Люди, яким невпинно телефонують з невідомих номерів і вимагають повернути борги, що не існують, часто не знають що робити. Чи варто боятися колекторів, якщо ви переконані, що ніяких кредитів і позик ніколи не брали? Спробуємо розібратися за допомогою юридичних консультантів серйозних інтернет-ресурсів.
Діяльність колекторів полягає у психологічному тиску на боржника та регулярному нагадуванню про сплату боргу. В Україні борг може бути вигаданим, завищеним, за ним можуть сплинути строки позовної давності, проте хвацьких ділків це не зупиняє. Якщо не працює легальна юстиція, її місце займає тіньова. Ця аксіома знайшла своє підтвердження у 1990-х роках і після кризи 2008-го, коли стягненням боргів займався криміналітет.
Поняття колекторське агентство в Україні з’явилося порівняно недавно. Територію колишнього Радянського Союзу воно заполонило завдяки Сполученим Штатам, де банківський бізнес часто користується послугами приватних компаній з повернення, а точніше – психологічного примусу до повернення боргів. У світі діяльність таких структур чітко регламентується законом, а що у нас?
Торік у грудні Верховна Рада прийняла за основу депутатський законопроєкт № 2133 про захист прав боржників при здійсненні колекторської діяльності, який у першому читанні підтримали 309 нардепів. Розробники документу пропонують заборонити колекторам залякувати боржників, дезінформувати їх, погрожувати і надавати неправдиві дані про заборгованість, тобто залучати людей, які до займу ніяк не причетні і нічого про нього не знають.
Окрім того, майбутнім законом каратимуть застосування колекторами сили і використання вульгарної або нецензурної лексики, фраз, які зачіпають честь та гідність боржника, його ділову репутацію. Колекторським агентствам заборонять приховувати номер телефону і будь-яким способом повідомляти про справжню заборгованість третім особам.
За порушення порядку здійснення колекторської діяльності у законопроєкті передбачено адміністративний штраф: від 5 тис. до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У грошовому виразі сума складає від 85 тис. грн до 170 тис. грн. За порушення під час врегулювання заборгованості з житлово-комунальних послуг, – від 20 тис. до 50 тис. неоподаткованих мінімумів, тобто 340 тис. грн – 850 тис. грн.
Як діють колекторські контори і як їхнє свавілля карається зараз, до ухвалення закону, що чомусь відкладається на невизначений період? Існує Закон "Про захист прав споживачів", що забороняє вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, проте для колектора це не є аргументом. Для "роботи" з боржником сучасному вітчизняному колектору не потрібне рішення суду чи іншого компетентного органу, що підтверджує законність претензії.
Колектори невпинно і безкарно тероризують рідних боржника, сусідів, роботодавців, колег. Нерідко спілкування колекторів з боржником та непричетними до боргу особами зводиться до нічних дзвінків, погроз за допомогою відбірної лайки. За такі дії, які юристи кваліфікують як "примушування до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань", передбачена кримінальна відповідальність.
Тобто за вимогу виконати договір погрозами або застосуванням насильства над позичальником чи його близькими родичами передбачене ув'язнення. До того ж якщо людина ніякого договору не підписувала. Зараз проти злочинців реально порушити провадження за ч. 3 ст. 355 Кримінального кодексу України. Передбачене статтею покарання – позбавлення волі на термін від чотирьох до восьми років, але порушників закону потрібно затримати.
На жаль, органи досудового розслідування на заяви про терор колекторів майже не реагують, відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносять або ж одразу закривають кримінальні провадження. Недавно нинішній очільник столичних правоохоронців Андрій Крищенко повідомив, що у Києві накрили два нелегальних "кол-центри" і допитали 60 осіб, які там працювали й вимагали борги, що не існують.
Можливо, хтось потрапить до в'язниці, і логічно було б запроторити за ґрати на максимальний термін власника колекторських контор. Колектори існують і в США, і в Європі. Проте можливості захисту громадян від них у розвинених країнах незрівнянно вищі, ніж в Україні. Важко уявити, щоб населення США потерпало від свавілля колекторських нелегальних чи напівлегальних компаній.
Колектори за кордоном більше нагадують медіаторів та кредитних посередників, ніж вимагачів. Вони не можуть приходити, телефонувати чи писати, не називаючи фірму, яку представляють, а також свого справжнього прізвища ім’я та по батькові. Діяти анонімно або приховувати від жертви реєстраційний номер колекторського агентства не можна, у такому разі боржник має право негайно викликати поліцію.
Дзвонити вночі теж не можна. У світі запроваджені жорсткі норми взаємодії з боржником: у будні з 8 до 22 години, у вихідні з 9 до 20 години. Обробляти жертву безперервно теж не дозволяють. Колектори можуть телефонувати не частіше одного разу за день, не частіше 2 разів за тиждень і не більше 8 разів за місяць.
Зустрічі з людиною, що заборгувала банківській установі, представник колектора може ініціювати раз на тиждень. Принижувати гідність боржника чи його рідних категорично заборонено. Якщо боржник переховується, колектори мають право дзвонити контактним особам і поручителям по кредиту, але прізвища цих осіб чітко прописуються у договорі, зрозуміло, за їхньою особистою згодою.
Деякі українські юристи виступають проти ухвалення згаданого закону про колекторів, оскільки за його появи повністю легалізується діяльність колекторських контор. У розділі "Економіка" "Українська правда" пише:
"Законодавцю краще вдосконалювати судочинство та механізм виконання судових рішень і запроваджувати чітку позасудову форму врегулювання проблемної заборгованості. Допущення у цю сферу "спеціалістів", про яких йде мова, та наділення їх повноваженнями позасудового і позапроцесуального стягнення сумнівних та спірних боргів за цивільно-правовими угодами, призвело до масового порушення прав громадян та соціальної напруги у суспільстві".
