Домашні тварини, які потрапляють на вулицю та стають безпритульними, не змогли б прожити на вулиці навіть і дня, якби не існували ті, що переймаються їхньою долею. Як отримати вірного друга по життю та знайти для нього нову родину розповідають для Novograd.city новоградські волонтерки.
Дар'я Корнійчук та Наталія Трощинська – домогосподарки, громадські діячі та учасники місцевої громадської організації "ЗООЗАХИСТ". За словами Дар'ї, взяти участь у житті тварин її наштовхнуло відео, яке зняли з місцевого притулку, де вона побачила у яких жахливих умовах перебувають собаки. Вони були худі, занедбані та бігали на коротких ланцюгах у багні. Після цього, піднявся "шум", приїжджали телевізійники з центральних каналів, друкувалися статті в газетах та допомагали волонтери.
"Спочатку ми лише спостерігали за ситуацією, а участі не обрали. Не бачили в цьому потреби, бо було достатньо людей, які цим займалися", – говорить Наталія.
Ближче до літа усе притихло, і тоді вони вирішили поїхати поглянути, що нині відбувається в притулку. За словами жінок, у той час стан притулку не покращився, єдине — висохла багнюка. У тварин були сухі носи, наче їм декілька днів ніхто не давав пити, якщо елементарно не було води, то про яке харчування може іти мова.
Згодом власниця притулку Валентина Захарчук забрала більшу частину собак на нову ділянку у районі Дружба, а волонтерки займалися тими, що залишилися на старому за межами міста. Першим ділом, коли жінки почали займатися утриманням собак, вони налагодили зв'язки з місцевою ветеринарною клінікою, щоб проводити лікування та стерилізацію.
"Щоб їх годувати, ми купляли каркаси, але цього було для них замало. Час від часу, небайдужі люди приносили гроші або на картку скидали. Звичайно ж потім, ми звітували у ФБ на що витратили кошти. Аби давати їм більше й ситніше, почали співпрацювати з новоградським підприємством, яке постачає нам прострочену продукцію ковбасних виробів. Окрім цього, чоловік з Яруня, який має власний млин, продає нам кашу", – розповідає Дарія.
Про їхнє заняття знають не тільки в Україні, а й поза її межами. Нині до них приєднався хлопець, який жив раніше в Новограді, а згодом емігрував до Німеччини. Його звати Володимир. Він зв'язався з українською діаспорою, яка проживає там, тому з грошима проблем немає. Вони висилають 300-400 євро на три місяці. Нині Володимир повернувся в Україну, але не втрачає контакти з організацією та людьми, які підтримують наших волонтерів. За ці гроші, вони заправляють авто, де везуть вісім 25 літрових відер з їжею. Також купують ліки, бо багато цуценят помирає від різних захворювань. На тиждень їм вистачає 700 гривень на кашу, а на ліки найбільший чек — 3-4 тисячі гривень.
"Головною нашою задачею було прилаштувати домашніх улюбленців. І зараз, ми роздали усіх, декого забрали в Баранівку, інших — у Житомир та окружні села Новоград-Волинського району. На нашому рахунку понад 20 тварин, які тепер мають господарів", – зізнається Наталя.
Коли притулок розпустився, зоозахисники стали так званими кураторами. У кожного з них є окремий район міста, де вони закріплені й підгодовують бродячих котів чи собак.
"Перед Новим роком була ситуація, коли лежав труп собаки розрубаний та складений, аби інша собака ним харчувалася. Іноді, цуценята помирали прямо на наших очах, тримаючи на руках під крапельницями. Я пам'ятаю, як знаходили їх живими серед мертвих, над якими вже літали мухи", – з сумом пригадує Дарія.
Найприємніший спогад для волонтерок — порятунок старої породистої вівчарки. Собака відмовлялася від їжі та не виходила зі своєї будки. Жінки витягнули її, щоб поглянути у чому причина й побачене їх шокувало: собака була вся в кров'яних ранах та з вух тік гній. Її довелося забрати та займатися лікуванням. Минув місяць й тварина "ожила", з'їдала відро харчів за день та жваво бігала. На цьому чудові новини не закінчилися. Нещодавно, стало відомо, що є німець, який хоче забрати її до себе, але дівчата переживають, мовляв, ніколи так далеко не відправляли своїх чотириногих друзів, тим паче в іншу країну.
Не для кого не секрет, що у місті існує проблема бродячих собак. На рахунок цього, Наталя та Дар'я говорять те, що до таких тварин потрібно відноситися з розумінням, бо вони звикли, що людина — це скоріше ворог, а не друг. Звідси й агресія та постійний гавкіт на перехожих. Хоча, їхню кількість потрібно контролювати за допомогою стерилізації. Так, це проти їхньої природи, але це необхідний захід.
"Кожен із нас може повпливати на цю ситуацію, якщо є можливість. Наприклад, забрати собаку з вулиці до себе. Бродяга зовсім інша, вона буде пам'ятати увесь час, що ти для неї зробив і буде готова віддати життя за тебе", – говорить пані Наталя.
Зоозахисники вважають, що суспільство має стати добрішим до тваринного світу, не вивозити у ліс в мішку, а допомагати їм, це ж наші маленькі друзі. Допомога полягає в найпростішому: коли хтось виставляє пост про собаку, яка шукає господаря, ви можете просто зробити репост. Два кліки, від яких нічого не залежить, а хтось, можливо, знайде собі нову домівку. Коли є час відвідуйте собачники, там завжди є робота та потрібні вільні руки.
"Наша команда складається з постійних 13 людей, і ми по черзі виконували наші обов'язки. Час від часу вигулювали їх, бо собаці потрібна воля. Приносили воду, прибирали та займалися соціалізацією", – зазначає пані Наталя.
У їхніх планах є створення реабілітаційно-стерилізаційного центру для тварин на території Новоград-Волинської ОТГ. Там їх лікуватимуть, робитимуть щеплення та навчатимуть любові до людей, а потім віддаватимуть у добрі руки.
"Притулок – це не місце постійного проживання собаки, її місце в родині, де про неї турбуються. У нашому центрі, ми прийматимемо тварин, які агресивні, хворі чи потрапили під колеса машини, а також робитиме вакцинацію та стерилізацію. Собаки мають пройти реабілітацію та максимально розійтися по руках", – стверджує Трощинська.
Центр буде розташований за містом, бо за нормами, у місті не знайшлося місця. Згідно з вимогами, поруч немає бути будівель та людей, тому довелося докласти чимало зусиль, аби віднайти відкриту територію. Поки готуються відповідні документи, але зоозахисники сподіваються, що вони дійдуть до своєї мети та зроблять ще одну добру справу.
