Наступну історію Novograd.city зібрав зі статей "Радянського прапора", що вийшли у лютому 1971 року.
На сторінках газети тоді писали про те, що з нагоди 100-річчя від дня народження відомої поетеси прийняли постанову про заснування щорічної літературної премії імені Лесі Українки за найкращий твір для дітей. З 1972 року її присуджуватимуть у розмірі 1000 карбованців.
У матеріалі "З ім'ям славної землячки" жителі Гульську пишалися тим, що їхній колгосп має ім'я Лесі Українки. У селі влаштували урочистий вечір, де звучали розповіді про поетесу, її твори з нагоди ювілею.
У закладах освіти проводили просвітницькі заходи, аби популяризувати особистість Лесі Українки. У рядках "Зустріч з героями" літературний гурток середньої школи №1 імені Лесі Українки(теперішній ліцей №1) провів тематичний вечір. Він минув з піснями та постановками за творами "доньки Прометея". Головних героїв грали старшокласники. Окрім цього, у школі на 100-річчя грав духовний оркестр та відбулося відкриття меморіальної дошки, що встановили на стіні закладу.
У будівлях, де жила поетеса, зокрема в Києві, Колодяжному та Новограді-Волинському відкривали нові експозиції. На честь 100-річчя виготовили пам'ятну медаль, нагрудні значки, ювілейні марки, конверти й листівки із зображенням письменниці.
У 1971 році відвідувачі музею залишали не лише записи у книзі відгуків, але й робили подарунки у знак великої шани. Вчителі з Черняхівщини подарували портрет поетеси, викарбуваний на граніті, учні з Шепетівки — естампи з барельєфом Лесі, а художник П.Строк вирізав з дерева портрет відомої українки.
До цієї події люди готувалися як до великого свята. Проводили літературні вечори, наукові конференції, театральні декади, книжкові виставки тощо. 25 лютого місто прикрасили прапорами, гірляндами й транспарантами. Звідусіль поз'їжджалися шанувальники таланту Лесі. Керівництво місто чекало на запрошених гостей, по приїзду яких провели мітинг. Дівчата в національному одязі зустрічали іноземців з хлібом-сіллю.
На святі був присутній племінник Лесі Українки Юрій Косач, письменник Олесь Гончар, делегація з Грузії та перекладачка творів Марія Ситник з Канади. Під час вітального слова, Олесь Гончар вручив Вірі Римській, завідувачці музею ювілейну медаль.
Потім усі охочі відправилися на офіційне відкриття музею, де роздавали сувеніри. Якщо вірити, офіційним джерелам, у цей день Анатолій Софронов та Олесь Гончар посадили перед музеєм дуб та березу. Тоді ж й лунали пісні на березі річки у виконанні ансамблю "Полісся". На згадку про відвідини садиби письменниця Ірина Вільде та драматург Юрій Косач залишили свій відгук у книзі.
