Житомирський автомобільний міст через Случ
Житомирський автомобільний міст — найстаріший у Новограді-Волинському. Його відкрили у 1861 році. Нині у мосту ювілей — 160 років з моменту відкриття.
Житомирський автомобільний міст як елемент Києво-Брест-Литовського шосе був одним з найбільших мостів на цій трасі.
Він має три опори, зведені з червоного граніту, а перегони у формі арок, зроблені з дерева. Через стратегічне значення об’єкт декілька разів руйнували, спалюючи дерев’яні частини конструкції. Деякий час після революції проїзд по мосту був платним.
Міст на десять років старший за Лесю Українку, поза усяким сумнівом родичі Лесі Українки бачили міст і користувалися ним під час подорожей.
Відкриття мосту вплинуло на інфраструктуру Новограда-Волинського, бо була сформована нова вулиця — Житомирська шосейна, яка стала однією з найважливіших у Новограді-Волинському. Нині це частини вулиць Соборності, Волі та Житомирської. Поява мосту призвела до значного зростання вартості земель обабіч Житомирської шосейної. Саме ця вулиця стала неофіційним кордоном між парафіями Спасо-Преображенського собору й Троїцької церкви. Частина міста на північ від Житомирської вулиці належала до Троїцького приходу, а південна частина — до Спасо-Преображенського.
У 1930-х роках у правий насип мосту вмонтували дот із так званої Лінії Сталіна. Дот на дві бійниці існує й донині, лише законсервований.
Автомобільний міст на об’їзній через Случ
Найбільшим мостом Новограда-Волинського є чотириполосний на об’їзній дорозі. Дорогу почали будувати у 1990 році і завершили у 2000 році. Таким чином, датою відкриття мосту можна вважати 2000-й рік. Слід зауважити, що на об’їзній є ще два мости — на північному сході, під ним проходить залізнична магістраль Новоград-Волинський — Коростень та поряд з ним автомобільний. Ним можна виїхати зі Ржадківки на об’їзну дорогу.
Міст біля пивзаводу через Случ
За спогадами місцевих жителів міст біля пивзаводу звели у 1938 році.
При випробуванні надійності конструкції мосту на нього виїхала танкетка, а головний інженер будівництва стояв під мостом. На відкритті споруди на березі річки грав військовий оркестр.
Міст був стратегічним військовим об’єктом, і цивільним по ньому заборонялося переходити на інший берег річки.
У 1941 році під час відступу радянські війська підірвали міст. Німці його відновлювали, однак вже під час свого відступу міст повторно підірвали. Після війни його відновили.
У 1958 році міст ще стояв, однак був у занедбаному стані. Приблизно у 1959-1960 році, після дуже тривалого дощу, старі провислі дерев’яні елементи конструкції прольотів впали у Случ. Силами працівників ДТСААФ аварійний міст намагалися відновити, однак справа була марною. Бельки впали у воду і частина поплила вниз за течією.
За переказами місцевих жителів, одну з хат цього району збудували з дерев’яних брусів зруйнованого мосту.
Тимчасовий міст біля фортеці через Случ
Через бойові дії у Першій та Другій світовій війнах Житомирський міст сильно пошкодили, тому біля фортеці зводили тимчасовий. Відомий фотограф Новограда-Волинського Іван Євстратович Кагукін зробив принаймні три фото одного з цих мостів. На одній світлині є дата — 1958 рік. У газеті "Радянський патріот" за 1958-й є коротка згадка про будівництво моста. Існують також фотографії тимчасового мосту в районі Нідера, зроблені польськими і німецькими фотографами.
Залізничний міст через Случ
У червні 1912 року Новоград-Волинський міський голова І. О. Доманевський отримав від інженерів Лашкевича і Бернатовича депешу, яка сповіщала: "... в Государственном Совете прошел проект железнодорожной линии Жлобин-Мозырь-Овруч-Новоградволынск по проекту инженера Бернатовича с изменением лишь Полонского подхода на Шепетовской дороге".
11 січня 1914 року Товариство Подільської залізниці офіційно розпочало (з 11 січня "По Высочайшему повелению дано обществу три года на окончание дороги") будівництво магістралі. Її довжина складала 460 верст і для зручності у веденні робіт поділена на чотири дільниці. Вартість дороги склала 32 млн 042 тис. 482 рублів. Головним інженером призначили П. В. Березіна.
У лютому цього ж року уряд переглянув кошторисну вартість будівництва дороги і визнав суму 30 млн 702 тис. 082 рублі цілком достатньою для виконання робіт.
З початком Першої світової війни будівництво стало стратегічним військовим об’єктом. Дорога була конче необхідна російській армії. На відрізку Шепетівка — Новоград-Волинський — Коростень — Овруч роботи значно прискорилися, що дало змогу в травні 1915 року розпочати укладання рейок.
Тимчасовий рух було відкрито восени 1915 року, хоча офіційно наскрізний рух пасажирських поїздів на дільниці Шепетівка — Коростень відкрили 25 травня 1916 року. Саме цього дня з Шепетівки прибув перший поїзд у напрямку на Коростень, але, як уже зазначалося, потяги на відрізку Новоград-Волинський — Коростень почали ходити ще в середині серпня 1915 року.
Таким чином, відкриття залізничного мосту припадає на 1915 рік. Унікальна споруда виготовлена з каменю і має дуже гарну аркову форму перегонів. Така конструкція наводить на думку, що мосту потрібно надати статус пам’ятки промислової архітектури державного значення.
Інших унікальним фактом є те, що міст жодного разу не був пошкоджений під час численних бойових дій, які прокотилися нашим краєм протягом останнього століття.
До того ж у 1930-х роках у ліву опору мосту вмонтували дот, який зберігався у робочому стані до 1990-х років. А пов’язане це з тим, що майже до 1990-х років міст охороняла воєнізована охорона.
Підвісний міст Смолка — Лубчиця через Случ
12 жовтня 2012 року заклали перший камінь у будівництво пішохідного мосту через річку Случ, який поєднає мікрорайони "Лубчиця" і "Смолка". Офіційне відкриття відбулося 26 липня 2014 року. Міст з’єднав два великі мікрорайони "Смолка" і "Лубчиця" та суттєво поліпшив комунікацію між двома берегами річки.
Підвісний міст біля міського пляжу через Случ
Пішохідний міст — це перший і, можливо, єдиний в Україні пішохідний міст на смуговій ванті. В основі славнозвісного мосту Патона також смугова ванта, але він автомобільний. Вантовий — це тип підвісного мосту, який складається з одного або більше пілонів, сполучених з дорожнім полотном за допомогою прямолінійних сталевих канатів (вантів). На відміну від підвісних, де дорожнє полотно підтримується канатами, прикріпленими до натягнутих уздовж усього мосту тросів, у вантових дорожнє полотно з’єднується безпосередньо з пілоном.
Головний інженер проєкту — наш земляк Едуард Дудник. Вантовий міст для Новограда розробляли фахівці столичного інституту "Укрспецстальконструкція" і зварювальники теж були з Києва, з інституту імені Патона. Роботи вів "Містзагін № 60″, що базувався у Луцьку. Кошторисна вартість становила 157 тис. карбованців. Ідея з’єднати два береги в районі паромної переправи вперше прозвучала у 1975 році. Будівництво мосту розпочалося у 1977 році і завершилося у 1979-му. Інформацію про пішохідний міст надав місцевий житель, безпосередній учасник будівництва, колишній працівник Новоград-Волинського міськДЕУ В. А Якущенко.
Віктор Ваховський, краєзнавець
Далі буде...
