6 травня на фабриці "Мірт" відкрили меморіальні дошки загиблим на війні працівникам – Дмитру Радченку й Артему Філіну.
На церемонії були родини загиблих, керівництво міста й району, побратими та колектив підприємства. Дошки розміщені на фасаді приватного підприємства, тож їх бачитимуть усі, хто щодня проходить повз.
Хто такі Дмитро Радченко й Артем Філін
Дмитро Радченко народився 8 червня 1981 року на Дніпропетровщині. На "Мірті" починав учнем токаря – у свого батька Валентина, який працював на підприємстві майстром. До Збройних сил призваний 3 березня 2022 року. Загинув 4 вересня 2022 року на Херсонщині. Залишилися мама Галина Іванівна, тато Валентин Георгійович та сестра Інна Валентинівна.
Артем Філін народився 11 січня 1984 року у Звягелі. На фабриці пройшов шлях від столяра до керівника столярного цеху, здобув вищу освіту за фахом інженера лісового господарства. Війну пізнав ще з АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення знову став до лав ЗСУ. Загинув 21 травня 2024 року під час виконання бойового завдання. Залишилися дружина Наталія Федорівна, донька Анастасія, син Олексій, батьки Ірина Сергіївна та Володимир Дмитрович.
Міський голова Звягеля Микола Боровець звертався насамперед до дітей Артема Філіна.
"Ваш тато – Герой. Він загинув за нас, за мене, за кожного з нас, – сказав він. – Сину, доню, вам найтяжче. Хай Бог вам допомагає у всьому".
Боровець наголосив, що сенс таких дощок – не в камені, а в щоденному спогаді. За його словами, загиблі "будуть жити стільки, скільки ми будемо їх пам'ятати".
Начальник Звягельської районної військової адміністрації Іван Туровський сказав: "Ми втрачаємо найкращих синів, найкращих захисників, найкращих батьків. Дивлячись на ці світлини, ми бачимо, як вони воювали і які мають нагороди. Але їхні смерті не повинні бути марними".
Туровський наголосив, що зберігати пам'ять – обов'язок усіх: і підприємства, і міста. Він звернувся до родин: "Ви зазнали непоправної втрати. І немає у світі нічого, що б змогло вгамувати біль у вашому серці".
Генеральний директор меблевої фабрики "Мірт", депутат Житомирської обласної ради Олександр Ющенко сказав, що для нього загиблі були як сини.
"Для мене вони як сини. Ми дбали про кожного працівника, ніколи не були осторонь".
Він також розповів, що до повномасштабного вторгнення на фабриці працювало 420 людей. Сорок працівників пішли воювати, багато хто виїхав. Колектив сьогодні менший, але, за словами Ющенка, тримається разом і допомагає ЗСУ автомобілями та спорядженням через волонтерський фонд.
Від побратимів виступив майор Олександр Романюк: "Я пишаюся, що знав цих людей. Усе життя буду їх пам'ятати. Своєю працею, своїми мріями, своїми досягненнями зробимо все для того, щоб ці смерті не були марними".
Дошки відкривали родини Дмитра Радченка та Артема Філіна. Після виступів присутні поклали квіти. На церемонії звучали пісні "Плине кача по Тисині", "Хвилина мовчання" та "Україно, поклонись" у виконанні Валерія Гладунова.
