У музеї родини Косачів директор закладу представила екскурсійно-мистецьку програму "Театральні традиції родини Косачів".
Відвідувачі брали участь у процесі екскурсії, а 12 дітей з народного молодіжного театру міського Палацу культури ім. Лесі Українки стали головними дійовими особами програми. Під керівництвом режисера Тетяни Покраси вони зіграли одну з п’єс Олени Пчілки з книги "Український дитячий театр".
Людмила Гамма розпочала екскурсію словами про Міжнародний день театру, який відзначається 27 березня. "У світі зараз багато говорять про нову соціальну роль музеїв і ведуть пошук їхнього місця в багатоманітному культурному просторі. Музеї перетворюються на важливі осередки освіти і навчання, тому що саме вони забезпечують доступ до культурної спадщини", – каже вона.
Оскільки така форма екскурсії учням міських шкіл сподобалася, у теплі, погожі дні її можна буде використовувати і в садку на території колишньої садиби Косачів, точніше польки Завадської. Такими планами поділилися директор музею та режисер театру. Зелень, квіти стануть справжніми декораціями п’єси "Скарб". За задумом Олени Пчілки події у купальський вечір розгортаються серед п’янкого різнотрав’я на тлі вогнища.
Головний герой підліток Михайло, роль якого виконав учень ЗОШ №5 Іван Скопець, хоче опівночі зірвати квітку папороті, щоб здобути скарб. Хлопець не шукає червінців, він прагне, щоб одужала мама і стала вільною Україна. Михайло впадає у розпач, коли довідується, що папороть ніколи не цвіте, що це всього-на-всього легенда. Тепер його два найзаповітніші бажання не збудуться…
Вустами вчительської доньки Орисі, у даному разі Тетяни Матвійчук із ЗОШ №10, автор твору Олена Пчілка пояснює, що сила не в чарах, а у знаннях та вмінні українців гуртуватися й допомагати один одному. Усі юні актори, а серед них і наймолодші – Артем Данюк (ЗОШ №3) та В'ячеслав Савчук (ЗОШ №2) – дуже старалися. Про ймовірність постановок у садку вони ще не знають, адже це лише ідея, яка потребує доопрацювання.
Екскурсійно-мистецьку програму Людмила Гамма сподівається вдосконалити за допомогою науковця-дослідниці життя Косачів Лариси Мірошниченко. Після переїзду родини з домочка Окружків "коло Случі", у садибу пані Завадської, як писала сама Олена Пчілка, "давню правдиву панську оселю", дітям стало просторо. Окрім того вони багато часу проводили у "деякою мірою запущеному", але "розкішному садку".
Щоб розширити межі програми необхідні відомості про "гру у театр" маленьких Михайла та Лесі Косачів саме у тому садку, у Звягелі (Новоградом-Волинським родина місто не називала). Лариса Мірошниченко написала книгу про Михайла Обачного, вона зібрала дуже багато матеріалів про улюбленого первістка Олени Пчілки.
Йдеться і про музичний театр, і ляльковий. Сестра Ольга згадувала, що у грудні 1890 року з’явилося бажання поставити вдома "Козу-дерезу" – дитячу оперету Миколи Лисенка, причому Леся "була за режисера й концерт-мейстера, мала бути за костюмера, бутафора й гримера". Людмила Гамма пояснює: «Якщо говориться про театральні традиції Косачів, то найчастіше йдеться не про звягельський період, а нам потрібно більше дізнатися про театральні забави маленьких "Мишелосіє".
"Роботи у музеї дуже багато, – продовжує вона, – я прагну організовувати її згідно зі світовими тенденціями. Нещодавно наштовхнулася на дуже цікаві факти. В Австрії з населенням 8 млн нараховується 1600 музеїв. Незважаючи на велику кількість іноземних туристів, австрійські музейники усіляко працюють на місцевих мешканців, заохочуючи відвідувати музеї саме їх. Мене вразив досвід закордонних фахівців в організації у музеях різних навчальних програм для школярів".
Якщо судити за гучністю оплесків учнів, прем’єра освітньої екскурсійно-мистецької програми була вдалою.
Фото автора
