Більше 100 тисяч об'єктів він наніс на мапу Житомирської області

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 16.12.2018 11:35
  • 0

Заказник "Модрина", "Сестробіль", "Кам’яне село", закинуті стежки, лісові дороги, джерела, струмки, ріки – якщо ви бачите їх на мапі чи знайшли ці місця на карті, можливо, ви завдячуєте усьому цьому одній людині.

Знайомтесь, це Сергій. Просто Сергій. Він живе у нашому районі. Дуже любить подорожувати, вивчати околиці, піші походи, їздити на велосипеді чи мотоциклі по району. Крім того охоче ділиться побаченим у мандрівках незвичним для більшості способом – малює мапи.

З 2016 року, щойно Сергій зацікавився картографією, він додав на мапи околиць району 102,5 тисячі об'єктів, більшість з яких – невідомі досі дороги й стежки. В області він на четвертому місці у цій справі, в Україні – 142-й. П'ять відсотків об'єктів на мапу Житомирської області додав Сергій, це 0,1 всіх даних в Україні. Жартуючи, якщо ви заблукали десь під Курчицею, чи деінде і вибрались стежками на карті – ось ваш рятівник.

Картографія – це, м'яко кажучи, не дуже популярне хобі серед молоді. Щільність картографів на один квадратний кілометр у будь-якій точці земної кулі невблаганно прагне до нуля. Бо цю справу треба любити, мати дуже і дуже багато часу. Наш герой за власною статистикою провів за картографією лише за  майже три роки 151 день, хоча тягнуло до географічних відкриттів ще з дитинства.

– Мене постійно тягнуло розвідати місцевість. Ще в глибокому дитинстві, у класі шостому, зі своїм другом Ігорем постійно ходили кудись за об'їзну дорогу, подивитись, що там знаходиться, озера відкривали на "Болгарах" та на полігоні. Загалом, вивчали місцевість довкола міста на стільки, на скільки ми тоді мали можливість. Деякі цікаві для себе місця я замальовував у вигляді карт.

Заливні Луки біля Городища. Весна 2018
Похід у Кам'яне селоІван Лавренчук
Хребет Боржава Серпень 2016
 

Ось ця тяга до відкриттів нікуди не поділась із часом, а переродилась у вигляді туризму, навіть тур-клуб створив. Новоград-Волинський район об’їздив вздовж і впоперек. Розповідає, що у нас дуже багато гарних місць такі як: "Модрини", "Сестробіль" з притулком для шляхетного плямистого оленя – це з відомих

Притулок Шляхетного плямистого оленя. Заказник "Сестробіль"
Кап на Модрині
Модрини в аказнику "Модрина"
 

– В якийсь момент життя я зіштовхнувся з тим, що хочу не просто блукати відомими місцями, чи просто йти кудись, а мати можливість визначитись, в якому конкретному напрямку рушити за відкриттями. Я почав вивчати карти, зокрема супутникові. На них, звісно ж, багато інформації, але треба мати наметане око для того, аби добре читати супутникові знімки. А звичайних векторних карт у вільному доступі не було. Якісь дешеві варіанти існували, але з дуже низькою деталізацією, – розповідає Сергій.

Лісова дорога в Фодрівсьому заказнику

Придбавши комерційну карту "НавЛюкс" за десь 70 доларів, він страшенно розчарувався. На ній, по суті, нічого не було, це була вбога карта. І, в принципі, наш район Новоград-Волинський так і залишається у дуже поганому, в плані картографії, стані. Можливо, великі населені пункти і центральні регіони мають більшу деталізацію і якість, але, загалом, наш район у цьому плані – пустий.

Біля заказника Модрини
Міст через р. Корчик на кордоні Житомирської і Рівненської областей
Пісчаники біля села Абрамок
Береги Случі
Мапа з документів Міністерства екології по заказнику Стороживський
 

– Я багато катався на велику, пішки ходив, на мотоциклах лісами їздив. Замість того, щоби просто збирати на навігаторі маршрути (треки), я почав шукати варіанти, як зібрати якусь власну карту. Одним словом, у цьому пошуку я натрапив на OpenStreetMap. Це сервіс, у якому ти можеш публікувати власні "треки" і самому малювати, додавати об’єкти, дороги, стежки, лісові масиви, поля і так далі. Простіше кажучи, додавати картографічні дані на карту, котра буде доступна усім, хто нею користується. А користується сервісом на сьогодні велика кількість ресурсів, навіть Facebook перейшов.

Тобто, у кожного є можливість зробити цей внесок

– Ну і все, я почав вимальовувати карти. Мені це подобалось. Це своєрідна була медитація. Бувало, дуже багато часу за цим просиджував, вимальовував дороги й стежки. Я, ніби, знову подорожував по всіх цих місцях. Дивлячись на супутниковий знімок, на якому накладено пройдений мною маршрут, я згадував, що там було, і додавав деталі. Де потрібно, ставив броди, як згадував, додавав бесідки, якісь закинуті будинки, галявини, і все це відправляв в OpenStreet, і буквально через пару годин ці дані вже були на світових мапах. Мені це страшно подобалось.

Перших півроку Сергій займався картографією дуже активно. Адже, місцевість наша була деталізована хіба що в межах міста, якісь державні та регіональні дороги, може, села зрідка і пару основних доріг у пересічній місцевості. Вбачаючи в цьому обсяг роботи, сидів, ретельно вимальовував околиці із просіками, заказниками, межами лісів, новими ріками й озерами, струмками, греблями, стежками, дорогами, протипожежними ровами, бесідками, місцями для наметів, джерелами… Зараз лишається лише її трошки актуалізовувати і доповнювати.

