Новоградські боксери без рингу

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 21.09.2018 12:40
  • 0

Як тренуються діти після пожежі в Молодіжному центрі

Маленький хлопчик у синіх шортах зосереджено дивиться перед собою і з усієї сили б’є кулаком у повітря. Його очі прищурені, іншою рукою прикриває щоку — він на заняттях з боксу вперше.

— Так, а тепер поміняй руку, ти так маєш зробити тисячу разів удома перед дзеркалом, аби відпрацювати точний удар, — тренер Леонід ходить поміж дітьми і уважно слідкує за кожним їхнім рухом. Півгодини на молодшу групу, ще через півгодини прийде середня, потім старші спортсмени. Так кілька разів на тиждень спортивний зал ліцею №1 (колишня гімназія) наповнюється юними боксерами.

— Хлопці, пам’ятайте, ми тут в гостях, — проводить неформальний інструктаж Леонід Плісак. — Це не наш зал, тому не лишайте в роздягальнях цінні речі, не шуміть, бардака бути не повинно. В коридорі теж бігати не треба, зрозуміли?

Діти мовчки кивають головами на знак згоди.

19 травня о 3:35 до чергового Державної служби з надзвичайних ситуацій надійшло повідомлення про пожежу в Молодіжному центрі, де був спортивний зал для боксерів. Під час пожежі Леонід разом з дітьми їхав на Чемпіонат Європи з боксу. Про катастрофу йому повідомили телефоном.

— Звичайно ж, що було шкода, адже я вклав в цей зал власні сили, час та кошти,  — каже Леонід. — Діти теж як дізналися по-різному реагували, дехто плакав, з тих, хто молодше. У нас же там було все — тренажери, татамі, ринг професійний був. Ми в тому залі серйозні змагання проводили, навіть чемпіонат області.

Леонід показує на телефоні відео з місця пожежі. Згоріло все — інвентар, тренажери, гантелі, столи, стільці, шафки у роздягальні. Про те, що там колись тренувалися спортсмени тепер нагадують тільки металеві прути, на яких висіли боксерські груші, та каркас від сходинок, якими діти піднімалися на ринг.

Після пожежі боксери довго тренувалися просто неба на відкритих майданчиках. Але чим ближче наближалась осінь, тим гострішим було питання про нове приміщення. Домовитися вдалося з директором ліцею — саме тут тепер проходять тренування. Вздовж стін шкільного спортзалу висять груші і мішки для боксу — майже весь спортивний інвентар довелося купувати наново. Але досі немає найновішого і найдорожчого — рингу.

— Той ринг, який мали ми у своєму залі, коштував 180 тисяч гривень, — каже Леонід. — Навіть якби гроші були, ставити його тут ніде. Звичайно, ми дуже вдячні ліцею, що дозволили нам тренуватися тут, адже не кожна школа дозволила б навіть мішки повісити в залі. Але за своїм залом ми все одно сумуємо.

Тим часом змінюється група. До зали заходять новачки і тренер віддає коротку команду знайомитися. Діти починають дружно тиснути одне одному руки. Дехто отримує від тренера на горіхи за пропуски тренувань. В групі є і хлопці, і дівчата. Ще тридцять дітей Леонід привозить на тренування зі школи-інтернату. Екіпірування для них Леонід купив за свої гроші. Багато хто їздить з нашого та інших районів: Баранівки, Улашанівки, Дідовичів, Суслів, Яруня, Броників. Усі діти займаються боксом безкоштовно.

— Он Ваня, звідки ти їздиш? — звертається Леонід до худорлявого чорнявого хлопця. Той нерозбірливо відповідає. — Та кажи голосніше, звідки ти?

— З Сербо-Слобідки, — уже більш бадьоро відповідає Ваня.

— О! А це у сусідньому районі, три години на автобусі! А їздить, не пропускає. Але відсутність нормального залу впливає на результат. Їх же навіть в спаринг не можна нормально поставити - потрібен ринг!

Леонід пригадує, що спортивний комплекс у місті обіцяли побудувати ще тоді, як він був у віці своїх учнів, та щось постійно заважало. Тепер, після пожежі, спортсменам немає куди йти.

— Це ж усе для дітей. У нас займається близько ста боксерів, тридцять дітей зі школи-інтернату. У нас є призери області, України, Європи, постійно були хороші результати. Ми ніколи не ходили і нічого не просили у депутатів, навіть на турніри часто їздили лише за свій кошт.

Надія залишається тільки на те, що будівлю Молодіжного центру таки відремонтують і боксери повернуться у рідний зал. Однак для цього обгоріле приміщення потрібно накрити дахом, адже взимку, якщо всередину потрапить сніг, стіни почнуть пліснявіти і трухнути.

— Це ж пам’ятка архітектури, — обурюється Леонід. — Старі люди розповідають, що будівля навіть німців пережила, а тепер просто згниє?

Ще у серпні депутати розглядали можливість перерозподілу 400 тисяч гривень з бюджету на проведення робіт з ліквідації наслідків пожежі у Молодіжному центрі. Однак пропозицію народні обранці не підтримали.

 

— Спорт — це ж не лише змагання і титули, — каже Леонід. — Спорт — це здоров’я, командний дух, закалка характеру. Займатися хочуть всі, ми даємо таку можливість, аби тільки регулярно на тренування ходили. Це, звичайно, якщо буде куди.

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED

Коментарі: