Шлях новоградського гурту RiverBell

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Novograd.city поцікавився в соліста й творця гурту Данила Завгороднього, як розпочиналося їх музичне життя.

У кожного з нас інтуїтивно складається враження як має виглядати рокер. Ми бачили їх по телебаченню, читали про них, однак є рокери за станом душі. Ті, які видають себе не виглядом, а словами та діями.

Розумний, цілеспрямований, він знає, чого хоче, і вперто намагається стати все кращим. Поспілкувавшись з Данилом, здається, що він абсолютно відданий своїй справі та ніколи її не покине.

Ще з юнацтва він разом з Романом, сидячи на даху багатоповерхівки, фантазував про власний гурт і про велике музичне майбутнє. Хтозна, можливо саме тоді вони й подали той посил у космос, що допомагає мріям здійснюватися.

Усі учасники нинішнього гурту починали свій шлях в різних колективах. Ідея створити один спільний виникла лише згодом. Це сталося тоді, коли Данило вкотре слухав улюблену музику і натрапив на гурт Puddle of Mudd, представника пост-гранжу. Цей стиль на той момент в Україні був не дуже поширеним (та й зараз не став), оберти набирав метал-кор та інді. Пісня Puddle of Mudd – Psycho стала своєрідним поштовхом для створення RiverBell.

Гурт виник 2009 року, і вже тоді хлопці точно знали, яким буде їхній стиль виконання. Данило згадує, як запропонував Ромі та Олегу Зубрицькому  і вони разом створили гурт:

– Ми були зіграні з Олегом в гурті "Вибач, я стріляю", і дійшли до фіналу фестивалю "Червона рута". З Ромою теж добре знайомі, нам залишалося знайти лише барабанщика. Ним згодом став Сашко Ровенський.

Гараж біля газконтори в "Зелених" став чудовим місцем для репетицій новоспеченого гурту. Сусіди по гаражам вже були звиклі до того, що у 71-ому ніхто не ремонтує машини – звідти валить гітарний перегруз і народ тусує.

Старий склад гурту

Спершу барабанщиком був Олег, пізніше до них приєднався Сашко. Апаратури, можна сказати, не було. Лише старі радянські динаміки вмонтовані у пластикові відра в якості резонаторів.

Щодо цього в гурті жартують: "Є звук 4 кіловати, а у нас - 4 відра звуку".

Перший рік хлопці їздили в божевільному темпі виступати скрізь лише заради задоволення. Кожна поїздка була за власний рахунок – мови про плату за виступ не було взагалі. Це нормальна практика для артистів, що тільки починають: треба напрацювати собі ім’я, тобто, "Хто ти такий аби тобі платили?". До того ж це дає можливість набратись сценічого досвіду. Згодом творчість гурту оцінили й почали кликати знову і знову та повертати гроші за дорогу.

Під час виступу

Назву гурту прийшла сама-собою, було багато варіантів, та сформувавшись у серпні 2009, вже через  три місяці виступали під назвою RiverBell, відсилаючись до рідного міста і дзвону понад річкою.  

RiverBell виконує пісні власного авторства, їх у гурту – на декілька альбомів. Змінювати стиль хлопці не хочуть, хоча вони не обмежені лише пост-гранжем та альтернативою. Для певних виступів у рамках різноманітних кавер-концертів гурт готував чи перероблював пісні брит-попу, російського року, хеві-металу, можуть заграти майже будь-що. "Це теж крута музика, але не те, від чого отримуєш справжнє задоволення".

 Однак яким би крутим не був їхній гурт, хлопці чесно зізнаються, що їм не вистачає правильно організованого менеджменту.

– Так, нам подобається те, що ми робимо, і є люди, яким до вподоби наша творчість, ми багато їздили та виступали, але не все так просто. Дістатись ширшої аудиторії, грати класно – цього замало. Зараз для нас великою несподіванкою стало те, що ми потрапили в ротацію на радіо Джем ФМ. За це, звичайно, велика вдячність усім, хто за нас проголосував. Ми вже пробували подати пісню "Заходьте в гості" на радіо у тій самій якості декілька років тому, але чомусь не брали. Мабуть щось змінилось. На цей раз і якість підходить і матеріал зацінили, –  розповідає фронтмен.

Він добре знає, як складно записати пісню якісно. І скільки б соліст не тренувався, це справді ювелірна робота. Гурт існує вже майже 10 років, однак із початкового складу залишилися не всі. Бас-гітара та вокал – Данило, Макс Карпінський – барабани, Роман Романов – гітара, Саша Зубрицький – гітара. Дехто залишав гурт, потім повертався, це не та робота, яка дозволяє забезпечувати себе та родину.

Усі пісні хлопці пишуть разом. У когось виникає ідея, він розповідає її іншим, дехто пропонує слова, мелодію – саме так народжується пісня. Англомовними піснями займається переважно Данило.

Новий склад гурту

– Зараз ми хочемо писати більше англомовних пісень. Поясню. У тому, що ми робимо чине однією з найважливіших складових є ритм. Так-от, англійська мова чи не одна з найритмічніших у світі, саме тому мабуть там і зародились усі ті сучасні жанри. Плюс фонетика мови краще вписується у рамки жанру, а тому і композиція краще тримається купи.

Україномовні ж гурти зараз, багато хто того не помічає, викривляють вимову під час співу, аби звучати "по-американськи". Проте от мелодійності в українській вистачає. Мова – це теж інструмент і його варто використовувати, такий, який пасує краще. В нас є і пісні українською мовою, з них починали і будемо продовжувати працювати двома мовами. Так, українські пісні не гірші, вони милозвучні, але для року англійська – ідеальна, – каже Данило.

Майже всі учасники RiverBell – самоучки, лише Данило навчався в музичній школі по класу скрипки. Нині вік технологій, тому перед ними немає жодних перепон, хлопці постійно чогось навчаються та вдосконалюються, адже це запорука успіху.

Поки рокери вирішили трохи зав’язати із концертами. Головний план на майбутнє – записати пісні та вивести гурт на інший рівень.

Данило каже: "Зараз настали інші часи. Раніше, щоб про гурт дізналися всі, потрібні були концерти, нині ж потрібно, щоб твій трек звучав всюди, в соціальних мережах, тому ми взялися за релізи".

Згадуючи про концерти, рокер не приховує радості. Кожен виступ дарував незабутні відчуття та справжній драйв. "Ми були в Заваллі – маленьке містечко, туди їде багато хто вступати, навіть із-за кордону. Наш гітарист, на той момент, Паша пробив цей виступ. Всіх здивувало, що у маленькому селищі виступатиме группа з Швеції. Не в Києві, а в маленькому Заваллі. Тоді навіть не розраховували на гонорар, поїхали лише заради цікавості. Виявилось, що там це постійно відбувається, є своя "тусовка", люди їдуть туди з Одеси, Києва і навколишніх міст, а виступають французи, американці та інші круті чуваки, а афтерпаті – просто шик. От і ми серед усього двіжу виступили, прокачали  нормально, нам навіть накинули трішки грошей, бо все кльово  так.

 У Новограді останній виступ відбувся 2015 року в клубі "Сафарі".

– Ми не можемо часто грати в нашому місті, бо не маємо апаратури, тоді її везли з Житомира. Та і досвід показав, що явка на концерти в місті дуже мала. Для багатьох концертів репертуар гурту не підходить за форматом, саме тому ви не побачите його на звичних попсових концертах, – розповідає Данило.

Хлопці грають альтернативний рок, а для декого це важка музика. Хто хоч раз бував на рок-концертах, той знає, що без курйозів вони не проходять. Данило чесно зізнається, що виникало багато смішних та незвичних випадків, про які не можна говорити вголос, але про деякі згадує:

"Одного разу нас запросили виступити в Дубрівці. Це був мото-пікнік, який переріс, щось типу, у день села. Ми привезли свою апаратуру, вже готувалися виступати. Відігравши перший сет зрозуміли, що всі вже понапивалися, навіть організатори деякі, які нас запросили. Одним словом, треш.

Під час нашого виступу на сцену виходили люди, намагались замовити пісні, танцювали, та це не найгірше. Буває…  

Найбільше вразило те, що сталося потім. Після виступу ми не змогли знайти того самого організатора, що мав заплатити та допомогти з транспортом.

І ось уявіть собі: ніч, ми сидимо в чужому селі на сцені, біля нас апаратура, серпень, ночі вже досить холодні, на ранок роса, для електроніки це велика біда, і ми уявлення не маємо, куди нам іти.

Врятувало лише те, що наш Павло був, так би мовити, родом з цих місць. Він знайшов знайомого, який приїхав за нами на… бричці. Уявіть собі ситуацію: ми, з крутою апаратурою їдемо на возі. Це було дуже смішно. На ранок все розрулилось, нам подякували і допомогли дістатись Новограда, за що безмежна дяка. Досвід не з приємних, м’яко кажучи. А от круто  було, коли в 2016 році поїхали у Миколаївську область на великий байк-фест "На рубежі", то нам накинули більше, ніж домовлялись і потім ще два роки поспіль запрошують виступати, а це берег моря і круті дядьки на мотах.  Також якось грали на ювілейному весіллі моїх батьків – теж незвично дуже. Загалом різне траплялось.

Хлопці розуміють, що їхній стиль – специфічний, не всіх захопить, не всім сподобається. Та це вже стало сенсом життя, тим, без чого вони себе не бачать. Хоч вони й не зберуть повний зал затятих фанаток... поки. 

– RiverBell для нас, як додатковий канал спілкування, взаємодії зі світом, можливо. Це ж не вигадки, що в музиці виливаються емоції, воно якось так і є. Для нас RiverBell – це і не хобі і не робота, це окремий вид діяльності, без якого якось не так класно, як з ним. Просто хочеться аби це продовжувалось і якщо це подобатиметься людям, і більшій кількості людей, то ще краще. От і проходження у піврічну ротацію радіо Джем Фм підтвердило їх девіз "Шанс є у кожної пісні", то чому б і не творити далі? – на завершення сказав Данило.

Фото з архіву Данила Завгороднього

 

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини