Продовжуємо серію публікацій. На черзі – 1951 рік.
26 лютого відбулися урочисті збори, присвячені 80-річчю з дня народження Лесі Українки, на яких були присутніми понад 600 робітників, службовців, учнів шкіл міста. Від Спілки радянських письменників України на збори прибули поет-академік, депутат Верховної Ради СРСР Максим Рильський, поет, депутат Верховної Ради УРСР Андрій Малишко та поет Степан Крижанівський. З доповіддю про життя і творчість Лесі Українки виступив директор семирічної школи № 1 імені Лесі Українки Б. Станевич. Після закінчення доповіді М. Рильський прочитав вірші "Леся Українка" та "Воїнові". А. Малишко прочитав вірш, присвячений пам’яті Лесі Українки, та декілька віршів із циклу "За синім морем". На закінчення вечора учасники художньої самодіяльності міста й артисти Одеської естради показали великий концерт ["РП" від 28 лютого].
У номері від 24 червня вперше у газеті з’являється фото одного з будинків міста. У тексті під світлиною розповідається, що спочатку родина Косачів "жила по Міжнародній вулиці, в будинку, де нині знаходиться міська Рада депутатів трудящих, потім — по вулиці Володарського, в будинку, де тепер розміщуються дитячі ясла. З 1872 по 1878 роки палка співачка боротьби за людське щастя проживала по вул. Карла Лібкнехта, в будинку, де зараз міститься семирічна школа № 1, що носить ім’я нашої землячки". Саме останній будинок показаний на світлині під назвою "Тут жила Леся".
22 вересня о 7-й годині вечора відбулося урочисте відкриття нового кінотеатру імені Щорса, який обладнали новою вітчизняною апаратурою ["РП" від 21 і 23 вересня].
Загальний вигляд нового кінотеатру. 2 серпня 1952 р.
В окремих статтях звертається увага на проблеми благоустрою: "Міський сад і сквери міста мають дуже запущений вид... До цього часу майже не освітлені вулиці, мало розвинута водогінна мережа, відсутні тротуари по вулицях Кірова, Пушкіна, частково по вулицях Леніна і Міжнародній. Вулиці Артема, Вокзальна, Войкова, Івана Франка при найменшому дощу стають непроїзними внаслідок відсутності бруківки. Такий же стан на площах біля базару, де завжди панує антисанітарія" ["РП" від 8 квітня]. Наводять також приклади позитивних змін: автотранспортна контора пустила в експлуатацію новий автобус "ЗІС-155″; базароуправління закінчувало обладнання колгоспного ринку, розширювалася кількість столів для продажу сільськогосподарських продуктів ["РП" від 24 жовтня]. 1 квітня на залізничному вузлі розпочався місячник із впорядкування й озеленення території станції. Тут мали закласти новий сквер, в якому передбачалося обладнати клумби, посадити 360 фруктових і декоративних дерев ["РП" від 8 квітня].
50 виробів надіслали на замовлення Академії Наук УРСР для виготовлення макету Каховського гідровузла, чимало продукції відправили до управління газопроводу Дашава — Київ, а також до Москви, Пензи, Іркутська. В період освоєння цієї продукції відзначились бригадир слюсарно-ремонтної бригади Й. Шпир, слюсарі П. Козицький, Ю. Іванов та інші ["РП" від 30 грудня]. Слюсар механічної майстерні капітального ремонту О. Каледа пустив в експлуатацію центробіжний верстат для заливки вкладишів підшипників бабітом для тракторів ХТЗ і СТЗ-НАТІ, а також виготовив електропіч для підігрівання бабіту. Передовиками підприємства були також М. Мержиєвський, М. Волошнюк, Т. Суріков ["РП" від 23 вересня]. Серед найкращих працівників пивзаводу згадуються С. Колесник, М. Ющук, О. Ткаченко ["РП" від 20 травня].
Міськпромкомбінат (директор — Костров) випускав цеглу, швейні, взуттєві, столярні, обозні, гончарні та інші вироби. Цегельний цех розміщувався на околиці міста. Працювали у темному брудному приміщенні, не було на чому сісти. Щоб зайти сюди, потрібно було низько зігнутися, щоб не розбити голову ["РП" від 29 серпня і 23 вересня]. Згідно з оголошенням млин, що містився на вул. Войкова № 11, здійснював обмін пшениці на борошно 76 % помолу в необмеженій кількості ["РП" від 16 травня]. Ковбасний цех артілі ім. Петровського (вул. Радянська № 4) приймав від населення окости для копчення в сухому вигляді та в маринаді ["РП" від 25 листопада].
