"Мотор, почали", "Стоп, знято"... Ці слова для нашої героїні стали буденною справою, а колись це була велика недосяжна мрія з дитинства. Ірина Козир розповіла спеціально для Novograd.city про залаштунки кінематографу та особливості роботи актора.
22-річна Ірина Козир акторка-початківиця. У неї за плечима вже є декілька ролей в епізодах кінострічок українського виробництва. Сама дівчина родом з села Гульськ. Ходила в місцеву школу, а після 9 класу закінчила Новоград-Волинський промислово-економічний технікум за спеціальністю "Бухгалтерський облік". Та на цьому Ірина не зупинилася і вивчилася заочно в Житомирській політехніці.
"Після технікуму я працювала продавцем, а потім в кафе бухгалтером. Попрацювавши там пів року, я поїхала в Польщу на заробітки, щоб платити за навчання. Після повернення я ще деякий час була в кафе, але зрозуміла, що на ці гроші не проживу, і повернулася за кордон. Там провела наступні два роки.
За межами України я багато працювала на абсолютно різних роботах: на заводах, посудомийкою, кухарем, офіціантом, гувернанткою тощо.
Останній мій робочий досвід в Чехії залишив після себе погані спогади. Там ти не людина, і відношення до тебе зовсім "ніяке". Тому я вирішила, що треба щось змінювати. Мені захотілося чогось більшого, кращого, а в Новограді цього не досягнеш", – говорить дівчина.
Курси
Щоб дійти до своїх цілей та мрій Ірина переїхала жити до столиці. Там знайшла звичайну роботу і пішла на курси з акторської майстерності. Їй це було потрібно для того, щоб зрозуміти варто чи ні взагалі йти у сферу кіно, як це виглядає насправді й чи не жила вона ілюзіями, чи це просто була дитяча мрія.
Після їх закінчення дівчина зрозуміла, що кіно – це те, чого вона хоче понад усе.
"Я з дитинства любила виступати, брати участь в різних конкурсах тощо. Любила, щоб люди звертали на мене увагу. Захоплювалася танцями, співала. Була, навіть, організатором деяких виступів.... у мене це просто з душі йшло.
Проте, я не могла піти навчатися в театральний виш, бо мене просто не зрозуміли б батьки. Вони навіть і зараз говорять, що це не та професія, з якої можна заробити грошей. Хоча вони вже змирилися з цим, але я вирішила, і йду далі не дивлячись ні нащо", – зазначає Ірина.
Курси тривали один місяць. Навчали слухачів режисер Олександр Онуфрієв і актриси театру та кіно Юлія Заремба й Лілія Яценко. Ці курси дали дівчині розуміння кінорежисури, бо до цього вона не знала як влаштований знімальний процес, що для цього потрібно тощо.
За словами актриси-початківиці навчання було нелегким, але після цього вона отримала від викладача свою першу роль в кіно. Та знайшла ще одні курси, бо поки не має змоги навчатися в театральному через фінансове становище.
"Зараз я вже пів року навчаюся на інших курсах, де викладає Тимур Асланов з "Гучної справи", нам роблять професійну відеовізитку, фотосесію. Паралельно ми відвідуємо кастинги й практикуємося в різних напрямках: робота в кадрі, акторська майстерність тощо.
Як буде можливість я хочу здобути профільну освіту, бо в кіномистецтві розвитися без диплома дуже тяжко. Продюсери й режисери хочуть дипломованих акторів. Такі вимоги, не зважаючи на талант. Хоча деяким голлівудським акторам це не завадило стати зірками", – зізнається дівчина.
Перші зйомки
По закінченню курсів Олександр Онуфрієв запропонував Ірині спробувати себе. У той час він почав знімати проєкт "Філін" і через місяць-два вона отримала смс-повідомлення, що він має для неї роль медсестри. Серіал знімали для телеканалу "Україна". Це детектив, де кожна серія – певна історія, де розслідують вбивство.
