Багато турботливих матусь у розпал пандемії розгубилися: вести дитину до дитсадка, школи чи краще працювати віддалено або звільнитися, щоб захистити її від невидимого і всюдисущого вірусу. Чим пояснюються напади страху, панічні настрої і чим вони можуть обернутися, розпитали у практичного психолога Ліни Михальчук.
Вона каже: "Фраза "я не маю права хворіти, у мене діти" насправді означає "у мене мало ресурсів, і я не буду їх витрачати на себе, тому свої проблеми і хвороби ігноруватиму". Парадоксальність полягає у тому, що так вважають жінки, чия розгубленість, переляканість, нервозність уже впадає в око стороннім. Це неправильна позиція, діти від такої установки не виграють. Материнські проблеми шкодять розвитку і добробуту дитини. Власні проблеми не можна ігнорувати".
Занепокоєння й тривога – сестри депресії. Люди часто відчувають дискомфорт у животі, головний біль, тремтіння кінцівок, їх можуть доймати проблеми зі сном. Такий стан може спричинити нервова ситуація на роботі, вдома, а зараз – у суспільстві. Страшно ходити на роботу і страшно її втратити, не можна тримати дитину вдома і не можна, щоб перебувала у групі однолітків. Мами переживають, не помічаючи що їхня стурбованість позначається на найрідніших.
Фото: https://volyn.tabloyid.com/
У кожному віці у дітей свої норми поведінки. Часто батькам важко зрозуміти, чим викликана емоційна пригніченість, принишклість сина чи донечки, або навпаки гучний плач. "Будьте особливо уважні, якщо помітили, що дитина на себе не схожа, сумна, відмовляється йти у дитсадок чи школу, вдає із себе хвору, боїться відійти від вас. Спробуйте розібратися у ситуації і насамперед проаналізуйте свою поведінку. Причиною плачу чи апатії може бути мамина тривога", – пояснює фахівець.
Якщо дитина маленька і не розуміє змісту ваших телефонних розмов з матір’ю чи кращою подругою, вона все одно вловлює інтонацію і відчуває біду. За словами психолога, потрібно усі свої страхи опанувати, зачинити в умовну скриню, перетворити дитячу кімнату, кухню, ванну на територію безтурботності. "Я не закликаю вас запрошувати додому клоунів, просто частіше читайте дітям добрі казки і скасуйте назавжди фоновий перегляд телевізійних новин", – каже Ліна Михальчук.
Суцільний негатив, що ллється на нас з екранів, може серйозно пошкодити психіку навіть дорослої людини. Окрім того, через очікування поганих новин вам ніколи дослухатися до себе. Поза увагою лишаються власні відчуття: сум, пригніченість, безнадія, втрата задоволення від речей чи подій, які раніше приносили радість. Бажання усамітнитися і ні з ким не спілкуватися. Втрата кілограмів та апетиту жінок теж не особливо турбує, це для нас вважається нормою. Втім, психологи дотримуються іншої думки.
Фото: https://amazing-ukraine.com/
Банальний занепад сил, осіння хандра і тривога – зовсім різні поняття, які більшість плутає й ототожнює. Розлад емоційно-вольової сфери в легкій, середній або тяжкій формі, шкодить не тільки занепокоєній людині, а і її оточенню. Рідні та близькі переживають, діти, особливо малюки, не просто переживають, а теж починають реагувати. Часто плачем, причину якого дорослі не можуть з'ясувати.
"Страшно, коли малюк не плаче, не вимагає уваги, а замовкає. Як це не дивно, у маленьких дітей теж буває депресія і найчастіше спричиняє її найближча, найдорожча людина – мама. Якщо бути точнішою – мамина відсутність. Мама за клопотами мало приділяє уваги дитині, мама заглиблена у свої переживання і за дитиною доглядає механічно, мама на заробітках в іншій країні, мама тяжко хвора. Який результат? У своїй практиці я бачила як хороші, розвинені дітки замикаються у собі, вважають себе винними, і це ще не найстрашніші прояви", – каже Ліна Михальчук.
Вона пояснює, що материнські тривоги породжують дитячі. Якщо мама спокійна і позитивно налаштована, то і дитина спокійна. Вона може розплакатися, але це ситуативний плач: впала, вдарилася, відібрали іграшку. Йдеться не про це, а про те, що мамина емоційна сфера впливає на малюка, і його плач чи погана поведінка погіршують стан знервованої мами. Виникає замкнене коло, а як його розірвати – ніхто точно не знає.
"Спробуйте написати листа у минуле або подумки поговорити з людиною, яка вас добре розуміла, наприклад, з першим шкільним коханням. Розкажіть йому, що дитину залишити ні з ким, що насувається зима, ні у вас, ні у сина немає теплого взуття, що ви стомилися працювати за всіх, що вам важко тягти сім’ю, що у платіжки за комуналку страшно зазирнути. Зрозуміло, ніхто не приїде на білому коні і не забере у казковий безтурботний світ, але чітко сформульовані страхи, не настільки погано впливають на психіку, як невизначений страх", – переконує психолог.
Фото: https://www.bbc.com/
Ще вона порадила оточити себе дрібницями, які викликають приємні емоції: знайдіть свою улюблену велику чашку для ароматного чаю з м'ятою і мелісою, придбайте яскраві зручні натуральні шкарпетки, витягніть теплий плед, згадайте про забутий торшер, оновіть його і розташуйте біля крісла та дивана, щоб вмикати вечорами. Ви ще не зробили жодного запису у подарованому стильному блокноті, який лежить забутим на поличці? Дістаньте його, занотуйте у нічній тиші, що вас сьогодні порадувало, хоча б одним рядком. А ще знайдіть перші дитячі іграшки і спостерігайте, як дитина буде на них реагувати. І ви неодмінно усміхнетеся.
