4 травня на сайті Міністерства освіти і науки з’явилося повідомлення, де радять не проводити останні дзвоники та випускні вечори. І начебто всі розуміють, що вірус і карантин, але як бути 11-класникам, для яких цей дзвоник останній?
Випускникам тепер як нікому важко: ЗНО переносять, а всі урочисті заходи радять не проводити. Проте кожен викручується як може. Ольга, учениця 11-Б класу ліцею № 1, розповіла, що з нетерпінням чекала свято Останнього дзвоника. Її однокласники планували після ЗНО замість типового випускного вечора відвідати Польщу. А точніше її історичний куточок – місто Краків. Навіть шукали квитки, проте тепер, каже Ольга, закриті кордони та не їздять ні потяги, ні автобуси. Тижнева подорож Краковом мала запам’ятатися на все життя.
“Ми хотіли відвідати буквально усі екскурсії, обійти старовинні вулички та квартали. Жити планували у хостелі. Це був би незабутній вікенд”, – зізнається дівчина.
Випускники мріяли стояти на сцені шкільної актової зали, де б директор вручав їм атестати. Мріяли, за словами Ольги, про урочисте свято, кульки, пісні та щирі усмішки, про останні шкільні моменти. Шкодує, що карантин змінив плани, адже ці емоції кожен може відчути лише раз у своєму житті – саме у день Останнього дзвоника чи свого випускного.
"Ми вже не будемо сидіти за партами та сміятися зі своїми однокласниками".
Карина, учениця 11-А ліцею № 4, розповіла, як учні її класу планували провести випускний: "Ми замовляли всім дівчатам однакові сукні – такі, щоб підійшли кожній з нас. Вони рожевого кольору, в тон пошили хлопцям метелики. Наша класна керівниця теж замовила такого ж кольору костюм".
Після всього, за словами дівчини, клас усе-таки збереться разом біля рідного ліцею. Там, на подвір’ї навчального закладу, ліцеїсти хочуть станцювати шкільний вальс, щоб відчути емоції, які дарує Останній дзвоник. Після карантину планують провести фотосесію з класом. Дівчата таки одягнуть омріяні сукні, а хлопці краватки. І хоча б на фото хочуть закарбувати усміхнені обличчя всього 11-А класу. Карина каже, що ніхто не міг подумати, що саме той день і той урок перед карантином стануть останніми у їхньому шкільному житті. Ніхто з учнів не міг уявити, що випускний вечір буде зовсім іншим, у карантинному режимі, а не за святковою програмою.
Пам’ятаю свій випускний. Ці враження та емоції не можна замінити нічим, окрім як дійсно пережити це та відчути. Згадати, як всі разом зустрічали світанок, як танцювали воєдино вальс, як сміялися та плакали батьки, випускники, вчителі. І хай там як – попри карантин приємні спогади про шкільні роки мусять залишитися.
Автор – Тетяна Корнійчук.
