Пірнаючи в безмежні простори світової павутини, на очі потрапила стаття "Чому наше майбутнє залежить від читання?". Відповідь очевидна – людина, яка не прочитала попереджувальний напис "Не заходь – уб'є" і всунулася в небезпечні двері, ризикує поповнити список осіб відбракованих еволюцією. Посміхнувшись під ніс і не побачивши подібної попереджувальної застороги під назвою допису вирішив глянути – про що ж мова?
Отже, переді мною в усій красі постав шматок лекції видатного англійського письменника Ніла Неймана, який відомий широкому вітчизняному загалу швидше за фільмом "Беовульф" (писав у співавторстві сценарій), фільмом "Як розмовляти з дівчатами на вечірках" (екранізація його оповідання) та за однією серією з "Сімпсонів" ("Книжкове діло").
Що ж намагається донести людям підданий Британської королеви та навіщо про це знати читачу з Новограда-Волинського?
Потрібно читати художню літературу. При чому читати заради задоволення. (Пригадалася мені розмова з Оксаною Ткачук, для якої – на перший погляд складна гра шахи – задоволення).
Ну хто б сумнівався, якби письменник не хвалив свої твори й літературу загалом? Продаж книг, прибутки, популярність, автографи спокусливим шанувальницям. Це Великобританія, друже, там письменників цінують, а не якесь провінційне містечко в Східній Європі, де головна тема – це сесія місцевої ради про яку потрібно щось написати, затиснувши планшета між колінами в позі Наташі Ростової.
А далі пан Нейман розповідає про цікаву розмову, яка відбулася в Нью-Йорку щодо будівництва приватних в'язниць!
Приватні тюрми?!! Виявляється, така індустрія стрімко розвивається в Америці. При цьому, тюремна система повинна планувати своє майбутнє зростання – потрібно розуміти, скільки камер знадобиться?
Яка буде чисельність ув’язнених через 15 років? І ось, яку цікаву закономірність було виявлено, щоб дуже легко спрогнозувати вищевказані показники: використовується найпростіший алгоритм, заснований на опитуваннях, який відсоток 10 і 11-річних дітей не може читати. І, звичайно, не може читати для свого задоволення.
В цьому немає прямої залежності. Не можна сказати, що в освіченому суспільстві немає злочинності. Але простежується взаємозв'язок між факторами.
Автор вбачає два призначення художньої літератури.
По-перше, вона прищеплює вам залежність від читання. Тобто людина "підсідає" на книжку – їй цікаво перегорнути наступну сторінку та дізнатися, що ж трапилося з улюбленими героями. Ніл запевняє, що з часом ви почнете виявляти несподівані відчуття задоволенням від читання.
Найлегший спосіб гарантовано виростити грамотних дітей – це навчити їх читати та показати, що читання – це приємна розвага. Найпростіше – знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до цих книг і дозвольте їм прочитати їх.
Не існує поганих авторів для дітей. Якщо дитина хоче знайти й прочитати саме цю книгу саме цього автора – хай читає. Для батьків сюжет може виглядати передбачуваним і не цікавим. Проте, вони дорослі люди з купою приємного і сумного досвіду за плечима! Для дитини навіть проста невибаглива і неглибока історія може виявитися цікавим непізнаним океаном. Не відвертайте дітей від читання лише тому, що вам здається, нібито вони читають неправильні речі.
І друге призначення художньої літератури – народження емпатії (простою мовою – співпереживання). Коли ви споглядаєте шоу або фільм, ви дивитеся на пригоди, які відбуваються з іншими людьми. Художня проза – це містерія, яку ви створюєте з 33 букв і пригорщі розділових знаків. І ви особисто, використовуючи свою уяву, розбудовуєте всесвіт, населяєте його і споглядаєте все довкола чужими очима. Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця і світи, про які б і не дізналися. Ви починаєте розуміти, що зовнішній світ – це теж ви. Ви стаєте кимось іншим, і, коли повернетеся у свою звичайну реальність, то щось у вас трішки змінюється.
Емпатія – це інструмент, який гуртує людей разом і дозволяє поводитися не як самозакохані одинаки.
Ви також знаходите в книжках дещо життєво важливе для існування в цьому світі. Світові не обов'язково бути саме таким. Все може змінитися!
У 2007 році Ніл Нейман був в Китаї, на першому схваленому комуністичною партією конвенті з наукової фантастики та фентезі. Раніше ця галузь літератури тривалий час не схвалювалася. Що змінилося?
Виявилося, китайці усвідомили, що вони ефективно копіюють кимось вже створені речі. Але вони нічого не покращували й не придумували самі. Вони не робили винаходів. Тому була відправлена делегація в передові компанії США (Apple, Microsoft, Google) представники якої розпитали людей, які придумували майбутнє, про них самих. І виявилося, що винахідники, коли були хлопчиками та дівчатками, читали наукову фантастику.
