У той час, коли майже всі підприємства закрилися через коронавірус, таксі в країні продовжували працювати. Директор новоградського таксі 1553 "Октава" Сергій Гордійчук розповів, як фірма пережила пік посилення карантину та яка ситуація сьогодні, коли обмеження послабили.
– Це було понад десять років тому. Тоді у нас із другом виникла ідея створити своє таксі. Ми цілий рік планували, створювали бізнес-проєкт. І у 2006-му таки відкрили своє таксі, – пригадує Сергій. – Викупили радіочастоту та почали працювати. Пам'ятаю, продав свій червоний “жигуль”. Взяли трохи грошей в кредит і так купили кілька машин. У такому режимі попрацювали до 2007-го, а далі кожен пішов своїм шляхом. Ми викупили фірму "053" і я став вести бізнес. Так і було засноване тоді ще радіотаксі. Наша радіочастота стала називатися "Октава".
Сергій Гордійчук розповідає, що тоді на лінії було близько 5 машин – всі “део ланоси”. Замовлення приймала диспетчерка телефоном та рацією передавала замовлення.
Загалом робота в таксі залежить від свята та погоди. Коли люди відпочивають, у таксистів починається відповідальна робота. Бо і на свята й під час негоди ці люди виходять працювати.
– Можна сказати, що таксисти та диспетчери працюють, коли всі відпочивають, й ідуть відпочивати, коли всі працюють.
Але у такій справі найголовніше – це терпіння. За тімбілдінг відповідає дружина Людмила. Вона приймає на роботу, складає графіки роботи та перевіряє звіти. Взагалі, за словами власника, в таксі працюють люди різних спеціальностей. Так, із дипломами юристів чи поліціянтів, зуботехніків та рестораторів – загалом, є люди з вищими освітами.
Коли чинності набрав закон про зміну номерів служб, “053” стало “1553”. Тоді телефонували як з домашнього, так і з мобільного.
– Раніше було 3 міських номери, 3 спецлінії, 2 мобільних. А сьогодні є мобільні номери двох різних операторів, бо вже ніхто не користується стаціонарними телефонами та рацією. Відповідальність у такій роботі з обох сторін: з боку клієнта, щоб не було неправдивого виклику, так і з боку фірми – вчасно та швидко приїздити.
– Ми на ринку таксі уже 14 років. З першого дня і донині в нашому таксі діє система знижок: кожна десята поїздка – мінус 20 гривень. Раніше це була мінус поїздка вся, а зараз, в силу економічних складників (таких як ціна на пальне і курс валют), мінус 20 гривень. Тобто кожному клієнту присвоюємо спеціальний номер його "картки", і коли він телефонує, то диспетчерка нумерує поїздку. Якщо це десята, то за бажанням клієнта в кінці поїздки таксист віднімає від суми 20 гривень. Або якщо назбиралося декілька таких бонусних поїздок, то їх можна приплюсувати.
Сергій Гордійчук розповідає, що у них є постійні клієнти та підприємства, з якими фірма працює уже кілька років. Зокрема, таксі розвозить охорону та працівників підприємств як по Новограду, так і в інші населені пункти.
– Працюють таксисти та диспетчери по змінах. Є підмінні працівники, щоб основні не працювали цілодобово. Водії працюють з шостої до шостої, потім перезмінка. Їдуть на обід на пів години чи годину, завчасно попереджуючи. А у диспетчерок зміна проходить з восьмої ранку до восьмої вечора.
– Оскільки колектив у нас дружній, ми намагаємося створювати таку ж атмосферу. Всі разом виїжджаємо на природу на шашлик чи пікнік. Влаштовуємо костюмовані вечірки на Новий рік, пишемо сценарії свят. Святкуємо день народження працівників. Відзначаємо День Тетяни, адже всі диспетчерки у нас Тані.
Ми працюємо в такому режимі вже 14 років, але початок карантину вніс вої корективи.
Різкий перехід до самоізоляції був неочікуваним. Єдиний плюс був у тому, що збереглися робочі місця, адже держава дозволила працювати службам таксі. Сергій розповідає, що в перший місяць карантину була паніка.
– Ні диспетчерки, ні таксисти не знали, що їх чекає: як пристосуватися до нових умов та суворих правил. Якщо всі пішли на карантин, більшість таксистів працювали. Деякі боялися виходити на роботу через стрімкий ріст статистики та кількості хворих. Але всі інші працювали без змін у звичайному режимі.
– Насамперед ми перевели диспетчерок на дистанційний режим роботи. Тобто всі телефони та журнали вони мали вдома, – говорить власник служби таксі.
А от із таксистами, каже підприємець, ситуація була складнішою. Були випадки, коли сім'я водія була проти, щоб той виїжджав на виклик, і він відмовлявся від замовлення.
– Ми з розумінням ставилися, коли хтось не хотів виходити на лінію і намагалися знайти компроміс, – каже Сергій.
Потік клієнтів на час посилення карантину зменшився у півтора раза, бо людям не було куди їздити: все зачинене. Викликали таксі працівники підприємств, які в період карантину мали право працювати. Рідко хтось кудись їздив.
– Також почали активніше займатися доставкою продуктів та ліків на карантині. Ми і до карантину це робили, але рідко. Ця послуга стала популярною, особливо у перші два місяці самоізоляції. Таксист купує необхідне та доставляє до замовника. Лічильник рахує кілометраж, тому фактично це як стандартний виклик машини, – говорить підприємець.
– Коли почався карантин і потрібно було закуповувати гуртом маски та дезінфектори, виникла проблема, адже на піку карантину із цим був дефіцит. Але ми вийшли із ситуації – пошили маски власноруч на швейній машинці та самі зробили дезінфектори.
Вже пізніше для служби таксі закупили достатньо масок, рукавичок та дезінфекторів. Просили таксистів змінювати їх кожні 2-3 години. Так, дезінфекторів в машині стало три: перший, зроблений власноруч, другий для рук, а третій – для обробки машини. Обов'язково в таксі клієнт і таксист мають продезінфікувати руки. Після кожного виклику таксисти витирають панель салону. Машини також почали мити частіше: двічі на зміну.
– Ми вже майже повернулися до докарантинної ситуації за кількістю замовлень. Адже працює вже майже все та й люди значно менше стали панікувати. Єдине, що не змінилося, – це правила дезінфекції. За довгий час карантину навіть увійшло у звичку все тримати у чистоті та стерильності. Тому думаю, що цим принципом керуватимемося і далі, – говорить власник служби таксі.
Насамкінець Сергій радить не піддаватися паніці та кожному чесно виконувати роботу: "Таксі створене для людей. Особливо відчуваєш відповідальність у маленькому місті, бо тут кожен одне одного знає. Ти наче робиш для себе".
