Ця тендітна дівчина не випускає з рук смичка. Коли веде ним по струнах, здається, що торкається самої душі. Вона вміє запалити вогонь в очах публіки. Для неї скрипка — це психолог, який заспокоює.
Ксенія Назаренко народилася та живе у Новограді-Волинському. Вона студентка другого курсу промислово-економічного технікуму, навчається за спеціальністю "комп’ютерна інженерія". Ще з дитинства виявляла жагу до нових знань, і у три роки вже вивчила напам’ять українську абетку за допомогою мультиків. Незабаром у неї з’явилася й любов до музики.
"Коли була маленькою, я хотіла піти до школи. Але через вік до першого класу мене не брали. Тоді батьки не розгубилися та вирішили віддати мене у 5 років до музичної школи", – розповідає Ксенія.
Дівчинка пройшла прослуховування на відмінно. Оскільки була дуже маленькою, баян та фортепіано їй не підходили. А ось скрипка – саме те, що треба. Їй подобалося займатися, вчити ноти та грати мелодії. Через рік розпочала паралельно вивчати фортепіано. Час у музичній школі минав швидко та безтурботно, поки у старших класах не розпочалися екзамени та сольфеджіо. Їй ставало дедалі тяжче опановувати музичну освіту та хотілося навіть кинути розпочате.
"Коли всі діти гралися на подвір’ї, я мусила іти до музичної або займатися вдома самостійно. Тому інколи прогулювала заняття по скрипці, гуляючи з друзями, бо мені хотілося теж проводити час зі своїми однолітками", – зізнається музикантка.
Вона намагалася встигати й у навчанні, і у творчості. Спочатку була відмінницею, а потім вже як виходило. Більше віддавала себе музиці. Граючи в ансамблі, дійшла від третьої скрипки до першої. У 13 років закінчила музичну, а згодом 9 класів у школі № 10.
Перші серйозні перемоги були у 2016-2017 роках у Житомирі на Всеукраїнських конкурсах "Весняні барви" та "Феєрія зірок". Її майстерність також знають в Естонії. Два роки тому під час участі у Міжнародному конкурсі в Таллінні "Балтійська хвиля" дівчина здобула нагороду. А два тижні тому продемонструвала свій талант у Франції. Там відбувся фестиваль "Зірки Парижа", де скрипалька стала лауреатом другої премії.
Ксенія каже: "Коли я граю – кайфую. Мені подобається запалювати зал, дивитися на емоції людей, які з'являються у них під час мого виступу".
Навчання в технікумі дарує їй задоволення, адже там має змогу розвиватися не тільки як спеціаліст, а ще і як творча особистість. Дівчина часто виступає на різних концертах та заходах, що відбуваються у навчальному закладі.
"Шкільне і студентське життя дуже відрізняється. Тут до тебе по-іншому ставляться викладачі, одногрупники. Колектив зустрів мене привітно, я дуже рада цьому. Та й узагалі, наша група – найактивніша", – зазначає студентка.
Ксенія дуже товариська людина. Має багато друзів у групі та поза її межами. Увесь вільний час проводить з ними або ж з інструментом у руці. Нещодавно ще одним її захопленням стали танці:
"Колись спробувала не лише виконувати класичні мелодії, а ще й танцювальні. Вийшло круто. Спочатку я робила різні рухи з інструментом у руках. А тепер я граю та водночас танцюю".
Вона оптимістка та старається сприймати усі негаразди, які трапляються на життєвому шляху, позитивно. Коли щось не виходить, у ній живе надія на краще. Ксенія не здається, а пробує знову. Вважає, що тільки наполеглива праця допоможе дійти до успішного результату.
У майбутньому дівчина планує працювати з інформаційними технологіями, бо вважає, що творчість – це не назавжди, адже на музичну кар’єру впливатиме не лише здоров’я, а й вік.
