4 серпня сталася подія, що сколихнула увесь світ – масштабний вибух у порту Бейрута – столиці Лівану. Вибухнула селітра, що лежала там уже шість років. А сьогодні, як повідомив міністр охорони здоров'я Лівану, уряд оголосив про відставку у повному складі. Ольга Смолич-Бу Джауде, яка народилася у Новограді-Волинському, якраз в момент вибуху мала виїжджати до аеропорту, щоб летіти в Україну. Розповідь дівчини у матеріалі.
День вибуху
– Це сталося о 18:07. Ми з чоловіком збиралися в аеропорт. Взагалі треба приїздити за три години до відльоту, оскільки в мене літак на 21:00, то трохи запізнювалися. Ми вже вдягнулися та мали виходити. Я пам'ятаю як стою в коридорі, відчуваю наче землетрус: з-під ніг іде земля. Мої дві собаки починають гавкати й притулятися до підлоги. В цей час чоловік вибігає із кімнати й каже мені лягати на землю. Як тільки я лягла, почула як вилетіло скло із віконних рам та трохи заклало вуха. Ми зрозуміли, що стався вибух. Якби виїхали раніше, то це б сталося по дорозі в аеропорт.
Ольга із жахом у голосі розповідає про події того дня. Вони з чоловіком живуть за 15 кілометрів від порту, де стався вибух. Але можна тільки уявити наскільки він був потужним, що в домі повибивало шибки.
– Ми зателефонували знайомому в аеропорт, він сказав, що рейс не скасували. Тому поїхали. Побачили величезний затор через усю головну дорогу. Чоловік почав оминати його маленькими вуличками, поблизу порту. І картина вразила. Ми бачили як люди, яких прибило камінням з будинків, почали вибиратися. Було неймовірно тяжко дивитися на них. У когось розбита голова, руки та ноги. Але ще більше вразило те, що вони не думали про себе – вони ішли рятувати інших людей, які ще були під завалами. Потім побачили, що посеред траси стояли понівечені машини. Нам радили не дивитися туди, бо там вже немає людей. Там просто все було залите кров'ю.
Дівчина каже, що приїхавши в аеропорт їм було дуже страшно чи не буде повторного вибуху. І зізнається, що коли злітав літак, то залишалося тільки молитися.
Передісторія
Історія Ольги
Ольга народилася в Новограді, тут ходила у 6 школу. Згодом закінчила технікум за спеціальністю програміст. Але потім дівчина вирішила кардинально змінити свій вид діяльності – переїхала на навчання до Житомира, де в ЖДУ імені Івана Франка отримала диплом за спеціальністю хореограф. Але попрацювати не встигла – кохання змінило плани Ольги. Так, познайомившись із ліванцем Іллі Бу-Джауде, згодом одружилася та переїхала до Бейруту. Там подружжя живе три роки, чоловік Ольги працює рієлтором.
Про Ліван
Бейрут – столиця Лівану, що в Середземному морі посеред узбережжя. Це місто є чи не одним із найбільших портів цієї країни.
– Взагалі, країна неймовірно гарна. І сама столиця Бейрут теж. Народ дуже поважає свою історію і любить старовину. Будинки тут зроблені у старовинному ліванському стилі. За період своєї історії Бейрут був знищений 7 разів і 7 разів знову відбудовувався.
Мені подобається менталітет цих людей: вони відкриті й привітні. За релігією – Ліван напівмусульманський, напівхристиянський. Ми з чоловіком католики. Люди різних віросповідань ходять в ті ж самі заклади, сидять поряд. Обмеження є щодо жінок, але вони не юридичні. Наприклад, якщо одружена жінка прийде в ресторан сама, то іншими чоловіками це сприйметься як намагання зрадити своєму чоловікові. Тут діють правила, які не проголошуються, але їх знають усі – все йде на повазі один до одного. До речі, українки в Лівані в основному викладають гімнастику, хореографію, займаються з дітками. Це дуже популярна професія.
Проте Ольга каже, що колись Ліван дійсно був іншим. Тут була більш розвинена інфраструктура, було багато поїздів та автомобілів. Його навіть називали маленькою Швейцарією в арабських країнах.
Політична ситуація
Ліван часто стикається із громадянськими війнами, революціями, каже Ольга. Коронавірус лише посилив кризу, яка в країні розпочалася за два місяці до карантину.
– У нас завжди була проблема з електроенергією. У Лівані вона не 24 години на добу. Якийсь час є електроенергія від держави, а на якийсь час люди ставлять свої електростанції, заправляють дизелем і використовують. Це зажди викликало хвилю незадоволень. А потім, держава захотіла ще ввести величезну кількість податків. В тому числі на інтернет (WhatsApp, Instagram). Для людей це стало останньою краплею. Вони не витримали й почали виходити на мітинги.
Держава почала обіцяти, але люди не вірили. Вони бойкотували, щоб змінити державний апарат. Першим пішов прем'єр-міністр.
Загалом, Уряд Лівану складається з Президента, Ради прем'єр-міністра, самого Прем'єр-міністра і тільки потім Верховної Ради.
Так, замінили й Раду прем'єра, але краще не стало.
Всі ці дії влади призвели до економічної кризи, що ще більше загострило ситуацію, зізнається дівчина. Раніше можна було щотижня знімати долари, а зараз навіть за кордоном не можна розрахуватися ліванською банківською карткою, на якій є валюта.
– Всі зрівнялися: і доларові мільйонери й ті, в кого на рахунках по 100 доларів. Їх просто не можна зняти.
Ольга каже, що півтора місяця люди не ходили на роботу, а мітингували. З початком карантину ситуація загострилася. Сім'я Ольги та Іллі Бу-Джауде відчули його на собі.
"Хто при нестабільній ситуації буде купувати чи брати в оренду житло чи автомобілі?", – розповідає вона.
– Всі ці події – це дуже страшно. Люди перекривали головну трасу, палили шини. Біля Верховної Ради було багато сутичок, бо люди намагалися туди дістатися. Поліція і військові кидали в людей сльозогінний газ і відштовхували їх водометами.
Бейрут після вибуху
– На жаль, досі достеменно невідомо, чому саме зірвалася селітра. Відомо лише, що вибухнула амонієва селітра, якої в порту зберігалося 2700 тонн. Уявіть: це як 70 фур цієї хімії. Це неймовірно велика кількість. Її колись, шість років тому, конфіскували з російського судна, тому вона там і зберігалася.
За словами Ольги, люди зараз самі починають шукати безвісти зниклих, а таких людей багато. Прочісують дороги, розгрібають завали, магазини від скла та уламків. Лівану допомагають інші країни: першою надала необхідні медикаменти Росія. Далі на допомогу прийшла Франція. Також Дубай, Італія та Німеччина.
– Наскільки мені відомо, Україна також збирає медикаменти. Америка збирає зерно та борошно. Бо один із найбільших контейнерів, де зберігалося зерно вибухнув. Тобто, 40% зернових запасів країна втратила.
Ольга каже, що планувала бути в Україні місяць. Проте ситуація в Лівані досить небезпечна: вона може просто не потрапити в аеропорт.
– Коли я приїхала на літак, в аеропорту була дивна ситуація. Деякі люди злякалися, попадали на землю через вибухи. Потім вибігли на вулицю, хоча аеропорт і не постраждав від вибухів. Українці, які чекали літак, були шоковані. А деякі ліванці спокійно сиділи, хтось обговорював відео, хтось ліг спати. Тому що для них це норма. Вони бачили такі вибухи та звуки кожні два-три роки. Я сказала чоловікові: "Може ти звик до цього, але я звикати не хочу".