Література може показати вам інший світ. Вона може віднести вас туди, де ви ніколи не були. Один раз відвідавши ці казкові світи, ви ніколи не зможете бути повністю задоволені світом, в якому виросли. Невдоволення – це гарна річ. Незадоволені люди можуть змінювати та покращувати свої світи, робити їх краще, робити їх іншими.
Як же у дітей обрізати крила до творчості? Зробити їх звичайними виконавцями? Один зі способів – забрати книги і місця, де їх можна прочитати.
Бібліотеки – це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися.
Це освіта (яка не закінчується в той день, коли ми залишаємо школу або університет), це дозвілля, це затишний притулок і це доступ до інформації.
Автор переконаний, що вся справа в джерелах інформації. Інформація має ціну, а правильна інформація безцінна. Протягом всієї історії людство жило з обмеженим інформаційним ресурсом.
В останні роки суспільство замість дефіциту інформації накрила хвиля перенасичення нею. Згідно з Еріком Шмідтом з Google, тепер кожні два дні людство створює стільки інформації, скільки ми виробляли від початку нашої цивілізації до 2003 року.
Це щось близько п'яти ексабайтів інформації в день, якщо ви любите цифри. Зараз завдання полягає не в тому, щоб знайти рідкісну квітку в пустелі, а в тому, щоб розшукати конкретну рослину в джунглях. Нам потрібна допомога в навігації, щоб знайти в безкрайому океані оту єдину і неповторну краплину.
Сучасні бібліотеки – це місця, куди люди приходять за інформацією. Книги – це тільки верхівка інформаційного айсберга, вони лежать там, і бібліотекарі можуть вільно і легально забезпечити вас книгами. І це різні книги – паперові, електронні, аудіокниги. В бібліотеках повинна бути можливість доступу до Інтернету тим відвідувачам, у яких немає комп'ютера або немає можливості вийти в мережу. Це важливо за часів, коли ми шукаємо роботу, розсилаємо резюме, оформляємо платежі в он-лайні. Бібліотекарі можуть допомогти цим людям орієнтуватися в світі.
Бібліотеки – це ворота в майбутнє. Так що дуже шкода, що по всьому світу ми бачимо, як місцева влада розглядає закриття бібліотек як легкий спосіб зекономити гроші, не розуміючи, що вони обкрадають майбутнє. Вони закривають ворота, які повинні бути відкриті!
Книги – це спосіб спілкуватися з мертвими. Це спосіб вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило тип знань, які можна розвивати, а не постійно запам'ятовувати. Існують казки, вік яких набагато старіший за період існування багатьох країн. Казки, які надовго пережили культури і стіни, в яких вони вперше прозвучали.
Необхідно підтримувати бібліотеки. Використовувати бібліотеки, заохочувати інших користуватися ними, протестувати проти їх закриття.
Якщо ви не цінуєте бібліотеки, значить, ви не цінуєте інформацію, культуру або мудрість.
Ви заглушуєте голоси минулого і шкодите майбутньому.
Агов, дорослі, що може краще за все поєднати вашу родину? Читання вголос! Навіть набридлі вже вам історії та казки, якщо вони цікаві вашим дітям – повинні звучати у вашій оселі. Хай діти вже самі вміють читати – це не відмазка для вас і не економія часу на пиво і телевізор. Читайте різними голосами, відкладіть телефони і стрічку новин Фейсбуку з усіма іншими спокусами світу в сторону.
Розвивайте свою мову. Залучайте нові слова, дізнавайтеся їх значення. Пам’ятаєте на початку допису було слово "емпатія"?
Особлива відповідальність на письменниках – в першу чергу на дитячих. Завдання серйозне і складне – зародити в маленькому читачеві бажання перегорнути наступну сторінку.
Потрібно говорити правду, озброювати нею, передавати мудрість, до якої ми встигли дотягнутися у нетривалий час нашого перебування у земному тілі. Не потрібно проповідувати, читати лекції, втовкмачувати готові істини. Ні за яких обставин не потрібно писати для дітей те, що у самого автора не викликає бажання прочитати.
Всі ми – дорослі і діти, письменники і читачі – повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Може видатися, що ми ніхто у багатомільярдному людському океані. Проте світ рухають особистості. І від нас залежить чи світ будуть рухати Гітлер-Сталін, чи Омар Хайям-Тесла.
Роззирніться – все що вас оточує в даний момент було створено, придумано людьми!
Ми повинні робити речі прекрасними. Невже завдання нашого покоління в тому, щоб вирубати ліси посаджені не нами, викопати бурштин створений Природою задовго до нас, спустошити річки та океани? Невже ми повинні паразитувати на майбутньому наших дітей і нас самих ще ненароджених (якщо система реінкарнації насправді працює)? Ми повинні прибрати за собою, залишити цей світ наступним поколінням кращим, ніж ми його самі отримали.
Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою. Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумні, сказав він, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок. Він розумів цінність читання і уяви. Я сподіваюся, що ми зможемо передати нашим дітям світ, де вони будуть читати, і їм будуть читати, де вони будуть уявляти і розуміти.