"На той момент в мене було дуже багато емоцій, хоч це була і другорядна роль, але я все ж відчувала на собі весь процес. До того ж отримати роль з текстом, коли в тебе немає досвіду – тяжко, але мені пощастило.
У день зйомки я дуже сильно хвилювалася, боялася забути текст, не так стати чи повернутися. Але це було рік тому, а зараз, я почуваю перед камерою себе більш вільно. Як то кажуть мої викладачі, "камера любить мене, а я її".
Якщо стоїш перед камерою, ти повинен насолоджуватися. Вірити у те, що ти робиш. Тобі жоден глядач не повірить, якщо ти "вириватимеш" із себе ті емоції, він буде дивитися на тебе з жалістю", – говорить дівчина.
Після серіалу Ірина зіграла роль жертви маніяка для реконструкції подій в одній з телепрограм. Це був зовсім інший досвід: холод, кров.
Та жодна робота не обходиться без форс-мажорів. За словами Ірини, під час зйомок сцени з маніяком хтось з перехожих викликав поліцію. Бо дівчина лежала вся в крові на рейсах, де їздить трамвай. Правоохоронці приїхали на місце і коли побачили камеру, то зрозуміли, що це просто знімають кіно.
Згодом отримала знову роль медсестри в фільмі "Мене звати Саша", а потім запропонували роль жертви в реконструкції "Гучної справи".
"Це було цікаво, я переживала історію дівчат, які загинули дуже жахливою смертю. Ми відтворювали усі ці події. Після знімального процесу я була морально виснажена. Мені дуже тяжко такі ролі давалися. А приблизно місяць назад я зіграла в другому сезоні "Паніка Вова". Ця роль була найлегшою, бо я там зіграла, мабуть, саму себе".
Дохід акторів
Акторська робота дівчини принесла невеличкий дохід. У середньому за декілька годин у день їй платили 800 гривень.
"Сума гонорару залежить від проєкту, якщо він малобюджетний, то можна отримати 600 гривень за один знімальний день. Також це варіюється від того, який ти актор. Якщо ти початківець, то це маленька сума, якщо ти більш популярний актор – інша сума.
Взагалі бути актором в Україні – важко. Бо на зарплату, яку він отримує, прожити в Києві дуже складно, потрібно мати додатковий дохід чи свій бізнес. Багато ще чого залежить від того, як актор домовиться з продюсерами.
У 2018 році за головну роль платили від 1 до 4 тисяч гривень у день. У багатобюджетному проєкті ця сума стартує від 4 тисяч гривень. За роль другого плану у середньому давали 2-4 тисячі гривень. За роль з текстом в епізоді 500-2000 гривень, а за масовку 200 гривень. Хоча за два роки мало що змінилося.
Проте, поки що не можу назвати себе актрисою, я лише початківець, але вже маю невеликий старт та досвід. Я буду іти далі, навчатися і розвиватися", – розповідає Ірина.
– Чи не боїшся ти, що робота в кіно може стати перепоною в особистому житті?
– На цей час, я не планую і не хочу відносин. У мене на першому місці кар'єра. Зараз в мене вистачає підтримки зі сторони знайомих, друзів, близьких. Можливо, тому що я не зустріла ще ту людину, з якою хотіла б пов'язати своє життя.
Я хочу таку людину, яка розумітиме мене і мою професію. І коли в кадрі буде потрібен поцілунок, він знатиме, що це просто моя робота, а не щось інше...
Окрім кіно, Ірина любить фото. Вона пробує позувати, як модель та фотографувати інших людей, пейзажі, все що бачить красиве. Це її хобі.
– Ким ти бачиш себе через 10-15 років?
– Я бачу себе актрисою кіно. І не в маленьких епізодах, а в головних ролях з цікавими проєктами. Чому саме кіно, а не театру? Тому що в кіно все по-справжньому, як в житті. Ти повинен передати усе так, як в реальності. А в театрі все занадто награно, там ти повинен кричати, щоб тебе почули на останньому ряду...
