Як швидше допомогти адаптуватись розповіли для Novograd.city практичний психолог Анжела Возняк та вихователь групи раннього віку ЗДО №1 Юлія Стулова.
Перші дні в дитячому садку – важке випробування для дитини та її батьків.
Розлучаючись вранці з мамою, діти, як правило, плачуть, кричать, а вечорами бувають пригнічені або ж, навпаки, надмірно активні, перезбуджені, що було нехарактерно раніше. Щоб минути цей негативний період якнайшвидше, слід грамотно допомогти пристосуватися дитині до садочка. Інакше у сльози щоранку перед виходом з дому і небажання йти в садок можуть затягнутися на місяці.
Розвиваємо дитячу самостійність
Ще до початку відвідування дошкільного закладу, батькам бажано навчити дитину самостійно користуватися ложкою і виделкою, вмиватися, роздягатися й одягатися, користуватися горщиком. У малюка, який вже справляється з вищезгаданими премудростями, труднощів у період адаптації буде набагато менше.
Щоб вашому синові або дочці було легше роздягатися самостійно, придбайте практичні й зручні речі без зайвих застібок. Краще, якщо замість ґудзиків будуть кнопки чи застібка-блискавка. І бажано, щоб вони були розташовані спереду, а не на спині. Так дитина зможе впоратися з процесом сама, і їй не доведеться зайвий раз просити про допомогу вихователя.
Вибирайте взуття, яке малюк зможе сам взути. Воно не має бути тісним, але має добре триматися на нозі, не "бовтатися", не злітати, а фіксуватися ремінцями. Для зручності перевагу віддайте моделям на липучках.
Обов'язково потренуйтеся вдома з дитиною одягатися та роздягатися саме з обраними для садочка речами. Нехай деякий час він поносить його, щоб звикнути. Інакше вже в перший день в садку може з'ясуватися, що одяг незручний.
Дотримуємося режиму дня
Ще за місяць-два до початку відвідування дошкільного закладу варто максимально наблизити домашній розпорядок дня до того, який буде в садку. Тобто 7,00-7,30 - підйом, 8.30-9.00 сніданок, 10.30-11.30 - прогулянка, 12.00 - обід, 12.30-15.00 - підготовка до сну, денний сон, 15.30 - полуденок.
Режиму потрібно дотримуватися особливо ретельно і не відхилятися від нього більше, ніж на півгодини-годину у вихідні та святкові дні.
Помічено, що важче звикнути до життя в групі тим дітям, з якими практично безвідривно вдома була мама. Тому за кілька місяців до того, як малюку належить піти в дошкільний заклад, дозвольте собі залишати його з іншими родичами або нянею. Це буде своєрідний "тренінг розлуки з мамою" перед дитячим садком.
Звикаємо до садка поступово
Перший час, і про це вам скажуть педагоги й вихователі, дитина повинна знаходитися в садку 1-2, максимум 3, години (а ще краще перші два-три дні - годину, потім ще три дні - дві години й, нарешті, три години).
Такий період може тривати тиждень, а то й два. Поступово час перебування в групі можна збільшити. Потім, хоча б до місяця з моменту першого відвідування (тобто ще два-три тижні), малюка залишають в садку до сну. І тільки після цього періоду малюк може перебувати в групі цілий день.
Деякі діти в силу своїх індивідуальних особливостей можуть адаптуватися до нового способу життя як швидше, так і довше.
Забезпечуємо психологічний комфорт
Ще до відвідування дитячого закладу слід пояснити дитині, що таке дитячий садок. А ще краще - наочно показати.
Сходіть туди разом з малюком, подивіться на дітей під час прогулянки. Розкажіть, що ще вони роблять в саду (граються, їдять, сплять, співають пісеньки), і як це цікаво.
Можна пограти з дитиною "у садочок". Наприклад, взяти різних ляльок і розподілити між ними ролі: хтось із них буде вихователем, хтось малюком, хтось батьком або мамою. Вранці дорослі відводять дітей в садок. Там діти граються, їдять, сплять, гуляють. А ввечері хтось із батьків обов'язково забирає їх додому. Ви можете пофантазувати й придумати разом з малюком силу-силенну подібних ігор: можна "показувати в особах" ситуацію на ляльках, членах родини, розповідати казки про те, як одна дівчинка пішла в дитячий садок, і там їй було дуже весело.
Коли відводите дитину в групу, намагайтеся не демонструвати їй своє хвилювання, хоч як тяжко це не було б. Будьте спокійні, але рішучі. Обов'язково скажіть, коли ви за нею прийдете (аби дитина не вирішила, що її залишили назавжди), і вкажіть відповідний час в доступній для її розуміння формі. Наприклад: "я прийду за тобою, коли ти пообідаєш", або "коли ти разом з дітками підеш гуляти".
Допомагає подолати стрес від розлуки звичний ритуал прощання (поцілунок, обійми, можливість подивитися на маму з вікна). Якщо малюк занадто болісно реагує на прощання, доручіть відводити дитину татові або бабусі. Нехай дитина візьме із собою улюблену іграшку. Вона буде маленькою підтримкою під час адаптації, своєрідним місточком між садочком і домом.
Зустрічаючи дитину, запитайте, як вона провела день, що робила, у що гралася. Разом обговорюйте події, що відбулися за час вашої розлуки. Хваліть за успіхи, давайте поради, якщо вважаєте, що дитина вчинила неправильно. Малюк у цьому випадку буде знати, що проблему, навіть якщо вона виникла у садочку, завжди допоможуть вирішити батьки. Дитина буде відчувати, що в складних ситуаціях не самотня, їй є на кого покластися.
У період адаптації проводьте більше часу разом з малюком, намагайтеся після садка погуляти. Дитина отримає нові враження і відволічеться від негативних переживань. Потіште малюка чимось приємним. Проте зайві сильні емоції в цей час можуть зашкодити. Тому на деякий час відмовтеся від походів у театр, кіно, цирк і навіть у гості. Телевізор також може викликати перезбудження, тому обмежте час перегляду телепередач до 10-15 хвилин за вечір.
Неодмінно хваліть дитину за те, що вона відвідує дитячий садок. Адже це ознака дорослості, майже така ж, як і те, що мама і тато ходять на роботу. А ще – не лякайте дітей садком, мовляв, не будеш слухати – заведу до садка.
Завжди шанобливо відгукуйтеся про вихователя та персонал, що доглядає за дітьми. Ні в якому разі не критикуйте їх роботу при синові або дочці й не кажіть ніколи погано про сам дошкільний заклад (навіть якщо на те є підстави). Навпаки, намагайтеся сформувати у дитини позитивне ставлення до дитячого садка.
І будьте в період адаптації терпимі до змін у поведінці дитини. Ви ж доросла людина і розумієте, що вона вередує не тому що "погана", а через те, що їй дуже важко звикнути до нового оточення, дітей, вихователя, вимог, режиму.
Фото – Інни Попової.
