У мене депресія! Що робити, якщо це правда

Депресія — не просто поганий настрій і невдалий день, а серйозний клінічний діагноз. А будь-яка недуга, якщо її не лікувати, може призвести до серйозних ускладнень. І депресія — не виняток. У Всесвітній Організації Охорони Здоров’я з’ясували: депресія часто має зв’язки з  хворобами серця, діабетом та розладами, викликаними вживанням психоактивних речовин. Роберто Гнєзотто, експерт бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні, стверджує, що третина розладів, що погіршують стан життя, — це емоційні проблеми. 10% таких розкладів — депресія.

За оцінками ВООЗ, зараз більше 300 млн людей по всьому світу мають депресію. За останнє десятиліття її показник зріс більше, ніж на 18%. Навіть у країнах з високим рівнем доходів близько половини людей з депресією не отримують належної допомоги.

 Photo by Marten Newhall on Unsplash

Це психічний розлад і справжня хвороба.

Якщо пояснювати дуже просто, то в стані депресії ви не лише бачите все навколо у темних тонах та пригнічених перспективах, а вам ще й дуже важко перемкнутися на будь-яку іншу тему. За депресії у вас лишається мало думок, вони "течуть" повільно, а увага намертво прикута до усього поганого і неприємного.

Зміни помітні не лише на пізнавальному рівні, а й на фізичному. Ви уповільнюєтесь, вам не хочеться рухатися, мовлення стає тихим, пригальмованим, міміка скорботна. Люди, що страждають на депресію, іноді впадають у стан абсолютної нерухомості — так званий депресивний ступор.

Щоправда, не все так однозначно. Якщо ви не лежите нерухомо і можете говорити — це не означає, що у вас нема депресії. Вона має широкий діапазон: від легкої пригніченості до глибокої "чорної" туги, за якої хворі відчувають тяжкість, біль у грудях, безперспективність та нікчемність свого існування.

 Photo by Naomi August on Unsplash

Залежить від того, як сильно сумуєте.

До основних симптомів депресії можна зарахувати суттєве погіршення настрою, в порівнянні з особистою нормою. Тобто якщо ви в принципі не надто радісна людина, то це означає, що під час депресії ви маєте засумувати по-серйозному. До того ж, щоб вважати це симптомом, зниження настрою повинно бути послідовним і не залежати від обставин. Сумно вам має бути щодня і більшу частину дня, і навіть улюблений кіт настрій вам підняти не може. Але у випадку депресії дуже сумно вам буде два тижні і більше, отже після двох днів діагноз ставити зарано.

Окрім поганого настрою, у хворого глобально втрачається інтерес і погіршується здатність відчувати задоволення від зазвичай радісних речей. Ну як з котом — завжди його муркіт рятує, а тут ніяк. Та сама історія з хобі, друзями, солодощами і так далі.

Фізично це виявляється у зменшенні активності. Людина з депресією швидко та легко стомлюється, відчуває брак енергії протягом місяця і довше. Підняв кота — стомився. Жарт, звичайно, але ви розумієте, про що ми — кожне раніше просте завдання тепер здається непідйомним.

Серед додаткових симптомів депресії цілий букет: від песимістичної оцінки минулого, сьогодення і майбутнього, що не відповідає реальному стану речей і глобального самозвинувачення до зміни апетиту, порушення сну, болей у різних частинах тіла та погіршення пам’яті.

Важливий момент: якщо людина звинувачує родичів, друзів та оточення у всіх негараздах та проблемах — у неї не депресія, адже за справжньої хвороби вона звинувачуватиме в усіх бідах лише себе. Коли ж депресія виявляється фізично — це нерідко ускладнює діагностування хвороби, адже хворий звертається до лікарів, які проводять різноманітні і безрезультатні обстеження, намагаючись зрозуміти, що відбувається, і призначити лікування. Насправді ж у всьому винна депресія.

 Photo by Sydney Sims on Unsplash

Є кілька лайфхаків. Перш за все треба запам’ятати: клінічна депресія — серйозна хвороба, з якою необхідно звертатися до психіатра й лікувати її медикаментозно. Усе інше — просто знижений настрій, який не є захворюванням. Що характерно: знижений настрій не триматиметься довго, не викликатиме більшості проблем, які присутні в стані депресії, зазвичай він має причину і найголовніше — не поглине все ваше життя.

Важливо також розуміти — реальна депресія, як і кепський настрій, іноді може початися через якусь конкретну негативну подію. Наприклад, сталося щось для людини страшне, неприємне, сповнене болю — людина горює, це нормальна реакція. Однак якщо минає час, а біль не стихає і людина так і не може "впоратися", то є висока вірогідність, що у неї найсправжнісінька депресія. Про різницю між депресією і поганим настроєм детальніше можна прочитати тут.

