Ми звикли, що маски надівають, щоб закрити та приховати обличчя. Проте настали часи, коли маленькі клаптики тканини відкрили справжні обличчя багатьох.
Маски, гречка, туалетний папір стали основною темою свіжих жартів і мемів в інтернеті. Попри те деяким містянам не до жартів, коли за потреби купити продукти зайти в супермаркет вони не можуть. І не тому, що немає коштів. А тому що немає маски.
Біля входу в усі точки продажу написали попередження: "Без маски не заходити". А от на дверях в аптеки – інші: "Масок, антисептиків та парацетамолу нема". Можна пожартувати, що в Новограді просто справжній карнавал, коли попит на маски сягнув нечуваних висот. Але реальність приглушує почуття гумору та навіює сум: невеликий клаптик тканини став предметом торгу, бартеру, перепродажу. Маска стала важливим та цінним подарунком, предметом творчості, винахідливості і навіть модним аксесуаром.
Щоб трохи зрозуміти настрої пересічних людей, поставила запитання чотирьом абсолютно різним людям: звідки у тебе з’явилась маска і що ти думаєш про дефіцит цього предмету захисту?
Дві маски були вдома і до цього, використовував за потреби по господарству. Є ще респіратор, але маску майже і не використовую, лише в супермаркеті. Намагаюсь уникати людних місць, а просто на вулиці не бачу в ній сенсу. Хоча ходжу в бафі, складеному вдвоє, думаю, він захищає не гірше, ніж саморобна маска з тканини. Вважаю ажіотаж нездоровим, людям, які все ж хочуть ходити в масці, краще пошити її самому з марлі або широкого бинта, так деякі знайомі і зробили. Гадаю, що ціни на маски (і не тільки), навіть на продукти, в такий час мали б контролювати відповідні органи і жорстко карати штрафами за підняття до захмарного рівня. От, наприклад, лимон став у закупці на вчора 95 грн на гуртовій базі, імбир – 450. Ціни піднялись, мабуть, втроє. А, певно, маски – це більше для самозаспокоєння, і їх би мали носити ті, хто кашляють, чхають і хочуть убезпечити оточуючих.
У Житомирі із забезпеченням масками усе дуже погано: в аптеках немає, якщо з'являються, одразу викупають. Тиждень тому на свій подив знайшла вдома 10 масок: робила толоку в домашній аптечці, перебирала ліки, чи дійсний термін придатності. Також трішки масок подарували друзі. Ще маю кілька багаторазових, сусідка зробила. Я дуже чекаю, коли у вільному доступі в аптеках будуть маски саме належної якості, бо на інтернет-майданчиках вагаюся купувати, сумніваюся у дотриманні стандартів.
Син подарував. До ажіотажу ставлюся добре – гроші добре регулюють людську дурість. До речі, може дійсно маска "на вагу золота"? Скільки маска важить? Піду зважу.
Першу маску здобув у вуличному бою (жартую). На роботі дали одну-дві в перші дні. А тоді нашій родині пошила з півтора десятка сусідка по під'їзду – в неї є швейна машинка. Матеріал – марля, шарів у чотири. За дизайнерський зразок брали ту першу маску. Марля вдома була в запасах – тож немає нічого смішного, коли щось купувати про запас. Гірше, коли чогось вдома немає, а воно дуже треба. Тоді, зважуючи ризики (тобто ймовірність наявності і натовп людей), вибираєшся в торгову точку. А глобально вважаю, що на державному рівні це та сама "торгівля на крові". Продати за кордон, а власний народ зобов'язати викручуватися, в кого як вийде.
Цікаве спостереження: захисні маски познімали нам шори наївних сподівань і продемонстрували, що улюблена фраза новоградських депутатів з останньої сесії: "Порятунок утопаючих, справа рук самих утопаючих" – пророча. Потрібна маска? Зроби її сам! Маски в один момент познімали пил зі схованих на антресолях швейних машинок. І поки ціна на маски в інтернеті рівнялась з вартістю бареля нафти, місцеві кравчині уже виставляли оголошення про можливість придбати їх за символічні 15-30 грн.
Світлана Сидорська з безкоштовною доставкою по місту відшиває і дорослі, і дитячі маски. Наталія Ничипорук, Тетяна Пустовіт, Люба Остапчук, Альона Янчук, Тетяна Марчук, Ольга Ожаховська – це майстрині, яких радять в спільноті "Мамочки Новограда". До речі, якщо ви собі ще знайшли маску, то пошукайте ці імена за допомогою фейсбуку і напишіть їм в особисті повідомлення. Ці "постачальники" не деруть захмарні ціни, і ми не знайшли жодного негативного коментаря під оголошеннями вказаних рукодільниць. А якщо ж ви шиєте маски вдома і хочете допомогти іншим, то лишіть в коментарях під цим постом інформацію, що готові допомогти. Ми певні, є читачі, які досі шукають такі засоби особистої безпеки.
