Анатолій Бучака, військовослужбовець 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького розповів для фільму "Щит з острогою" про те, що відбувалося в зоні ООС у 2014 році.
У червні 2014 року військовий підрозділ прибув в зону ООС/АТО і вже тоді солдати відчули на собі обстріли супротивників з "градів". За словами Анатолія, це було страшно: "Був світанок. Ми ховалися хто куди: під машину, балку чи в траншею".
З техніки у військових були 120-ті міномети. Їх можна було розставити будь-де. "Міномет зручний тим, що коли ти відстрілявся, можеш втекти з вогневої позиції в іншу. Також є інша техніка, яка має більшу інтенсивність уражати: руйнує бліндажі, будинки тощо", — каже Анатолій.
Чоловік розповів, що неочікуваним був обстріл під Волновахою. Противник стріляв, а в той час наряд, який був на чергуванні, охороняв техніку. Один з військових заховався за гусеницею танка, і коли ворожі кулі летіли, то йому це врятувало життя.
Під Дебальцево військовослужбовці працювали і вдень, і вночі. І завдяки плідній праці втрати серед українців були незначні.
"У перші дні складні часи були в селі Степанівка. Не було зв'язку, бо бойовики відразу знищили радіовежі з нашими мобільними операторами. Раз в тиждень чи у два тижні я міг знайти сигнал, і відправити СМС-повідомлення, що я живий, здоровий і зі мною, все добре. Бо тоді по телебаченню показували, що серед наших великі втрати. Щоб рідні були спокійні, я надсилав коротку звістку, а вони у відповідь слова підтримки", — згадує військовослужбовець.
За часи військових дій механіки називали техніку ім'ям дружини або доньки чи когось із рідних. Це додавало їм наснаги.
Наприкінці своєї історії Анатолій Бурлака зазначив, що за 10 років служби, військова частина стала для нього другою маленькою сім'єю, яка завжди підтримує.
Торік 1 вересня у соцмережі презентували документальний фільм "Щит з острогою" про 30-ту окрему механізовану бригаду імені князя Костянтина Острозького. Його відзняли за два місяці. Детальніше читайте тут.
