Уряд вирішив, що до кінця березня діти не підуть до школи, щоб запобігти поширенню інфекції. Більшість батьків працюють віддалено і залишаються поруч з дитиною, але їм потрібно одночасно і працювати, і розважати чадо. Як полегшити життя собі, щоб обійшлося без конфліктів, і як не допустити депресивних настроїв.
"Психологічно діти зазнають більше, аніж дорослі, тому що їм потрібен рух, нові враження і своя соціальна група – однолітки. Канікули під час карантину не викликають ніяких позитивних емоцій: і не дивно, чим можна радіти? Ні тобі поїздок у розважальний центр чи аквапарк, ні походів у кіно чи театр, ні спортивних змагань, ні пісенних, танцювальних конкурсів", – розказує практичний психолог загальноосвітньої школи № 9 Лідія Хоменко. Для батьків вона розробила кілька корисних порад.
Десять фраз
Чимало дітей ще не розуміють, що дорослим "теж нелегко" і демонструють свої "хандрики". Коли й так непереливки, а ви бачите, що дитина одверто нервує, зробіть паузу, перш ніж щось сказати. Пропоную на вибір десять нейтральних фраз:
- ти щось не в гуморі?/ чого злишся?
- я тебе дуже уважно слухаю
- розумію тебе
- це справді може довести до нестями/ це може будь-кого розізлити
- мабуть, ти хотів(ла) іншого
- скажи, щоб тобі поліпшило настрій
- бачу, що тобі щось не подобається
- розкажи, що сталося
- чимось допомогти?
- розкажи першим(ою), чого хочеш, а потім розкажу тобі, чого хочу я.
Три кроки
Якщо зірвалися і накричали на дитину, пам’ятайте, що ідеальних батьків не буває. Як правильно зробити крок до примирення? Насправді їх потрібно зробити три:
- відновіть емоційний зв’язок з дитиною (спокійний тон, неагресивний, примирливий вигляд, обійми);
- вибачтеся першим перед дитиною;
- пробачте собі (себе потрібно підтримувати насамперед, адже психоемоційний стан дитини залежить від вашої врівноваженості, спокою, сподівання на краще).
Помилки батьків, що можуть стати фатальними
1) Не залишайте дитину вдома саму, хоча б до 10 років. Пам’ятайте: може трапитися усе що завгодно, і достатньо тільки однієї фатальної випадковості, щоб потім пам’ятати про неї все життя. Будь-яка квартира без дорослих містить безліч небезпек для дитини. Їх спектр величезний: від включеного газу, короткого замикання електропроводки – до цілеспрямованого вторгнення грабіжника. Сам удома – після десяти років!
2) Ніколи не відпускайте дитину саму на вулицю після 21 години, навіть улітку. Зараз виникає велика спокуса взяти дитину з собою, коли необхідно щось купити. «Я забіжу в аптеку, а ти подихай свіжим повітрям і почекай мене тут, я швидко». Знайома фраза? Не залишайте дитину саму біля входу в магазин, в аптеку, відділення зв’язку, у дворі, навіть біля власного під’їзду.
3) Дитина має чітко знати й розуміти слова "можна" і "не можна". Ніколи не дозволяйте щось брати з рук невідомих людей або щось підбирати загублене на вулиці, у під'їзді. Усе, що ви визнаєте потрібним для дитини – продукти, іграшки, рукавички, телефон – повинні пройти через ваші руки, бути перевіреним вами й відповідним чином обробленим.
4) Зараз, як ніколи жорстко, світ дитини повинен ділитися на "своїх" і "чужих". Чужому не можна відкривати двері. З чужим немає про що розмовляти у дворі. З чужим не можна нікуди йти, сідати в автомобіль, виїжджати на автобусі. З чужими людьми ніколи не можна заходити в ліфт. Навчіть дітей, що дорослі ніколи не повинні просити допомоги в дитини, а саме показати дорогу, провести кудись, заглянути під авто, дати мобільний телефон і таке інше.
Станьте головним співрозмовником дитини, щоб вона вам беззастережно довіряла усі свої думки і таємниці. Якщо у вас є час поговорити, а дитина налаштована слухати, нагадайте їй оптимістичний твір Елеонор Портер "Поліанна". Дівчинка-сирота, вчить усіх грати "в радість", тобто знаходити щось позитивне у будь-якій ситуації. Грати у дивну гру навчив свою доньку покійний батько – бідний американський священник, який жив на добровільні пожертви. Маленька Поліанна просила ляльку, але серед пожертв були лише потертий килимок і милиці. Тоді тато вигадав гру у радість: милиці замість ляльки – теж привід для радості, радій, що вони тобі непотрібні. Ти можеш, бігати, стрибати, а не лежати прикутим до ліжка. Чим не привід для радості канікули у чотирьох стінах? Це добре: ми не лежимо в інфекційному відділенні і нам не роблять болючих уколів!"
