"Я сказала тоді собі, що хочу жити краще": як дівчина з Новограда стала художницею у Києві

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 05.10.2018 11:49
  • 0

Наша історія про Олену Безуглу, художницю з Новограда, яка переїхала в Київ і там досягла успіху.

З чого ж усе почалося? У простій робочій родині водія з Новограда-Волинського народилися доньки-двійнята — старша на п’ять років сестричка отримала одразу два подарунки. Чи довго тривала родинна ідилія і щастя на тлі епохальних змін, що відбувалися в житті країни та суспільства? Агоніював СРСР, партійна еліта у своїй більшості кинулася наввипередки з новоявленими буржуа відпилювати найсмачніші шматки спадку, створеного поколіннями праці мільйонів співгромадян. Команда, що залишилася без капітана, намагалася якось вижити на друзках лінкора, що тоне серед бурхливих океанічних вод життя.

Олена розповідає: "Мій батько працював на будівельному крані, затим поливній машині, зрештою просто розвозив товар торговельними точками. Мама з 1993-го — домогосподарка, пізніше почались проблеми зі здоров’ям".

Пам’ятаєте 90-00-і? Турецькі светри, широкі штани й дивні спідниці, кумедні зачіски на головах? Наша героїня знає, як то йти напівголодним до школи й пам’ятає вартість навчання в художній школі — 17 карбованців. Саме стільки потрібно було заплатити, але на це у батьків не вистачало грошей. Тому дівчина вимушена була полишити заняття.

"Я сказала тоді собі, що хочу жити краще. Ймовірно, Господь почув мене й усіляко підтримував на складних життєвих шляхах", — каже Олена.

Дівчинка вирішила, що навчання допоможе їй досягти успіху. Література, німецька мова, хімія та фізика стали улюбленими предметами. Десь у глибині серця заворушилося бажання здобути фах перекладача.

Вона, усміхаючись, згадує: "Я була звичайною сірою мишкою, яка малювала стінгазети, брала участь у брейн-рингах під керівництвом Павла Ліневича та Світлани Іванченко. Водночас я не була класичним ботаном — знання і спорт крокували поряд в моєму житті".

Великим досягненням 13-річної дівчини було намалювати плакати на весілля сестри, що справили враження на присутніх гостей.

Після уроків, коли більшість школярів поспішали додому, жартували, спілкувалися з однолітками, пліткували, перебирали гарний одяг у передчутті дискотечного драйву, вона поспішала до бібліотеки."У читальному залі, окрім підготовки до шкільних занять, я поринала у світ класичної літератури та історичних романів. Улюблені письменники та твори — Джек Лондон "Мартін Іден"; Генрик Сенкевич "Хрестоносці" та "Камо грядеши"; Болеслав Прус "Фараон"; наш Павло Загребельний "Диво", "Європа 45", "Юлія". У 16 років отримала неймовірні враження від роману "Війна і мир" Льва Толстого, який прочитала за тиждень", – розповідає Олена.

В очікуванні дива

Наближався випускний. Батько, бажаючи якось допомогти донькам, поїхав на будівництво на Північ Росії, але замість очікуваних прибутків після довгих місяців важкої праці познайомився зі словом "кидалово". В Україну привіз лише 500 гривень (місячна зарплатня молодого спеціаліста, автора цих рядків, на той час становила близько 450 гривень). У дівчини був вибір: або відгуляти випускний з однокласниками, або купити квиток і поїхати пробувати свої сили на вступній кампанії до вищого навчального закладу. Думаю, шановні читачі здогадуються, як вчинила наша героїня?

Ми уявляємо, як вступає у виші золота молодь. Про все давно домовлено і заплачено, батьки чи навіть їхні водії везуть дороге чадо в столицю (або за кордон): ось тут ти навчатимешся, тут житимеш, тут харчуватимешся, а ось тут відпочиватимеш. Олену ж супроводжувала лише компаньйонка-однокласниця та срібна медаль у кишені:

"Я вступала до університету імені Тараса Шевченка. Змогла пройти всі етапи відбору та мала нагоду навчатися безкоштовно на радіофізичному факультеті".

