховують чужих дітей як своїх. Це окрема категорія людей, яким життя дає максимальні виклики.
– Опікуни – це окрема категорія героїв, про яких ніхто не знімає фільмів, – каже Наталія Нагорна, голова БФ "Нехай твоє серце б'ється". – Вони беруть дітей, які вже травмовані життям. Беруть з усіма їхніми страхами, агресією, недовірою. І намагаються дати їм те, чого ці діти ніколи не мали – стабільність.
Наталія Нагорна
Проєкт, що реалізується за підтримки Уряду Великої Британії в межах проєкту SPIRIT, у співпраці з Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ Україна, за адміністрування ІСАР Єднання, передбачає комплексну підтримку цих родин. Це одна з чотирьох взаємопов'язаних послуг, які працюють як єдиний маршрут допомоги. П'ятдесят дві людини – опікуни й діти – отримають те не формальний нагляд, а реальну допомогу.
Метою проєкту стосовно надання фінансової допомоги у вигляді малих грантів для соціальних послуг сім'ям з дітьми та дітям та/або послуги раннього втручання є підтримка та розвиток на рівні територіальних громад однієї або кількох соціальних послуг для сімей з дітьми та дітей, а також послуги раннього втручання. Проєкт спрямований на розвиток ринку соціальних послуг шляхом залучення надавачів з-поміж громадських і благодійних організацій та посилення їхньої спроможності.
– Ми не контролери, які приходять перевіряти чистоту в кімнатах, – пояснює Наталія. – Ми приходимо, щоб підтримати. Опікуни часто втомлені, вигорілі. Їм потрібно з кимось поговорити, вилити емоції. Їм потрібна психологічна підтримка, бо виховувати чужу травмовану дитину – це виклик, до якого неможливо підготуватися заздалегідь.
Сергій Романюк, голова Ярунської громади, знає ці родини особисто. Проєкт передбачає роботу спільної команди фахівців – соціальних працівників, психологів, юристів. Це дозволяє оптимізувати ресурси і водночас забезпечити комплексний підхід. Кожна родина отримує індивідуальну програму супроводу, де враховуються всі потреби – від юридичних до психологічних.
Наталія додає, що проблема багатьох опікунів – вони не розуміють, що діти, які пройшли через травму, поводяться інакше.
– Вони думають: я даю їй все, чому вона мене не слухає? Чому бреше, чому краде, чому втікає? А дитина просто не вміє інакше. Її роками не любили, кидали, били – звідки їй знати, що таке довіра? Опікунам треба пояснювати, що це нормально, що треба час. Що не варто сприймати все на свій рахунок. І що є техніки, які допомагають налагодити контакт.
У рамках проєкту опікуни отримають консультації з юридичних питань – як оформити спадщину, як захистити права дитини, як отримати належні виплати. Це важлива частина роботи, бо багато опікунів губляться в паперах.
Фахівчині проєкту
– Система складна, – пояснює Сергій Романюк. – Щоб оформити опіку, потрібно зібрати купу документів. Щоб отримати виплати – ще купу. Щоб продовжити опіку після 18 років дитині – знову папери. Люди втомлюються від цієї бюрократії. Наш юрист супроводжує кожну родину, допомагає все правильно зробити.
Психологи працюють як із дорослими, так і з дітьми. Це двостороння робота – важливо не тільки навчити опікуна розуміти дитину, але й допомогти дитині відкритися, довіритися, подолати травму.
– Ми робимо спільні заходи, де опікуни можуть познайомитися один з одним, – розповідає Наталія. – Групи підтримки, тренінги. Там вони розуміють, що не самотні зі своїми проблемами. Обмінюються досвідом, підказують один одному. Це дуже цінно.
Романюк наголошує, що такі зустрічі дають опікунам те, чого вони позбавлені в повсякденні – розуміння.
– Коли ти виховуєш чужу дитину, тебе постійно судять. Сусіди шепочуться: навіщо взяла, де гроші бере, напевно, заради виплат. Родичі критикують: не так виховуєш, занадто м'яко, або занадто жорстко. А на групі – люди, які точно знають, що це таке. Вони не судять, вони підтримують.
Проєкт працює за методичними рекомендаціями. Це означає, що підходи перевірені, ефективні, відповідають міжнародним стандартам.
– Міжнародна підтримка – це не просто фінансування, – підкреслює Наталія. – Це ще й доступ до кращих практик. Ми отримали навчання, матеріали, інструменти. Це підвищує якість нашої роботи в рази.
Ця публікація підготовлена БФ «Нехай твоє серце б’ється» у рамках проєкту стосовно надання фінансової допомоги у вигляді малих грантів для соціальних послуг, що реалізується за підтримки Уряду Великої Британії в рамках проєкту SPIRIT, у співпраці з Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ Україна, за адміністрування ІСАР Єднання. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю БФ «Нехай твоє серце б’ється» і не обов’язково відображає позицію Уряду Великої Британії, Уряду України, ЮНІСЕФ, ІСАР Єднання або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
