Сьогодні, 9 березня, Україна відзначає 212-у річницю від дня народження Тараса Шевченка. Кобзар – не лише символ нації. Він бував на Звягельщині, і ці місця відбились у його прозі.
Маршрут 1846 року
Восени 1846 року Шевченко працював у Тимчасовій комісії з розгляду давніх актів при Київському університеті – об'їжджав українські землі, збираючи фольклор, замальовуючи архітектурні й археологічні пам'ятки. 10 жовтня він відвідав Новоград-Волинський – нинішній Звягель – і вирушив далі до Почаєва. Маршрут пролягав через село Гульськ, де, за літописом, ще 1150 року стояло давньоруське городище.
Про цю подорож поет згадував у "Щоденнику" та повісті "Прогулянка із задоволенням і не без моралі".
Гульськ у "Варнаку"
Саме Гульськ – на думку літературознавця П. Жура – став прообразом місця дії у повісті "Варнак". Шевченко описує село на берегах Случі з властивою йому точністю: гранітні береги, річка, що утворює кільце, занедбані мури давнього маєтку, церква «на три бані» – козацька, збудована ще 1747 року.
"На гранітових берегах прекрасної річки Случі, там, де вона верстов із девять угору за Новгородом-Волинським, звиваючись немов змія, витворила правильної форми кільце, верстов із дві впоперек, там, в осередку того кільця лежать оточені дібровою останки величезних мурованих палат, що колись були житлом одної значної польської родини, а тепер там живуть сови та кажани... – писав Шевченко.
Поляки в нас такі церкви звуть козацькими - мабуть тому, що більшість таких церков побудована козаками нашвидку за часів унії, і становлять вони тип простої, грубої - хлопської, як кажуть поляки, архітектури...
Те село – моя батьківщина! В тому чудовому селі я народився на гріх та на страждання!"
Та церква, яку він описав простояла до початку XX століття.
