Цифрова вразливість підлітків: що показало дослідження

Масштаб присутності

Смартфон став продовженням руки для покоління Z. 94% українських підлітків регулярно користуються мобільними пристроями. Понад половина – 56% – фактично живе в інтернеті, проводячи там більшу частину свого часу. Дівчата занурені в онлайн глибше за хлопців: 61% проти 51%.

Комп'ютером щодня користується 77% опитаних. Молодші підлітки (14-15 років) сидять за комп'ютером частіше – 81% проти 73% старших. Хлопці також випереджають: 86% проти 70% у дівчат.

Цифрові навички

Більшість підлітків упевнено володіє базовими програмами. 79% працюють із текстовими редакторами (Word, Google Docs). 62% вміють створювати презентації. 50% орієнтуються в електронних таблицях. Лише 11% не володіють жодною з цих програм. Старші підлітки демонструють вищий рівень цифрових навичок.

Знання про кіберзагрози – значно гірші

Попри години, проведені в мережі, знання про безпеку залишаються поверховими. Лише 44% добре розуміють, що таке фішинг та шкідливе програмне забезпечення. Хлопці обізнані краще – 51% проти 38% дівчат. Старші підлітки також випереджають: 47% проти 41% молодших.

Це означає, що більшість підлітків не розпізнає базові кіберзагрози, з якими стикається щодня.

Головний виклик – відсутність категоричної позиції

Ставлення підлітків до паролів відображає системну проблему кібербезпеки. Формально лише 11% визнають, що користуються простими комбінаціями. Але ще третина – 31% – частково ідентифікує себе з таким підходом. 44% взагалі не розуміють, навіщо створювати різні паролі для різних платформ.

Один пароль на все

17% мають єдиний пароль для всіх акаунтів – пошти, соцмереж, ігор, банківських застосунків. Ще 39% частково визнають цю звичку. Тобто більшість підлітків використовує один-два паролі для десятків сервісів. Зламавши один акаунт, зловмисник отримує доступ до всього.

Паролі – спільна власність

11% регулярно діляться паролями з близькими. Ще 28% роблять це час від часу. Разом – майже 40% підлітків розголошують свої паролі. При цьому 81% стверджує, що не публікує персональні дані в соцмережах. Тобто підлітки розуміють, що не можна викладати адресу чи номер телефону, але не усвідомлюють, що пароль – це ключ до всієї цифрової ідентичності.

Хибна впевненість у власній безпеці

80% оцінили свою поведінку в інтернеті на 6 і більше балів за десятибальною шкалою. 59% переконані, що інтернет-шахраї ними не цікавляться – мовляв, "я нікому не потрібен".

Ця самовпевненість не відповідає реальній поведінці. 31% іноді відкривають підозрілі листи та повідомлення. 37% готові під'єднати чужу флешку до свого пристрою. Кожна з цих дій – потенційна точка входу для зловмисників.

Додатковий захист – скоріше виняток

Двофакторну автентифікацію регулярно використовує лише 26% підлітків. Ще 38% вмикають її епізодично. Резервні копії даних регулярно створює 19%, ще 49% – лише іноді.

Підлітки знають про ці інструменти, але не перетворили їх на звичку.

Небезпечні пропозиції отримувала більшість

Ризиковані контакти в інтернеті – не поодинокі випадки, а масовий досвід українських підлітків. 44% отримували пропозиції встановити застосунок за посиланням від незнайомця. 24% запрошували до "секретного" чату з обіцянками ексклюзивного контенту. Лише третина – 35% – не стикалася з жодною з таких ситуацій.

Що ще пропонували

Окрім застосунків і секретних чатів, підліткам надходили пропозиції: виконати завдання за гроші від незнайомців, надіслати особисті фото чи відео в обмін на подарунки, взяти участь у сумнівних флешмобах.

Досвід друзів підтверджує масштаб проблеми

За словами респондентів, їхні друзі також регулярно стикаються з подібним. 32% знають друзів, яким пропонували встановити застосунок за посиланням. 28% – друзів, яким пропонували виконати завдання за гроші. Лише 39% стверджують, що їхні друзі не мали такого досвіду.

Готовність до сумнівних заробітків

15% підлітків мають досвід або готовність до сумнівних онлайн-заробітків. Саме так найчастіше починається вербування – з пропозиції "легких грошей".

Молодші підлітки зазвичай просто відмовляються від таких пропозицій. Старші частіше намагаються перевірити, чи безпечна робота. Але сама готовність розглядати такі пропозиції – вже зона ризику.

