Театральна трупа з вихователів ДНЗ "Дзвіночок" – це давньогрецький театр навпаки, тут усі чоловічі ролі виконують жінки. Спробували залучати у новорічні вистави татусів, та вони не впоралися зі специфікою ролі дитсадківського Діда Мороза.
Якщо ваша дитина питає, де живе Дід Мороз, – сміливо кажіть, що в Україні, в лісах Новоград-Волинського району. І ви не помилитеся. Дід Мороз, який приходить з подарунками у дитсадок № 6, – тутешній. Він родом не з Північного полюса і навіть не з Фінляндії, а з мальовничого села Федорівка.
У головного новорічного персонажа є ще одна особливість, але це страшна таємниця. Дітям до шести років категорично заборонено знати, що роль Діда Мороза у найбільшому дитсадку міста виконує мила і добра вихователька Любов Сергіївна Васильчук. Під сніжно-білими кучерявою бородою та пишними вусами вона маскується так, що навіть п’ять рідних онуків жодного разу не впізнали її.
Секрет знає онука Оля, але їй уже двадцять років, і вона тривалий час була у дитсадку Снігуронькою. Допомагаючи рідній бабусі-Діду, Оля школяркою і студенткою медколеджу відпрацьовувала багато новорічних свят. Новорічні костюми у "Дзвіночку" – розкішні. Невисока на зріст Любов Васильчук під "дідівську шубу" неодмінно взуває чобітки на високих підборах.
Перевіряючи реквізит, розповідає: "Цей червоний халат великий, довгий і важкий, але теплий. У ньому не замерзнеш на вулиці у справжні морози". Завірюхами й морозами зима нас ще не порадувала, та країна готувалася до приходу Святого Миколая, до 19 грудня. Встановлена новорічна ялинка і у прикрашеній затишній актовій залі дитсадка № 6.
Любов Сергіївна впевненими кроками обходить кругом великої зеленої красуні свою територію. Ось-ось тут задзвенять дитячі голоси, потрібно вислухати усі віршики, підбадьорити тих, що призабули рядок, потанцювати з кожною групою, пильнувати, щоб не забути когось, простягаючи дітворі яскраві пакунки. Миколайчики роздає, "працюючи за сумісництвом". Вона – Дід Мороз. Дід Мороз зі стажем.
Тридцять п’ять років поспіль Любов Васильчук щороку зустрічає Новий рік орієнтовно десять разів. Дев'ять – під час новорічних ранків з різними групами, а десятий – традиційно у родинному колі. "Зважаючи на напружений передноворічний графік, мої доньки завжди звільняють мене від хатніх клопотів, я не прикрашаю ялинку вдома і не накриваю новорічний стіл", – каже вона.
"З 25 по 31 грудня – найважчий час, менше сплю і худну: увесь час рухаюся у теплому одязі. Маленькі Сніжинки пурхають під ялинкою у біленьких суконьках, а я в шапці, у бороді та щільно підперезаному костюмі", – ділиться незручностями "штатний" дитсадківський Дід Мороз. І продовжує: "Щоб зняти халат та перепочити, доводиться йти із зали "у ліс шукати Снігуроньку".
Казкова онучка традиційно десь забариться, то вовк її перестріне, то хурделиця дорогу замете: запізнення Снігуроньки передбачене сценарієм. Колеги розуміють, що відпрацювати дев’ять новорічних ранків дуже нелегко, тому персонажів у новорічних виставах багато. На свято у дитсадок збігаються звірята, лісовички, гномики, пірати, лиходії, на мітлі прибуває неймовірно театральна Баба Яга.
"Спочатку колектив негативно ставився до театралізованих вистав», – розповідає директор ДНЗ № 6 Зоя Медведчук, – але згодом всі так захопилися своїми ролями, що хоч на велику сцену вихователів виводь". Весни, Зими, Осені, казкові герої, новорічні персонажі, – кого лишень не грали працівники базового дитячого садка, колектив якого нещодавно зустрів 50-річчя дошкільного навчального закладу.
"Про костюми дбаємо, чистимо їх, оновлюємо. У нас уже цілий театральний гардероб, що потребує рук – каже жінка-Дід Мороз, – але мені неважко, я готуюсь до новорічних ранків із задоволенням, бо досі чекаю дива". У Діда Мороза сільська дівчинка Люба вірила до 10 класу: "Навіть старшокласницею я зазирала під ялинку, – що там мама поклала. У моєму дитинстві іграшок, цитрусових, цукерок не було".
Під ялинкою ровесники Люби знаходили яблука і горіхи, але раділи скромними подарунками, бо, як відомо, головне не подарунок, а увага і турбота. Часи змінилися, онуки Любові Сергіївни знаходили під ялинкою автомобілі та трансформери, ляльок, косметику і гарне вбрання, але не змінилася віра у казку. Коли земля вкрита пухнастим білим килимом, а небо всіяне зірками, навіть дорослі загадують бажання у новорічну ніч. Про дітей годі й говорити.
"У лихі 90-і, коли у костюмі поспішала на свято до шефів, неодмінно тримала жменю карамельок у кишені. Як не пригостити зустрічного малюка, якщо він дивиться на тебе такими очима?", – розповідає про свої новорічні пригоди Любов Сергіївна.
Якось у скрутні часи, коли прилавки магазинів були голими, довелося "при параді" зустріти бабусю з малесеньким онуком. У руках старенької був пакунок, і прямували вони у центр міста під ялинку, щоб цей, здобутий у черзі, трофей, дитина отримала від Діда Мороза. Хлопчик був пильним, непомітно взяти цукерки ніяк не вдавалося. Тоді Любов Васильчук витягла традиційну карамельку і вручила дитині. Фрази, які почула тоді, й досі примушують не полишати ролі. Хлопчик захоплено вигукнув: "Це справжній Дід Мороз!". А бабуся зітхнула: "Цей – справжній".
Після пригоди, про яку ніколи нікому не розповідала, Любов Сергіївна і слухати не хотіла про платні виступи. Маючи гарний костюм можна було підробляти на корпоративах або Дідом Морозом за викликом у заможні родини. Вправні аматори за три-чотири передноворічних дні заробляли кілька місячних зарплат. Любов Сергіївна навіть не спробувала "розбагатіти": "Якось не в’яжеться мій Дід Мороз-мама із грішми".
Коли під час новорічної вистави настає черга Діда Мороза, усі її учасники-дорослі можуть перепочити. Щоб діти не збивалися, читаючи віршик, Любов Васильчук тулить їх до себе, маленьких бере на руки, а старшеньким дозволяє триматися за свій чарівний посох. Дід Мороз у дитсадку має бути ласкавим, добрим, винахідливим, уважним. Знати безліч віршиків і пісеньок.
Дивно було б не запам’ятати новорічний репертуар за стільки років! Втім самого головного героя інші персонажі теж підстраховують. Одного разу під час свята у ясельній групі з голови спала шапка. Дід Мороз із жіночою зачіскою продовжував пританцьовувати з малюком на руках. Лисичка, Білочка і Гномик підхопили шапку і простягли Діду Морозу. Дорослі помітили конфуз, а дітям було весело.
Феномен Діда Мороза, який рекомендаціями освітянам намагалися замінити Зимами-Сніговиками, пояснити важко. Цього героя знищити неможливо, бо діти чекають подарунків, люблять своїх дідусів і наділяють персонажа рисами рідного діда, а не холодного лютого явища. І навіть не це головне. Головне, що жінка, яка 35 років виконує роль Діда Мороза, й досі вірить у новорічну казку.
