22 травня на телеканалі Інтер, в програмі "Стосується кожного" вирішували долю хворої дитини. Через батьківські комплекси та страхи осуду 9-річна дівчинка із Ореп страждає від самого народження.
Вероніка Веремейчук має сколіоз ІV ступеня важкості. Дівчинка – наймолодша донька в багатодітній сім`ї 54-річної Лариси Веремейчук. Мама дізналась про страшний діагноз ще коли дитині було чотири роки, а лікувати тоді доньку не наважилась. Родичі теж не виявляли бажання прооперувати дівчинку, бо за їхніми словами Вероніка не скаржилась. Так сталось що у 7-річному віці хвороба стала стрімко прогресувати, дівчинці важко ходити, носити портфель до школи і, навіть, погратись.
Коли деформація хребта стала помітною через одяг – вчителі, сусіди та односельчани почали бити на сполох. Усі небайдужі зібрали певну суму на операцію, але мати в останню мить відмовилась, пояснивши, що боїться фатальних наслідків. Жителі села підозрюють, що жінка приховує правду про народження Вероніки, тому так навідріз не хоче її лікувати.
Василь Кібзюк – чоловік, якого жителі села вважають батьком, родині не допомагає, бо й сам виховує дітей з інвалідністю. Своє батьківство чоловік вперто не визнає, тільки й говорить про тести ДНК, замість того, аби віддати ці гроші на лікування дівчинки.
Пані Лариса каже, що після того, як дізнались про хворобу, вони наче б то обстежувались:
– Ми були в лікаря. Нам порадили носити корсет. Проносили його рік, він не дав результату і Вероніка більше його не вдягала.
Останній раз дівчинка відвідувала лікарню два роки тому в Житомирі. Тільки мати й того разу згаяла шанс на одужання. Їх направили у Київ, а вартість операції на той час становила 120 тисяч грн. Зараз така операція коштує 15 тисяч доларів. За словами матері, зробити операцію Вероніці раніше було фінансово важко, а односельчани байдуже ставились до проблеми сім'ї.
– Ми навіть відкрили рахунок у банку, але люди не скинули й копійчини. Я не мала таких грошей, щоб самостійно оплатити операцію, – виправдовується пані Лариса.
Всі гроші, які сплачує держава дитині з ІІ групою інвалідності, мама витрачає на одяг та взуття Вероніці, а за лікування жінка не згадує.
За словами орепівського сільського голови, Сергія Романюка, громада села збиралась неодноразово, кошти були – знайшлись спонсори , які готові були фінансувати операцію, але Лариса відмовилась від допомоги. Сергій стверджує, що після того, вони попередили матір дівчинки про позбавлення батьківських прав, у разі якщо вона не обстежить дитину.
Дитина, через комплекси своїх батьків, повинна терпіти невимовний біль й постійні цькування у школі серед однолітків. ЇЇ найкращі подружки розповіли журналістам програми, що дівчинка скаржилась біль у спині. Інші діти ображають Вероніку, інколи однокласники смикають за руки чи волосся, а буває й б’ють. Пізніше дівчинка поділилась із журналістами мріями:
– Я бачу себе в майбутньому з довгим й красивим волоссям, щоб робити зачіски. Я гарна, струнка й висока. Я хочу, щоб мені зробили операцію, аби я росла.
Попри чималий горбик на спині, Вероніка чудово господарює в домашньому господарстві:
– Я ношу цуцикам водичку, замітаю подвір’я, ношу дрова та ходжу до магазину.
Дівчинка показує старенький велосипед, у якому зламані шпиці. Мріє, що зовсім скоро його відремонтують і вона зможе покататись.
Дитячий лікар травматолог-ортопед міської лікарні, Галина Глазова, каже, що ще під час шкільного медогляду помітила у дівчинки сколіоз ІІІ ступеня. Лікарка стверджує, що дитину привозив на усі обстеження наче б то сусід, а насправді батько дівчинки, Василь Кібзюк. Саме він, а не мама, возив потім її до Охматдиту, але й з ним справа далі не пішла.
Усі спеціалісти Новограда, Житомира та Києва попереджали маму, що хвороба може паралізувати Вероніку і вона на все життя залишиться лежачою.
– Дівчинка має вроджену форму сколіозу. У 2016 році кут скривлення хребта був 32 градуси, а тепер – 98. Почали зміщуватись внутрішні органи, що дуже негативно впливає на її здоров’я, – повідомляє Галина Глазова.
Таку бездіяльність матері можна розцінювати як злочин. Саме під час програми Лариса Веремейчук спромоглась письмово підтвердити, що почне лікувати Вероніку і приймати допомогу від усіх, хто її надаватиме.
Ні таємниці особистого життя, ні страхи перед людськими докорами не варті життя дитини. Не потрібно боятись приймати важкі рішення, бо страшніше байдужості є лише бездіяльність.
