У 2019 році вона стала дворазовою чемпіонкою України з карате серед молоді та чемпіонкою України серед дорослих. У карате досить складна система відбору в національну команду, де потрібно пройти низку міжнародних змагань. Однак це не завадило дівчині за підсумками турніру в Хорватії потрапити до складу молодіжної збірної.
Аліна Карпишина народилася в Новограді-Волинському. Є вихованкою місцевої дитячо-юнацької спортивної школи та спортсменкою карате-клубу "Січ". Свої шкільні роки провела в ліцеї № 1 імені Лесі Українки, де закінчила 11 класів. Нині навчається в Національному авіаційному університеті та живе у Києві. Тренується і виступає за київський клуб "Чемпіон", її тренер – Максим Невмержицький.
– Як спорт з`явився у твоєму житті?
– У дитинстві я займалася танцями, але була гіперактивною дитиною. Мама не знала, куди подіти всю мою енергію, тож віддала мене у 5 років на карате. Вона звернулася до Петра Корнійчука, який сказав їй, що новий молодий тренер Вадим Рибачок набирає дітей у групу. Я прийшла на перше тренування, мені сподобалося. Так і залишилася далі займатися.
– Чи пам'ятаєш свої дебютні змагання?
– Так. Тоді нас було 3-4 людини в категорії, це були місцеві чи клубні змагання, де я посіла третє місце. Після цього поза межами міста вперше я виступила на змаганнях в Чернівцях. Тоді виграла золото.
Та в спорті, окрім перемог, буває і гіркота поразки. У житті Аліни траплялися такі випадки, тоді її підтримувли рідні і тренери. Вона знаходила в собі сили не засмучуватися, а іти далі. – Хотілося просто довести собі та іншим, що я можу виступати й перемагати, — говорить спортсменка.
— Розкажи про свого першого тренера.
– Вадим Анатолійович – як другий батько. Хороша, щира й позитивна людина. Він завжди підтримує мене та мотивує, дає корисні поради. У нас з ним дружні взаємини. Навіть попри те, що я вже виступаю за інший клуб, ми спілкуємося, він вболіває за мене на змаганнях.
— Чи були моменти, коли ти хотіла покинути спорт?
– Ніколи не було такого, щоб я хотіла відмовитися від карате. Так, звичайно, були розчарування, думки про те, що я не виграю, і навіщо я це усе роблю. Але навпаки це давало наснаги для того, щоб підкорювати нові вершини.
– Про яку перемогу згадуватимеш усе життя?
— Це перший чемпіонат України, участь в якому беруть з 14 років. До нього ми найбільше готувалися. Тоді я стала третьою, але мене не взяли в збірну. Однак попри все це була перша серйозна нагорода у спорті. У 15 років я знову спробувала себе на чемпіонаті України, де увійшла в збірну. Після чого поїхала на чемпіонат Європи та програла в третьому колі. Але я раділа, що досягла такого результату.
Займаючись спортом з дитинства, вважаю, я не втратила нічого. Я так само як всі діти гуляла з друзями. Завдяки карате побувала за кордоном та в багатьох цікавих місцях. Це було незабутньо, у кожній подорожі є що згадати. Найбільше сподобалося в хорватському місті Умаг, яке відвідала у 2018 році під час відбору на юнацькі олімпійські ігри. До речі, це був перший олімпійський турнір (історичні змагання), адже карате недавно стало олімпійським видом спорту. Туди беруть лише по 3 спортсмени, які представлятимуть Україну. Серед них була я.
— Як розпочинається твій звичайний день?
– Зараз більшість мого часу займає навчання, підготовка до лекцій та практичних занять. Я навчаюся на 2 курсі за спеціальністю "Підприємництво, торгівля та біржова діяльність". Інколи мені доводиться здавати достроково сесію через змагання та чемпіонати. Після пар їду на тренування. У будні тренуюсь у Києві, а на вихідних у Новограді.
— Як до твого захоплення ставляться викладачі?
– Педагоги не сварять мене через те, що я іноді пропускаю пари. Загалом вони позитивно ставляться до мого захоплення.
– Чим займаєшся у вільний час? Маєш хобі?
– Інших захоплень, окрім спорту, в мене зараз немає, бо на нього витрачаю багато часу. Та коли вільна хвилинка з`являється, ходжу з подружками в кіно чи на ковзанку.
– Як ти харчуєшся?
– У спорті головне — правильне харчування, сон та режим дня. Тому щодня їм звичайну їжу. Не можу сказати, що в чомусь себе обмежую. А перед змаганнями спортивний лікар виписує мені вітаміни, що додають енергії та не шкодять організму. Допінг я не вживаю.
– Що б ти порадила спортсменам-початківцям?
– Насамперед, вірити в себе та не втрачати запалу після невдачі чи програшу. Вони у всіх трапляються. Просто не здавайся та йди рішуче тільки вперед!
