Маленькі громади мають одну особливість – тут важко щось приховати. Якщо у дитини проблеми в школі, про це зазвичай шепочуться по кутках. Якщо людина переживає домашнє насильство чи важку втрату – вона часто залишається сам на сам зі своїм болем, бо “соромно піти до психолога, що люди скажуть”.
Проте в Ярунській громаді цей стереотип крок за кроком руйнують. Тут активно працює послуга життєстійкості, де безоплатно та абсолютно анонімно допомагають повернути психологічну рівновагу.
Ми поспілкувалися з психологинею Центру життєстійкості Оксаною Круківською про те, як кілька тижнів терапії можуть змінити поставу, звільнитися від стресу та змусити дитину знову посміхатися.
“Вони розквітають, як квіти”
Найчастіше за допомогою звертаються ті, хто опинився у глухому куті. Це підлітки, які страждають від булінгу в школі, жінки, що зазнали аб’юзу, або люди, які втратили близьких. Через правила конфіденційності ми не називаємо імен – у невеликій громаді безпека клієнтів понад усе. Але результати роботи психологині говорять самі за себе.
Один із випадків – дівчинка-підліток, яка через постійні “шпильки” від однолітків та негаразди вдома майже замкнулася в собі. Психосоматика зреагувала миттєво: дитина постійно сутулилася, ховала обличчя, а на нервовому ґрунті з'явилися проблеми зі здоров’ям.
Щотижневі зустрічі з психологом змінили все.
"Під час нашої роботи у неї покращилося здоров’я, хоча до лікарів вона не зверталася – це був чистий стрес. Змінилася постава, з'явилися внутрішні кордони, вона навчилася відстоювати себе не лише з однолітками, а й з дорослими. Вона стала відкрито посміхатися”, – розповідає психологиня Оксана Круківська.
Інший отримувач послуги після курсу занять взагалі переписав свій соціальний сценарій – у нього нарешті з'явилися друзі, налагодилося спілкування з однолітками та, що найважливіше, зникла стіна непорозуміння у стосунках із мамою.
Універсальний “рецепт” для кожного: самоцінність та кордони
З якою б проблемою не прийшла людина до Центру – чи це цькування у школі, чи важка втрата, чи домашній пресинг – робота завжди починається з базових речей. Виявляється, у більшості з нас є серйозні проблеми з фундаментом особистості.
“Те, що я роблю завжди з усіма – це робота із самоцінністю, яка формує самооцінку. Як показує життя, у дуже великої кількості українців є питання до самооцінки. Зазвичай вона не в тому стані, в якому хотілося б”, – зазначає пані Оксана.
Психологиня пояснює, що у Центрі вчать будувати саме внутрішні кордони, а не зовнішні. Різниця між ними колосальна. Зовнішні кордони – це часто про відкритого їжака, про захисну агресію у відповідь на тиск. Внутрішні ж будуються зовсім інакше – через спокійне розуміння власної сили.
Загалом, курс життєстійкості вчить мешканців громади трьом головним китам психологічного виживання:
- Формувати самоцінність: знаходити свої сильні сторони та спиратися на них.
- Спілкуватися без агресії: захищати себе, не переходячи на крик чи образи.
- Розпізнавати маніпуляції: чітко бачити, де тобою намагаються грати, і вміти говорити тверде “ні”.
“Так працюємо з усіма, незалежно від того, чи це булінг, чи звернення по втраті, чи аб’юз. Ми завжди починаємо з теми: "моя самоцінність, мої сильні сторони, мої внутрішні кордони", – резюмує Оксана Круківська.
На прикладі отримувачів послуги життєстійкості в Ярунській громаді очевидно, що просити про допомогу не соромно, а ефективно. Це перший крок до того, щоб знову розправити плечі й почати щиро посміхатися.
Ця публікація підготовлена БФ “Нехай твоє серце б’ється” в рамках проєкту надання фінансової допомоги у вигляді малих грантів на соціальні послуги, що реалізується за підтримки Уряду Великої Британії в рамках проєкту SPIRIT, у співпраці з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ України, за адміністрування ІСАР Єднання. Зміст цієї публікації є відповідною відповідальністю БФ “Нехай твоє серце б’ється” і не обов’язково відображає позицію Уряду Великої Британії, Уряду України, ЮНІСЕФ, ІСАР Єднання або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
