Я люблю свою роботу: як у Новограді-Волинському працює патрульна поліція

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 06.10.2018 07:14
  • 0

Субота. Ранок. До Новоград-Волинського міського відділу УМВС під’їжджають два новенькі гібриди Mitsubishi Outlander.

Зараз на годиннику 9.00, у патрульних перезмінка — на пост заступають нові поліцейські, а їхні колеги, після робочої доби, йдуть додому. Поки патрульні збираються на виїзд, вже починають надходити перші виклики.

Перезмінка

Незважаючи на ранок суботи, поліцейський відділок гуде, як вулик. У патрульних ще триває перезмінка, а поки слідчі збираються на виклик. Завдання невеселе — ненасильницька смерть, померлому 86 років, але слідчо-оперативна група має оглянути труп і скласти висновок.

— Дівчино, так і напишіть — працюємо навіть у вихідні дні, — сміється один з оперативників.

— Та ну, так неможливо жити, — обурюється інший. — Вартові у тюрмах, оті, що на вежах стоять, отримують набагато більшу зарплату, ніж ми.

— Тож там і робота така собі. Ще влітку може і нормально, а взимку можна замерзнути на смерть.

Тим часом патрульні виходять з перезмінки на пост.

— Мене звати Богдан, — швидко вітається один з поліцейських, з яким я сьогодні проведу день. — Біжімо, у нас немає часу.

Разом з Богданом сьогодні ще працює Олександр, він за кермом. Перший виклик у районі — потрібно їхати в село.

Просто робота

Патрульний Богдан з дитинства мріяв допомагати людям. Спершу пішов в армію, служив у військовій частині в Золочеві, потім перевівся до Києва. Після армії навчався в Житомирі й, зрештою, пішов у поліцію. Тоді, як тільки починав працювати, були лише піші патрульні. І влітку, і взимку, разом з напарником вони ходили містом.

— Я в поліції дев’ять років працюю, — розповідає Богдан. — Спочатку зарплата в мене була тисяча гривень на місяць. І ми ось так само на всі виклики мусили реагувати, тільки пішки. Зараз трохи легше — є машина, ще й зарплату підняли, то жити можна.

Патрульні мусять виїжджати на всі виклики — вони фіксуються у робочому планшеті. Виклики надходять з Житомира — там працюють оператори. Часто патрульні знають, що в місті щось відбулося, наприклад ДТП, ще до того, як отримають повідомлення на планшет, але нічого вдіяти на можуть — система працює так, що новий виклик на планшеті не з’явиться, допоки вони не закриють попередній.

У селі, куди ми приїхали на виклик, нас зустрічає гавкіт собак. Постраждала — жінка, її побив чоловік, не вперше, та цього разу він погрожував спалити хату, тому їй урвався терпець.

— Він утік одразу, як взнав, що я викликала поліцію! — мало не зривається на плач вона. — Сів на мопед і чкурнув у сусіднє село. У мене вже сил немає, я все йому віддала, а він…

— Заяву будете складати? — запитує Богдан.

— Авжеж буду! Він стільки крові моєї випив, подивіться шрами на руках — це він ножем мені їх лишив. Тільки знаєте, у мене почерк поганий.

— Сань, допоможи їй скласти протокол, — розпоряджається Богдан, а сам тим часом йде спілкуватися з сусідами. Патрульні мають провести з нападником профілактичну бесіду, однак його у цьому селі немає.

Жінка пише заяву прямісінько на капоті "аутлендера". Олександр диктує сухі поліцейські терміни — "неодноразово здійснював насильство", "погрожував фізичною розправою". Богдан намагається додзвонитися нападнику. Зрештою це йому вдається, але розмова виходить коротка — він не приїде до села зараз, а чекати його весь день патрульні не можуть.

— Як ваш співмешканець повернеться, зразу дзвоніть дільничому, — дає вказівки Богдан. Ми прощаємося з жінкою і їдемо далі.

— Ви ж знаєте, що він усе одно її битиме? — запитую я. — Вам не прикро, що зараз ви приїхали до них, але незабаром, я впевнена, вона знову вас викличе?

— Так завжди було, — зітхає Богдан. — З такими, як він, треба не просто профілактичну бесіду проводити, а забирати й саджати на добу мінімум, щоб він усвідомив, що накоїв. Бо поки дійде справа до суду, він же все одно до неї приходитиме. Але мені через це давно вже перестало бути прикро. Я просто виконую свою роботу.

Свої нюанси

У Новограді-Волинському працює два патрулі, у кожному по два поліцейських. Якщо один екіпаж їде на виклик у район, інший обов’язково має лишатися в місті. Поки все тихо, поліцейські можуть випити кави або пообідати. Кава — явище часте, адже складно протриматися за кермом 12 годин без кофеїну. Окремого часу для перерви не передбачено.

— Не знаю, чи достатньо двох патрулів, — розмірковує Богдан. — Зараз тихо, а на вечір чотири екіпажі хотілося б.

Наступний виклик у МРЕО — під час реєстрації автомобіля виявилося, що він у розшуку. Богдан з’ясовує деталі: колишній власник узяв кредит з машиною під заставу і не повернув борг. Теперішній власник цього не знав. Патрульні мають дочекатися слідчо-оперативну групу і прослідкувати, щоб водій автівки не втік.

— Я десять років служу в поліції, я люблю свою роботу, — каже, до цього мовчазний, Олександр. — Але, як і у всіх професіях, є свої нюанси, ось, наприклад, такі очікування.

Часто патрульних викликають зняти котика з дерева, допомогти пошукати песика тощо. Ради на це немає — треба реагувати, хоча так можна пропустити дійсно важливий виклик. Бувають і зовсім абсурдні історії.

— Одного разу нас викликала жінка — у парку труп. Ми приїхали, поштурхали його і з’ясувалося, що "труп" абсолютно живий. Виявилося, що чоловік прийшов п’яним, жінка вигнала з хати, він заснув на лавці, а вона боялася підійти й перевірити живий він чи ні. І ось з таким доводиться працювати. Але я хотів допомагати людям, ось — допомагаю.

Після години в очікуванні патрульним нарешті дзвонять слідчі — водія все ще немає, треба забрати групу з попереднього виклику. Олександр сідає за кермо і їде за колегами. Попереду ще ДТП, крадіжки, п’янчуги, бійки, смерті, котики, песики.

Попереду в патрульних просто ще один робочий день.

Фото: Novograd.City

 

Коментарі:

Останні новини