Шість років навчання і праці. Вперше у двадцятирічному віці вона побачила море! Старанність в роботі допомогли на п’ятому курсі придбати комп’ютер. Photoshop став її залежністю, затягнуло не на жарт — хотілося творити.

Безугла розповідає: "Зрештою, трудовий шлях привів мене у дизайнерський відділ компанії "Вагма-Люкс". Там суворий та харизматичний Олег Рибачук став моїм учителем та поставив вимогу: вивчити нову програму для малювання векторною графікою Adobe Illustrator".

Ефект метелика

Налагоджувалося й особисте життя: дівчина безтямно закохалася, потім вийшла заміж, з’явився син.

"Чоловік, розглядаючи мої малюнки, зрозумів, що я маю потенціал. Він купив полотно й фарби та сказав: "Малюй". Спершу було абищо, але з кожним новим майстер-класом, переглянутим відеоуроком та прочитаною книгою почали з’являтися пристойні роботи", — пригадує жінка.

Але чи довго небо може бути чистим та безхмарним? Не писатимемо про те, скільки сліз пролито. Ймовірно, лише ангел-охоронець відповість на це. Розлучення, безгрошів’я примусили за копійки розпродати більшість картин. Час лікує. Сьогодні Олена нормально спілкується з першим чоловіком. Здатність прощати — риса Великої Душі.

Сила та стриманість, контроль своїх вчинків та емоцій, уміння поважати насамперед себе і ставитись з повагою до інших — це ті риси, які знайшла наша героїня у своєму теперішньому чоловікові. Дружна родина з трьома дітьми мешкає у двокімнатній квартирі звичайного будинку одного зі спальних районів Києва.

Зимовий етюд

У Новограді-Волинському дідусь та бабця радо зустрічають онуків, вчителька молодших класів школи № 2 Лариса Дубінчук вислуховує та підтримує свою колишню ученицю.

Сили та натхнення приходять від родини, дітей, природи, гармонії в душі, взаєморозуміння у стосунках.

На моє питання: "Про що думаєте, коли створюєте картини?" Олена відповіла: "Коли малюю, я наче провалююсь у чарівний світ, де немає проблем, труднощів, є тільки дива".

На сьогодні створено близько 70 картин. Робота триває від одного дня до декількох місяців. Більшість полотен знайшли свої місця в помешканнях знайомих і незнайомих родин. Позитивно вплинуло на роботи Олени знайомство та навчання у відомої художниці Вікторії Лаптєвої.

"Більшість моїх картин належать до сучасного мистецтва, що написані в стилі романтизму та реалізму. Жанри — натюрморти, пейзажі, а техніка виконання — багатошарова або мастихіном", — зазначає Безугла.

 

Найголовніше в картинах нашої землячки — це емоції, які відчувають люди, що споглядають їх, енергетика, яка наповнює серця та навколишній простір. Саме цими думками поділилися з нами звичайні та незвичайні люди — поціновувачі прекрасного, які нещодавно відкрили для себе творчість Олени Безуглої.

Думки людей про картини Олени

Філософ, Юлія Соколова:

"Сказати, що ці картини дуже гарні — це нічого не сказати. Вони мають цікавий ефект: при тривалому спогляданні я непомітно стаю їх частиною. Картини ніби переносять мене в їхню реальність. Художниця підібрала фарби так, що ці вони випромінюють тепло і позитив. Своїми картинами Олена подарувала часточку любові цьому світу".

Кандидат медичних наук, Катерина Ш.:

"Картини яскраві, теплі, наповнені сонцем. Можливо трішечки статичні, але сприймаються як ілюстрація якогось казкового місця".

Дизайнер, Світлана Корнійчук:

"Прекрасні картини, нібито з якоїсь серії. Такі яскраві, відкриті кольори використовує художник!"

Юрист, Антоніна:

"Є в картинах щось загадкове і таємниче! Гарні!"

Фото з архіву Олени Безуглої

Коментарі:

Останні новини