Серед залізничників паровозного депо станції Новоград-Волинський заслуженою пошаною користувалися найстаріший машиніст, двічі орденоносець І. Т. Костишин, старший машиніст Г. Х. Зикін, чергові депо О. П. Охримчук і А. Л. Шалухін. Вони працювали чітко за графіком, своєчасно і високоякісно проводили екіпірування паровозів, заощаджували паливо ["РП" від 7 січня]. 3 серпня за здобуті успіхи у Всесоюзному соціалістичному змаганні колектив залізничної станції Новоград-Волинський посів перше місце по Південно-Західній залізниці і йому вручили перехідний Червоний прапор ["РП" від 5 серпня].
Зліва направо: залізничники І. Т. Костишин, Г. Х. Зикін, О. П. Охримчук і А. Л. Шалухін
Виступаючи на сесії міської ради 20 лютого, інженер водогону Попель зауважив, що такі підприємства, як маслозавод і хлібозавод ще й досі не влаштували підземної каналізації, через що забруднюють чималу територію міста, а в лазні у неділю часто відсутня вода. Депутат Мальков відзначив, що в місті неправильно розподіляється електроенергія. Замість того, щоб обслужити якісно комунальні потреби, дирекція електростанції значну кількість електроенергії віддає круподерням ["РП" від 23 лютого].
На вулиці Леніна нерідко можна було спостерігати таку картину: на тротуарі біля продовольчих магазинів стояли відкриті бочки з рибою, і продавці відпускали її покупцям тут же, на вулиці. Пилюка, піднята транспортом, потрапляла у відкриті бочки, продавці в брудних халатах діставали рибу з бочок немитими руками. Крім того, ці "філіали" магазинів заважали рухові пішоходів. У відповідь на зауваження щодо порушень санітарно-гігієнічних норм продавці відповідали: "Не вчіть нас, як торгувати. Не хочете — не беріть" ["РП" від 6 липня]. Гостро критикують також антисанітарні умови транспортування хліба підводою в магазини міста ["РП" від 23 вересня].
До нового навчального року магазин книготоргу завіз для учнів міських шкіл близько 25 тисяч підручників російською та українською мовами на загальну суму понад 62 тисячі крб. Крім цього, одержали 110 тисяч зошитів, великий набір географічних карт, атласів, шкільних письмових приладь. По школах проводився організований продаж підручників. Учні мали також змогу придбати необхідні підручники на шкільних базарах, які намічалося організувати найближчим часом ["РП" від 5 серпня].
24 червня громадськість міста, викладачі, учні та їхні батьки відзначили 5-річний ювілей Новоград-Волинської семирічної музичної школи. В міському Будинку культури відбувся вечір, в якому взяли участь також представники Житомирської та Бердичівської музичних шкіл ["РП" від 27 червня]. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 6 жовтня 1951 р. завідувачу педагогічного кабінету Новоград-Волинського міського відділу народної освіти Роману Яковичу Герасимчуку надали почесне звання заслуженого вчителя УРСР ["РП" від 10 жовтня]. На пленумі міського комітету КП(б)У виключили з партії вчительку СШ № 3 Остромогильську, яка "проявляла буржуазний націоналізм". Завідувачу міськвідділу народної освіти Ю. Д. Скороходу запропонували звільнити її від обов’язків завпеда ["РП" від 23 грудня]. Станом на кінець 1951 року в місті було 5 дитячих садків, 4 дитячих ясел, 2 будинки малюка і дитячий будинок ["РП" від 5 грудня].
6 грудня, коли на залізничному вокзалі раптово занедужала жінка, швидка так і не приїхала, хоча її неодноразово викликали ["РП" від 5 серпня і 23 грудня].
У липні 1951 року учасники гуртків художньої самодіяльності міського Будинку культури показали глядачам свою нову виставу — оперу М. Лисенка "Наталка-Полтавка" (постановка Рацька і Калініної). Вистава йшла в супроводі оркестру народних інструментів під керівництвом Фельдмана. Особливо добре виконали увертюру до третьої дії ["РП" від 18 липня]. У статті С. Городницького "Творчий успіх самодіяльного колективу" розповідається про ще одну нову виставу, поставлену місцевими драмгуртківцями, — оперу П. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм". Виконавцю головної ролі Новікову (він же постановник) завдяки високій техніці гри та гарному голосу вдалося створити самобутній образ запорожця Івана Карася. Цікавий образ самовідданої дівчини Оксани — безперечний успіх молодої виконавиці О. Човгань. Добре упоралися зі своїми ролями виконавці Афонічкін і Рацько. Автор статті позитивно оцінює також виконання арій і дуетів у супроводі оркестру, завершальний танець і художнє оформлення вистави ["РП" від 16 грудня].
В. Ваховський та Л. Коган, краєзнавці.