Топ загроз за оцінкою молоді

Підлітки непогано розрізняють очевидні небезпеки. Найбільшу загрозу вони вбачають у:

• надсиланні власних фото чи відео за подарунки – 88% назвали це ризикованим;
• спілкуванні в "секретних" чатах з обіцянками ексклюзиву – 84%;
• виконанні завдань за гроші від незнайомців – 79%;
• встановленні застосунків за посиланням – 76%.

Недооцінені ризики

Водночас деякі загрози підлітки сприймають як менш серйозні. Спілкування з незнайомцями в Telegram чи Discord: лише 61% вбачає високу загрозу, 39% – низьку або взагалі не вважає це небезпечним. Участь у флешмобах: 59% бачать ризик, 41% – ні.

Ця "сіра зона" – саме те вікно, яке використовують вербувальники. Вони починають зі спілкування, яке здається нешкідливим.

Ознаки шахрайства, які розпізнають

Серед сигналів небезпеки підлітки найчастіше називають: прохання або пропозиції, пов'язані з грошима – 18%; підозрілі, незнайомі акаунти – 14%; сумнівні сайти або спам – 12%.

Це базові ознаки, але їх недостатньо для розпізнавання складних схем вербування, де перші кроки виглядають абсолютно легітимно.

Ієрархія впливу

Підлітків запитали, хто міг би переконати їх долучитися до ризикованих практик. У всіх випадках простежується чітка ієрархія:

• найбільший вплив мають родичі – 20-50% готові послухати їхню пораду навіть у сумнівних ситуаціях;
• дещо менший вплив – друзі (15-30%);
• ще менший – вчителі чи знайомі (5-15%);
• контакти із соцмереж і незнайомці майже не здатні переконати (1-3%).

Довіра до близьких нівелює небезпеку

Найбільш тривожний висновок: довіра до родичів і друзів може перекрити усвідомлення ризику. За порадою родичів підлітки готові:

• встановити застосунок за посиланням – 51%;
• взяти участь у флешмобах – 39%;
• писати незнайомим у Telegram чи Discord – 22-30%;
• перейти в "секретні" чати – 22-30%;
• виконати завдання за гроші – 22-30%;
• надіслати особисті фото за подарунок – 22-30%.

Стійкість до очевидних загроз

Найбільший опір – у відверто небезпечних ситуаціях. На пропозицію друзів спробувати наркотики погодилося б лише 3%.

Критична вразливість – відсутність перевірки

53% підлітків зізнаються, що ніколи не намагалися дізнатися, хто стоїть за анонімними повідомленнями. Вони не перевіряють співрозмовників, не шукають інформацію про них, не ставлять під сумнів їхні наміри.

Що формує довіру до повідомлень

Підлітки довіряють повідомленням, якщо вони:

• надійшли від друзів – 38%;
• мають "офіційний вигляд" – 14%;
• набрали багато лайків – 12%.

Лише 31% заявили, що не довіряють нікому в мережі.

Важливо: підлітки, які мають родичів на тимчасово окупованих територіях, перебувають у зоні підвищеного ризику. Вербувальники можуть використовувати цей канал довіри.

Головні мотиви

Підлітків запитали, чому їхні однолітки можуть погоджуватися на ризиковану поведінку. Відповіді показують поєднання прагматичних і емоційних чинників:

• потреба в грошах – 83%;
• страх психологічного тиску, шантажу – 49%;
• відчуття безкарності ("мене не впіймають") – 48%;
• цікавість, адреналін – 42%.

Соціальна вразливість – ключовий фактор

Гроші – головний мотиватор для переважної більшості. Це підтверджує, що вербувальники правильно обирають "гачок": пропозиція легкого заробітку працює, бо потрапляє в реальну потребу.

Емоційний тиск і страх

Майже половина вважає, що однолітки можуть піддатися через страх шантажу. Це означає, що підлітки усвідомлюють: потрапивши в пастку один раз, вибратися складно.

Ілюзія безкарності

48% вважають, що однолітки ризикують, бо впевнені у своїй невловимості. Вони не усвідомлюють, що кожна дія в інтернеті залишає сліди, а спецслужби мають інструменти для ідентифікації.

Протестні мотиви – рідкість

Бунт проти правил, бажання "насолити системі" або іміджеві мотиви ("хочу виглядати крутим") трапляються значно рідше. Вербування – це переважно про гроші та маніпуляції, а не про ідеологію.

Високий рівень обізнаності

85% опитаних підлітків уже чули про діяльність російських спецслужб щодо вербування молоді. Вісім із десяти (80%) знають про небезпеку анонімних чатів та підозрілих каналів у Telegram.

Знання про найжорсткіші сценарії

73-74% поінформовані про екстремальні випадки:

• використання підлітків для перевезення вибухівки;
• схеми шантажу після втягування в незаконну діяльність;
• погрози публікації особистих фото після зламу акаунта.