Волонтерка Світлана Кручок написала також, що для воїнів на передову відшили та передали 40 масок. Виготовили їх абсолютно безкоштовно майстрині Оксана Назарчук та Людмила Дроздюк. Волонтерка Алла Володіна разом з членкинями клубу багатодітних мам "Берегиня" та ГО "ДіяМИ" відшиває та роздає маски для літніх людей та для тих, хто потенційно належить до групи ризику в мікрорайоні "Кар’єр" – безкоштовно.
Аня Кармазіна відшиває маски з 18 березня, за 10 днів виготовила більше 200 штук: "Почала лише тому, що попросили рідні. Але після – посипалося багато прохань, тому почала шити на замовлення. Минулого тижня було дуже багато замовлень, цього вже менше, але все ще надходять. Єдина складність – універсальність маски. Типи обличчя у всіх різні. Тому інколи розмір може бути не надто зручний. Але працюю над цим. З кожним коментарем удосконалюю деталі. Прошу точніше формулювати замовлення. Ну і, звісно, складно знайти матеріали, адже магазини працюють обмежено. Наприклад, у нашому місті закінчилися запаси резинки. Тому дошиваю матеріали, які маю".
І якщо містяни швидко відреагували на те, як рятувати і рятуватися самим, то як наші лікарі?
Йдемо за коментарем до того, хто стоїть на першій барикаді поля бою з COVID-19.
Фахівець говорить про забезпечення масками:
"Держава – це поняття складне. Керівництво закладу ще на самому початку трохи встигло закупити одноразові маски і респіратори 2 і 3 класу (10 штук на лікаря). Маски закінчились, хотіли докупити, але вже не було на ринку. Придбали марлеві, та вони виявилися сумнівної якості. Трохи пошили добрі люди і дали в індивідуальному порядку. Респіраторів пару штук є. Проблема, що важко купити, хоча гроші в закладі якби є. Процедура складніша, ніж налом.
Керівник старається, говорити, що "все пропало", не можна. Можу сказати лише за себе – мені пошили. Конкретно від держави якоїсь безкоштовної допомоги сімейним лікарям поки не спостерігав. Викручуємося хто як може. На теперішній час в мінімальній кількості все більш-менш. Як буде далі – не знаю. При масових зверненнях цього, звісно, замало".
З останніх новин ми знаємо, що фабрика LESYA перепрофілювала виробництво і відшиває нині захисні костюми. Певну кількість керівництво подарувало нашим лікарям, маски населення відшиває, антисептики можна зробити своїми руками за порадою МОЗ (етиловий спирт + перекис водню + гліцерин + дистильована вода), то як захистити очі?
Очі – теж є слизовою ділянкою тіла, через яку вірус може безперешкодно потрапити до організму людини. Як забезпечити хоча б лікарів захисними окулярами? Знову рятує наша українська винахідливість. Місцевий підприємець Олександр Куценко вигадав систему виробництва захисних екранів для медичного персоналу:
Перші такі екрани почали виготовляти в Польщі, я побачив і вирішив спробувати зробити те саме за допомогою використання ПЕТ (матеріал, з якого виготовляються пластикові пляшечки для води, лише екрани вдвічі товщі). Такий бар’єр не тільки захищає очі, а й марлеву пов’язку від потрапляння на її поверхню заражених мікроелементів і, безумовно, відкриті ділянки обличчя та шиї. Екрани багаторазові. Я виготовив спочатку два, показав лікарям, вони схвалили. Перші партії виготовляв і завозив, як тільки виконував, лишав на прохідній швидкої допомоги. Сьогодні разом з Василем Борисом працюємо над тим, щоб забезпечити екранами усіх без винятку лікарів, які будуть залучені в роботі з інфікованими пацієнтами. Нині виготовив вже 260 штук, а треба як мінімум 500".
Карантин – явище, яке продиктувало нам докорінні зміни в нашому житті. З такою ж швидкістю, як керівництво держави змінює міністрів, змінюється і простий народ. Сили акумулюються, люди гуртуються, вони стають сильнішими, ніж учора. Наше маленьке містечко затаїлося перед ударом невидимого і невідомого ворога. І нехай наші обладунки пошиті вручну, виготовлені з підручних матеріалів, саме вони будують барикади. Пам’ятайте лишень, що опорою для цих барикад може бути безкомпромісна єдність та здоровий глузд.
