Картина "Волинська хата", намисто, корсеточка, стрічки, чашечка, пенал, рублик, вишита сорочка Лесі Українки, сорочка, яку для онуки Ольги власноруч вишивала сестра Лесі Ізидора – це дещиця цінностей Новоград-Волинського літературно-меморіального музею Лесі Українки. Але це без перебільшення цінності української нації.
Завідувачка Віра Римська – справжня берегиня речей і листів Драгоманових-Косачів. В Україні є реліквії, пов’язані зі знаменитою сім’єю українських інтелігентів, більшість з них розміщені в оселі над Случчю, де Леся Українка народилася. Якщо мислити у планетарному масштабі, саму споруду музею теж можна вважати унікальним експонатом.
Дерев’яний будинок стоїть і зараз, хоча й потребує капітального ремонту та добудови. Мати Лесі Українки Ольга Петрівна називала його "домочком старого добродія Окружка". Вона писала: "Навряд щоб досі вцілів той домочок Окружка та Окружчихи, де ми жили й де вродилася Леся, – а проте, може, будиночок і досі існує. Околиця – поетична!".
Батько Петро Антонович згадував: "...Будиночок невеличкий зовсім. А як красиво навкруги. З двору вийдеш – пройдеш затишною вулицею й опинишся на березі Случі. Як дивовижно! Не повинно бути поганим життя у такому місті. Тут – скелі мальовничі. Там – вода камінці перекочує".
Завдяки старанням місцевих музейників будинок у наймальовничішому місці Житомирщини справді зберігся. У його стінах відвідувачі можуть побачити особисті речі Лесі Українки: національний костюм, що складається з вишитої сорочки, спідниці, фартуха, тернової хустки і намиста. З Італії у Новоград-Волинський привезли Лесині стрічки для вінка чи волосся, чашечку маленької Лариси Косач та її дерев’яний пенал.
Віра Омелянівна розповідає: "Музей зазнав не одного ремонту. Під час котрогось із них на горищі, серед мотлоху, знайшли маленький іграшковий рублик, прообраз праски. Колись перед святом вишиті сорочки качали, тобто прасували рублем. Щоб змалечку привчати своїх дітей до роботи, українці виготовляли маленькі знаряддя праці – качалочки, товкачики, ступки. Михайлик і Леся гралися рубликом, одним із найцінніших експонатів нашого музею". Деякі дослідники історії родини Драгоманових-Косачів, стверджують, що в Окружків дітей не було, а отже, іграшка належала знаменитим квартирантам.
У 2018-му ювілейному році (музею виповнилося 55 років) в одній з вітрин з’явився іграшковий порцеляновий чайний набір виробництва Японії. Мініпосуд, в якому чашка за розміром нагадує наперсток, Вірі Омелянівні передали зі Сполучених Штатів Америки. Цей посуд був іграшкою дітей чи онуків Ольги Петрівни та Петра Антоновича.
У літературно-меморіальному музеї для особистих речей родини відведена спеціальна кімната, яку працівники називають кімнатою реліквій. На сьогодні у музеї 2500 одиниць основного фонду та 850 науково-допоміжного. Експонується понад вісімсот предметів, більшість з них надзвичайно цінна та унікальна.
Фото Юрія Зубрицького
