На період карантину усі вищі навчальні заклади України закрили свої двері для студентів. Тепер кожен з них має право на власний розсуд організовувати дистанційне навчання. Нині у час сучасних технологій для цього є все необхідне: інтернет, ноутбук чи планшет та відеозв’язок з викладачами. Яким чином це відбувається розкажу я, студентка 4 курсу рівненського вишу, Марина Андруцька.
Відразу після зимових канікул наша група проходила виробничу практику, а її завершення припало на початок карантину. Тому у 2020-му році мені, на жаль, не вдалося побувати на лекціях та посидіти за партою. Після оголошення карантину, викладачі повідомили нас про те, що навчатися ми будемо з дому. На сайті нашого університету є Moodle – популярна серед викладачів багатьох країн онлайн-платформа з управління навчанням. Кожен зі студентів має там власний електронний кабінет, де може опрацьовувати теоретичний матеріал та робити завдання.
У Viber педагоги скидають нам перелік самостійних та практичних робіт, які ми повинні виконати. Оскільки я навчаюся на творчій спеціальності, то від мене вимагають більше креативності. Але, як тут налаштуватися на цікаві ідеї та проявити фантазію, якщо з кожного предмету дуже багато завдань, а їх близько десяти. Тоді виникає лише одне бажання, заплющити очі та прокинутися вже з дипломом в руках. Бо, окрім навчання, ще є дипломна робота, яку потрібно підготувати до захисту. Якщо порівняти, то перед карантином нам давали набагато менше домашньої роботи, ніж зараз.
Щодня я стараюся переглянути хоча б одну тему та виконати перелік завдань, але прочитавши умови, мені здається, наче три роки, ми нічого не вчили, а ці мегазавдання викладачі дістали з "небес". Та у разі, якщо мені щось не зрозуміло, я телефоную до викладача через Zoom і консультуюсь з ним. Для мене незвично бачити його в домашньому спортивному костюмі, адже на роботу він завжди приходить у діловому стилі.
З 4 травня для нас читатимуть відеолекції, де ті хто "сачкував" зможуть заробити хоча б якусь оцінку. За результатами онлайн-навчання, педагоги оцінюватимуть студентів під час літньої сесії. Якщо ж карантин не скасують, вона також проходитиме у дистанційному форматі.
Та в кожній ситуації потрібно шукати позитив. Перебуваючи на дистанційному навчанні, мені не потрібно кожного ранку вставати й іти на пари. Я можу прокинутися о 10-тій, заварити собі чай та цілий день провести за ноутбуком, лежачи в піжамі. Це кайф, але все ж таки іноді набридає сидіти в чотирьох стінах та хочеться живого спілкування. Коли я відчуваю, що вже втомилася, "перемикаюся" на щось інше. Наприклад, прибираю у квартирі чи готую їсти, це допомагає мозку відпочити. Наш декан факультету говорила нам, що потрібно пройти ці кола пекла, аби досягти успіху, скласти державні іспити та з щасливою посмішкою на обличчі одягнути мантію. Та поки, що мені здається, що "місія нездійсненна".
До кінця навчального року залишилося близько 1,5 місяці, і лише зараз розумієш, що студентські роки найкращі. Це нові знайомства, друзі, вечірки в гуртожитку та багато інших незабутніх моментів, які назавжди залишаться у твоїй пам’яті.