Затоплений кар'єр в смт. Дружба
Захід сонця над Словечансько-Овруцьким кряжем
Місце відпочинку поювальників недалеко від Ужачина
Соколині гори
Озера графа Потоцького
 

В результаті – зараз в нас добре деталізований район, особливо територія радіусом 50 кілометрів довкола Новограда у всіх напрямках. В основному це – лісові масиви, лісові квартали, просіки, галявина, бесідки, джерела, струмки, загалом, вся необхідна інфраструктура для зеленого туризму.

– Мій внесок, – посміхнувся Сергій, – дійсно підняв інтерес до цих місць. Мені було приємно чути відгуки. Дехто довгий час шукав певні природні об’єкти, наприклад, заказник "Модрина" чи "Сестробіль" з притулком для оленів, і ніяк не могли знайти, як туди дістатись, з ким зв’язатись з цього приводу, де воно взагалі знаходиться. А потім кажуть: "Дивимось, а воно вже є на карті!" Я розумію, що це все зробив саме я, і мені це було дійсно приємно, тому що вийшло так, що допоміг.

Притулок шляхетного плямистого оленя. Заказник "Сестробіль"

Ця робота не лише для самого себе, а й допомагає людям

Загалом, OpenStreetMaps дає можливість безкоштовно зберігати у себе картографічні дані. Можна дивитись різні варіанти карти однієї й тієї ж місцевості для різних цілей. Наприклад, на цивільній мапі не буде детальних лісів, проте будуть вказані всі магазини, лікарні, дороги, школи, пішохідні переходи, сквери, парки і таке-інше. На туристичній – всі необхідні для туризму речі: просіки, броди, стежки, висоти пагорбів і глибини низин, а також туристична інфраструктура – бесідки, місця для наметів тощо. На ній можна побачити все, що хочеш, все, що туди внесли люди, і зараз можна сміливо казати, що вона може позмагатись у наповненості із Гугл-картами.

– За професією я програміст. Довго шукав якусь нормальну детальну українську карту, але, на жаль, не міг нічого знайти, лише якісь такі-собі англомовні аналоги. Тож, вирішив сам зробити гарну українську топографічну карту для навігаторів "Garmin". Спочатку її роздавав безкоштовно наліво і направо, але коли від напливу охочих звантажити її в мене почали падати сервери й висіти мої власні сайти, вирішив встановити мінімально рентабельну ціну за неї. Одне завантаження – 29 гривень. І все встало на свої місця. Без потреби не скачують більше. Заробляти на карті цілі не мав, але наразі приємно отримувати невеличку винагороду за свою роботу. І добре, що вона окупає сама себе – це хостинг та домен.

Картографія – це постійні відкриття

В районі багато є цікавих місцин, про деякі заказники вже згадувалось вище, а є й деякі, які створені на територіях з історичною спадщиною. Наприклад, один, де німці вирубали дуби, от їх залишили в незмінному вигляді – велетенські пні серед відносно молодого лісу. Є цікаві гранітні розсипи, на які дивишся і не розумієш, звідки вони тут могли з’явитись. Це недалеко від Новограда. А якщо трохи далі, там – те ж саме "Кам’яне село", до нанесення якого на мапу Сергій теж трішки приклав руку.

Кам'яне село
Околиці Городниці
р. Церем, недалеко від Городища
 

– Для мене відкриття під час моїх експедицій мають абстрактний характер. Багато інформації вдалось дізнатись: скільки тут було жителів колись, скільки городищ, скільки сіл, скільки хуторів. Всі ці "хатища", їх видно. Видно, що тут, серед лісу, стояла хата, і рука несвідомо тягнеться в кишеню за телефоном, аби пошукати інформацію, що тут було, скажімо, 150 років тому на старих мапах. І трохи пірнаєш в історію нашої землі, наших територій. Відкривається дуже багато чудових, прекрасних місць, до яких не раз ми повертались, як наприклад, заливні луки біля Городища, це в напрямку Рівного. Там – ну просто місця, в які закохуєшся. Особливо цікаво мені досліджувати місця, в які колись любили відомі наші письменники їздити. Та ж Леся Українка зі своїми друзями любила відпочивати в районі Курчиці, і коли ти ходиш біля берегів Случі й Церема, що в неї впадає, ти прямо пірнаєш у той стан, який описується в "Лісовій пісні". І відчувається якась благодать. Тому що природа була, є і залишається найбільш гармонійним для мене місцем. Я завжди відчуваю якийсь внутрішній баланс на природі, і мені завжди хочеться вивчати більше і більше про неї.

Озера, створені графом Потоцьким на річці Кропивня, відновлені силами Пилиповецького лісництва
Озера, створені графом Потоцьким на річці Кропивня, відновлені силами Пилиповецького лісництва
р. Корчик
Словечансько-Овпутський кряж
Надслучанська Швейцарія
Плита на честь графа Потоцького. Заказник "Модрини"
 

Наразі Сергій продовжує подорожувати зі своїми імпровізованим тур-клубом "Хазяїн лісів", зі своїми друзями та займатись картографічними експедиціями, але вирушає щораз далі, бо кордони й межі – це лише у нас, в голові. Ніщо не втримає душу й тіло, що рветься до свободи.

– Шукайте те, що вам подобається, те що приносить задоволення, і займайтесь цим. Тому що заради цього, я думаю, і варто жити. А якщо це комусь іще чимось допоможе, то це взагалі буде прекрасно, – завершив Сергій.

 

Коментарі:

Останні новини