Водночас п'ята частина – 19-22% – не чула про такі випадки взагалі.

Критична прогалина – відсутність інструкцій

37% підлітків ніколи не отримували офіційних роз'яснень, як діяти в разі спроби онлайн-вербування. Більш ніж третина залишається без чіткого алгоритму дій.

Звідки дізнаються про загрози

Серед тих, хто отримував інформацію:

• від батьків – 72%;
• від учителів – 72%;
• з новин і телебачення – 45%;
• із соцмереж – 44%.

Молодші підлітки частіше вказують на батьків як головне джерело (80% проти 60% старших). Дівчата активніше отримують інформацію із соцмереж (48% проти 39% хлопців).

Які соцмережі інформують

Серед підлітків, які дізнавалися про небезпеку через соцмережі:

• Telegram – 34%;
• Facebook – 20%;
• TikTok – 16%;
• Instagram – 14%.

Перша лінія підтримки – родина

У разі загрози онлайн-вербування більшість підлітків насамперед шукатиме захисту в рідних – 78%. Це підтверджує центральну роль сім'ї в системі безпеки підлітка.

Поліція – друга лінія

Майже половина – 47% – звернулася б до поліції. Це свідчить про певну довіру до правоохоронних органів.

Друзі та педагоги

Друзям, учителям і тренерам довірився б кожен п'ятий – 21%. Старші підлітки частіше довіряють друзям (42% проти 32% молодших). Молодші охочіше звертаються до педагогів (16% проти 9%).

Спеціалізовані служби – майже невідомі

Дитячу гарячу лінію, служби у справах дітей чи громадські організації згадує менше 6% респондентів. Підлітки фактично не сприймають ці канали як доступну форму підтримки.

Релігійні організації та інші канали підтримки згадували лише поодинокі респонденти.

Тривожний факт – схильність замовчувати

Хоча більшість підлітків готові говорити про підозрілі ситуації (60%), чверть – 26% – схильна їх замовчувати. Кожен четвертий підліток, зіткнувшись зі спробою вербування, може нікому про це не розповісти.

Дистанція від російського онлайн-простору

Формально українська молодь демонструє високу дистанційованість від російських ресурсів:

• 81% заявляють, що не відвідують російські сайти;
• 90% не користуються заблокованими сервісами ("ВКонтакте", "Яндекс" тощо);
• 92% не мають поштових скриньок на ворожих доменах (.ru, .рф).

Зона ризику

Водночас майже кожен десятий підліток підтримує контакт із цими ресурсами. Це створює додатковий канал для потенційного впливу.

Піратський контент – окрема проблема

Близько половини (49%) готові платити за програмне забезпечення, але лише 27% справді уникають піратського контенту. Більшість підлітків завантажують неліцензійні програми, які часто містять віруси та шпигунське ПЗ.

Частина вірить у "безпечні" ресурси для завантаження піратського софту:

• спеціальні сайти – 12%;
• торенти – 9%;
• Play Market – 6%.

Фахівці з кібербезпеки попереджають: піратські програми – один із найпоширеніших каналів зараження пристроїв.

Головні висновки

Українські підлітки інтегровані в цифровий простір і загалом усвідомлюють ризики онлайн-вербування. Однак між рівнем обізнаності та реальною поведінкою – прірва. Знаючи про загрози, вони продовжують нехтувати базовою безпекою: використовують прості паролі, відкривають підозрілі файли, не перевіряють співрозмовників.

Два фактори роблять підлітків легкою мішенню:

1. Низька критичність – більшість не перевіряє, хто стоїть за анонімними повідомленнями.
2. Висока соціальна довіра – готовність ризикувати зростає, якщо пропозиція надходить від близького оточення.

Спеціалізовані служби (гарячі лінії, громадські організації) практично невідомі підліткам. Культура відкритого обговорення ризиків онлайн-вербування лише формується.

Алгоритм дій для підлітків

При підозрілій активності:

1. Зробити скриншот
2. Зберегти докази
3. Заблокувати співрозмовника
4. Поскаржитися на нього на платформі
5. Звернутися до дорослих

Куди звертатися

• Чат-бот «Спали ФСБшника» — t.me/spaly_fsb_bot
• СБУ — 0800 501 482
• Поліція — 102
• Гаряча лінія Міносвіти — 0800 501 611

Головне правило: якщо незнайомець пропонує гроші за легку роботу — це завжди пастка.

Дослідження Texty.org.ua (автор Дарина Ткаченко) провели у співпраці з Info Sapiens: опитали 253 підлітків віком від 14 до 18 років з усіх підконтрольних Україні областей влітку 2025 року.

Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту "Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа", що впроваджується ГО "Агенція розвитку локальних медіа АБО".