Художник-винахідник, скульптор, публіцист, володарка ордена святої Марії за особливі заслуги перед українським народом та ордена княгині Ольги ІІІ ступеня. Про неї написали книгу та зняли документальний фільм у шести частинах. Господиня квартири-музею у Нетішині на Хмельниччині, де око відвідувачів вражають її роботи-шедеври зі скла й металу, виконані за авторською технікою крапкової графіки.
Така поважна гостя 2 жовтня завітала у наше місто, щоб презентувати майбутню книгу "Дві долі – одна філософія" обсягом 840 сторінок. До збірки увійде багато краєзнавчих досліджень, розвідок різних авторів. Серед них будуть роботи жителів нашого міста, – завідуючої літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки Віри Римської та журналіста Тетяни Козлової.
Світлана Лелях-Бегутова не намагається сягнути рівня геніальності Лесі Українки, як дехто сприймає її відкритість і щирість. Вона просто пережила той самий пронизливий біль, який терпіла маленька Леся. А ще Світлана Мефодіївна так само палко любить українську землю. Дев’ята дитина з багатодітної родини у трирічному віці впала й травмувалася. Тривалий час лежала у Славуті у лікарні з діагнозом туберкульоз кісток.Чотири роки була прикутою до ліжка.
У її квартирі-музеї є розділ, присвячений Лесі Українці. "Моє життя нагадує чимось життя поетеси, – каже жінка-митець, – для мене вона – цікава особистість, тому багато часу я присвятила дослідженню історії родини Драгоманових-Косачів. Хочу, щоб нащадкам залишилося більше інформації про всесвітньовідому українку. До речі, Леся зі своїм чоловіком Климентом Квіткою перебувала в санаторії на Хмельниччині у Славуті, про що свідчать фото та документи".
Світлана Лелях-Бегутова виготовила меморіальну дошку Лесі Українки, яку у 2004 році встановили на фасаді Славутської районної бібліотеки. Торік у Славуті відкрили гранітний триметровий пам’ятний знак, присвячений подружжю Лесі Українки та Климента Квітки, створений Лелях-Бегутовою. У вправних руках майстрині камінь, дерево й метал перетворюються на мистецькі твори.
"Мій батько мав невеличку майстерню, де годинами щось створював, майстрував, навіть трохи ювеліром працював. Я постійно бігала до нього й дивилася, що і як він працює, вбирала у себе по краплинці все, що бачила й чула", – розповідає Світлана Мефодіївна. Батько Мефодій Григорович був різьбярем, столяром, шевцем і будівельником. У дитинстві Світланка любила спостерігати за мамою Іриною Омелянівною, яка розмальовувала стіни й піч у їхній хаті.
Світлана Мефодіївна пишається своєю обдарованою родиною і великою кількістю друзів, чим часто епатує публіку. Вона навідується у наше місто і стверджує, що вважає його практично рідним. "Коли книга вийде з друку, то обов’язково з’явиться у кожній школі, у кожній бібліотеці Новограда-Волинського. У 2002 році, коли я сюди завітала вперше, зимове місто здалося мені холодним і чужим. Тепер воно у моєму серці і душі", – сказала Лелях-Бегутова на презентації майбутньої книги.