Каріне Малишева, доцент кафедри клінічної психології та психодіагностики факультету психології КНУ ім. Т. Шевченка, каже, що депресію часто можна сплутати з розладом особистості або ж просто з кепським характером. А масковану депресію з якою-небудь тілесною хворобою (наприклад, із хворим серцем). У свою чергу, під депресію маскуються онкологічні захворювання на різних стадіях. Зрештою, існують біологічні провокатори депресії (наприклад, ліки від тиску). 

— Самолікування у нашій культурній групі, на жаль, зазвичай зводиться до алкоголізму. У той час як лікувати треба психотерапією, таблетками, фототерапією, депривацією сну та іноді навіть електрошоковою терапією, — пояснює доцент.

 Photo by Chris Barbalis on Unsplash

Причини можуть бути різні. Умовно їх можна розділити на дві групи: фізіологічні — наслідок розладу вироблення нейромедіаторів (серотонін і норадреналін) і психологічні — наслідок душевних травм і переживань. Якщо нещодавно у людини були травми головного мозку, інсульти, є хвороби, що викликають гормональний дисбаланс або порушення функціонування нейромедіаторних систем — це цілком може спричинити депресію. До речі, хронічна втома та отруєння ліками, наркотичними речовинами і  надмірне вживання алкоголю також належать до фізіологічних причин депресії.

А ось з психологічними причинами все значно різноманітніше. Хворобу можуть спричинити будь-які психотравмуючі ситуації: насильство, катастрофи, загибель близьких і рідних людей. Як показує практика, даний вид депресії триває від одного до двох місяців і трактується як реакція пристосування, але часто без професійної допомоги може стати причиною затяжної депресії. Важливо, що метою лікування в такому випадку є не тільки позбавлення від симптомів і нормалізація стану, але і "пропрацювання" із психологом причини виникнення депресивного стану (зміна ставлення до ситуації-причини, якщо її не можна усунути).

Ще однією причиною може бути застаріла психологічна травма.

Через це можуть виникати страхи, підвищена тривожність, нав’язливі думки і, навіть, депресивні стани.

Ще однією причиною є таке модне зараз слово "фрустрація". Простіше кажучи, це коли дуже чогось хочеться, але отримати це неможливо. Психотерапія в такому разі направлена на усунення потреби або на досягнення бажаного.

 Photo by Claudia Soraya on Unsplash

І найцікавіше наостанок. Песимістичний погляд на життя дійсно може стати причиною депресії! Якщо в будь-якому вчинку, в будь-якій ситуації людина шукає тільки погане, "накручує" себе на негативні наслідки, то цілком ймовірно вона отримає реальну проблему у вигляді хвороби. В таких випадках можна звернутися за допомогою до психолога, психотерапевта (певна річ, за бажання самої людини).

Зазвичай депресія спричиняється декількома факторами. Досвідчений лікар повинен визначити весь спектр причин і призначити комплексну та ефективну терапію. Від цього залежить результат лікування.

Можливо звичайно, але не самостійно. Та й будь-які діагнози собі ставити — така собі ідея. Як ми уже згадували, депресія — це серйозна хвороба, тож діагностувати депресію має винятково кваліфікований спеціаліст. А основою для його висновку має стати бесіда з хворим, аналіз історії хвороби, генетичної схильності, додаткові лабораторні аналізи (за потреби). В нагоді також можуть стати деякі психологічні тести, спрямовані на визначення наявності й глибини депресивного стану. За бажання, ви можете й самі їх пройти, проте не можна лише на їхній основі ставити собі діагноз — навіть за негативного результату тестів необхідно підтвердити діагноз "депресія" в лікаря-психіатра.

Але кількома методиками для діагностики й самодіагностики депресії можемо все ж поділитися:

•  Шкала депресії Бека

•  Шкала самооцінки депресії Цунга

•  Госпітальна шкала тривоги й депресії

Це вже складніше. Лікування має бути комплексним. Людям в депресії радять не робити "різких рухів" — не змінювати роботу, сімейний стан, місце проживання. У процесі лікування не завжди обов’язковим фактором є госпіталізація хворого, навпаки, ефективніше те лікування, яке проводиться у звичному для хворого середовищі, з підтримкою близьких і знайомих. Лікування проводиться у трьох напрямках: соціальна терапія, вживання ліків та психотерапія.

Незалежно від різновиду депресії та її проявів, вона добре піддається лікуванню антидепресантами. Їх повинен призначати тільки лікар, самостійне призначення і прийом лікарських препаратів може посилити проблему. Для кожного хворого визначається певний антидепресант та індивідуальне дозування. Антидепресанти, до речі, мають накопичувальну дію, починають діяти тільки через 2-3 тижні, тому дива після першої таблетки чекати не варто.

 Photo by Ryan Whitlow on Unsplash

Якщо йдеться про хронічну депресію, коли спостерігаються неодноразові напади, спеціалісти радять після виходу з депресивного стану приймати стабілізатори настрою. Це спеціальні препарати, що знижують ризик повернення повторних депресивних станів. За підвищеної тривожності і порушень сну призначають седативні і снодійні препарати, які починають діяти з перших прийомів — покращують сон і знижують тривогу.

Не зовсім, душу все ж бажано повиливати. Психотерапія разом з медикаментозним лікуванням допомагає вирішити особистісні та міжособистісні проблеми, тобто копнути глибше і з’ясувати чому ж це все почалось. У процесі терапії пацієнт соціалізується і вчиться контролювати власний настрій.

Часом для лікування депресії застосовують депривацію (позбавлення) сну від 36 до 48 годин. Юлія Скібицька, психолог, тілесно-орієнтований психотерапевт (Bodynamik International, Данія), каже, що випадки індивідуальні і використання медикаментів не завжди є обов’язковим, адже кожен випадок індивідуальний.

Все дуже залежить від структури психіки клієнта, на яку перш за все орієнтуються в своїй роботі лікарі. Універсального рецепту, як лікувати депресію і отримувати очікуваний результат, немає. Існують стани дійсно непереборні без медикаментозної підтримки. Але, навіть, в такому випадку препарати є допоміжними засобами в психотерапії, які лише дозволяють знизити клінічні симптоми депресивного стану людини.

 Photo by Kyle Glenn on Unsplash

"У ситуаціях, коли люди довічно приречені на використання препаратів, ми все одно спостерігаємо певну інвалідизацію", — пояснює Скібіцька.

Є звичайно, 21 століття ж надворі. Сучасна психотерапія має розмаїття варіантів, як лікувати депресію. Зокрема, дуже популярною є арт-терапія, напрямок, заснований на мистецтві та творчості.

Однак, не усі підходи однаково добре зможуть впоратися з депресією. Наприклад, медитація в деяких випадках може стати формою дисоціації, роз’єднання з реальністю. Деякі варіанти психотерапії, зважаючи на особливості депресії, в певних станах майже неможливі: танцювально-рухова терапія на певних етапах, наприклад, може виявитися неефективною. А ось бодинамічний підхід, тобто тілесно-орієнтована терапія, може виявитися тим самим ідеальним варіантом, за якого вдасться вибратися з депресивного стану лише завдяки психотерапії.

За словами спеціаліста з цієї методики Юлії Скібіцької, бодинамічна психотерапія орієнтована на створення клієнтом більшої зв’язаності в усвідомленні себе на тілесному і когнітивному (розумовому) рівнях. Психолог пояснює, що депресивні люди часто мають порушення цілісного сприйняття себе, в той час як робота з тілесними ресурсами, навчання і розвиток нових життєвих стратегій дозволяють знаходити ефективні способи як справлятися з депресією, і, можливо, навіть їй запобігати.

 psysovet.com

Всі поради прості. І, на перший погляд, очевидні, але від того не менш корисні.

По-перше, будьте поряд. Найголовніше — не втрачайте контакт. Людині в депресії погано не через вас або ваші дії. Насправді їй треба розділити з кимось біль і відчути, що до неї комусь небайдуже.

По-друге, не применшуйте важливості депресії. Не намагайтеся говорити "Я розумію", бо швидше за все — це неправда. Не робіть припущень на зразок "Це ж усього-на-всього сум" або "Це все лише в твоїй голові". Пам’ятайте, депресія — це хвороба і "просто розвіятись" не вийде, до неї слід ставитись так само як до зламаної ноги. Ви ж не кажете травмованій людині: "Ну піди побігай, може минеться".

Допомагайте займатися самопідтримкою. Депресія — це про відчуття самотності. Ваша присутність і готовність просто вислуховувати і бути поруч може стати тим самим найнеобхіднішим ресурсом. Окрім того, людині в депресії тяжко проявляти щодо себе будь-які акти "самопіклування". Допоможіть їй з цим, нагадайте, як важливо та що найголовніше — приємно турбуватися про себе самостійно. Таким чином ви даватимете людині інструменти самодопомоги і контролю над власним станом, відчуття відповідальності і впливовості. Коли людина в депресії почне питати в себе "Що я зараз можу для себе зробити?" — це буде ваша спільна перемога.

 Photo by Kyle Loftus on Unsplash

Ну і не дуже приємне, але на останок — не вдавайте з себе експерта. Якщо ви ніколи не були в справжній клінічній депресії і не є фахівцем з антидепресантів — краще утримайтесь від порад. У вас була клінічна депресія і вам вдалося з нею впоратись без препаратів? Чудово, але це той самий випадок, коли у кожного свій сценарій, а дорога вам людина знаходиться у вразливому стані. Ваші повчання, які часто є сукупуністю стереотипів і невігластва скоріше за все не допоможуть. Часто люди в стані депресії вже пробували різні варіанти лікування і спілкувалася не з одним фахівцем. Повірте, що вони більше знають. І так, є випадки, коли депресія — це на все життя і тоді людина завжди змушена буде приймати препарати, уважно стежити за собою і постійно коригувати свій стан.

Обіймайтесь. Універсальний рецепт. Часто допомагає краще, ніж будь-які слова.