У грудні 1953 року виробничо-технічний відділ машинобудівного заводу на чолі з інженером Леонідом Олександровичем Левицьким закінчив вивчення креслень і розгорнув складання технологічної карти універсальної кормодробарки "ДКУ-1,2".
Виготовлені перші деталі. Трудове піднесення колективу зростало. Складання першого дослідного екземпляра машини доручили слюсарям Василю Гнатовичу Гранкіну, Сергію Костянтиновичу Федорову і Віктору Сильвестровичу Канарському. Окремі деталі і вузли доводилося виготовляти заново по кілька разів. Нарешті машина була готова. Випробування показали її високі експлуатаційні якості ["РП" від 1 січня]. З початку 1954 року машинобудівники розпочали серійне виробництво універсальних кормодробарок. Першу машину склала бригада складальників на чолі з Михайлом Лукичем Чернишовим ["РП" від 14 березня]. Пізніше раціоналізатори виготовили спеціальний радіально-гнутовий верстат, який дав змогу випускати за зміну до 180-200 деталей. Технормувальник Епель запропонував нову конструкцію петлі засува циклонів кормодробарки. Запропоноване слюсарем Чернишовим нове розподілення складальників по невеличких бригадах принесло позитивні наслідки: замість 3-4 кормодробарок за робочий день вони стали складати по 8-10. З метою підготовки нових кваліфікованих робітників на заводі створили 4 групи виробничо-технічних курсів і 2 школи передовиків ["РП" від 30 червня].
М. Л. Чернишов (праворуч), начальник цеху Л. О. Левицький (в центрі) і слюсар Г. І. Тучинський за випробуванням нової кормодробарки
У занедбаному стані перебував гуртожиток машинобудівників. "Ми живемо в робітничому гуртожитку заводу ім. Сталіна, – розповідали вони. – Після трудового дня хочеться відпочити, але умов для цього не створено. Приміщення давно вже потребує ремонту, стіни два роки не білені, стеля осипається. Нещодавно на нашого жильця Пивоварчука обвалився великий кусок штукатурки зі стелі" ["РП" від 27 серпня].
У 1954 році на хлібозаводі введено в дію новий агрегат, який складався з дрібноштучного розподільника, округлювальної й закачувальної машин, а також тістомісильної машини з комплексом діжок. Механізовано просіювання борошна, встановлені автоматичні борошноміри та бочки для дозування води [«РП» від 8 грудня]. Роботу заводу гальмувала міська електростанція, яка подавала струм напругою 160 вольтів замість 300. Через це псувалися електромотори, більшість устаткування у вечірні зміни простоювала ["РП" 7 лютого]. Нарікання у споживачів викликала низька якість продукції хлібозаводу: "Нерідко в продаж надходить хліб, який нагадує собою віконну замазку. Він погано пропечений, глевкий, попадається в ньому невимішене борошно. Хліб тріщить під зубами. Не задовольняється і асортимент хлібобулочних виробів" ["РП" від 21 березня].
Бригадир бондарного цеху пивзаводу Хомутов вніс цінну раціоналізаторську пропозицію щодо засмолювання пивних бочок: дно бочки не виймається для обпалювання старої харчової смоли, як це робилося раніше. Такий метод збільшував строк експлуатації бочок в півтора раза, значно знижував кількість палива для випалювання старої смоли ["РП" від 10 січня].
Навесні 1954 року промислова артіль імені ХІХ з’їзду КПРС відкрила майстерні з ремонту радіоприймачів, побутових електроприладів і капронових панчіх. Працювала також художня майстерня ["РП" від 18 квітня]. Пізніше артіль освоїла випуск цегли і почала освоєння випуску шиферу та шлакоблоків ["РП" від 5 листопада]. У цехах артілі ім. Петровського в 1953 році виробництво прохолодних напоїв становило 760 гектолітрів. Тут створювалася база для зберігання і переробки овочів і фруктів ["РП" від 9 травня]. Крім того, правління артілі організувало в межах міста три перевози через річку Случ ["РП" від 4 липня]. Цех безалкогольних напоїв промартілі "Змичка" випускав ситро високої якості, яке мало широкий попит у населення ["РП" від 29 серпня].
Згідно з оголошенням, при міському млині увели в дію новий олійний цех. Приймали насіння соняшника, льону, рапсу, рижію та інших олійних культур для переробки на олію ["РП" від 8 серпня]. Заготконтора райспоживспілки розгорнула закупівлю овочів у колгоспів і населення. Щодня тут засолювали 6 тонн огірків ["РП" від 25 серпня]. У 1954 році в приймальному пункті «Заготзерно» введений в дію транспортерний самоподавач, який значно полегшив розвантаження машин із зерном ["РП" від 27 серпня]. Цього ж року збудовано нове приміщення контори ліспромгоспу № 8 ["РП" 19 вересня]. Автотранспортна контора (директор – В. І. Томашевський) сповістила про відкриття 1 червня автобусного сполучення Новограда-Волинського з Ємільчиним. Автобус відправлявся щоденно о 17.30. Для перевезення вантажу курсувало також вантажне таксі ["РП" 4 червня]. Великий загін шоферів Новоград-Волинської автороти виїхав на цілинні землі для вивезення вирощеного врожаю ["РП" від 29 серпня].
На вул. Кірова відкрився магазин райспоживспілки з продажу сільськогосподарських продуктів, прийнятих на комісію від колгоспів і колгоспників. Тут можна було придбати різні крупи, сортове борошно, квасолю, насіння гарбузів і соняшника за цінами значно нижчими, ніж на міському ринку ["РП" від 5 травня]. На розі вулиць Шевченка і Шолом-Алейхема влітку відкрився новий продовольчий магазин міськторгу ["РП" від 11 липня]. Ще один продовольчий магазин з’явився на вул. Ярунській (нині – вул. Лянгуса). Тепер жителям цієї та прилеглих вулиць не потрібно було ходити в центр міста для придбання необхідних продовольчих товарів ["РП" від 5 листопада]. У центрі міста міськторг відкрив новий магазин культтоварів. Тут продавалися канцелярське приладдя, іграшки, музичні інструменти та ін. Лише за п’ять днів магазин продав різних товарів на загальну суму 30 тисяч крб. ["РП" від 26 вересня]. У магазині господарських товарів райспоживспілки, що розмістився на колгоспному ринку, відкрився відділ зустрічного продажу для отоварювання здавців сільгосппродуктів. Також оголошено про відкриття на ринку квіткового магазину ["РП" 25 і 27 серпня].
Новий продовольчий магазин на розі вулиць Шевченка і Шолом-Алейхема
Незважаючи на те, що безалкогольні напої виробляли в місті в достатній кількості, знайти їх можна було не скрізь. Про це йде мова у статті "Налагодити торгівлю прохолодними напоями": "Тисячі трудящих зібралися 6 червня на міському стадіоні, щоб подивитися футбольне змагання. Гарячий день, пекуче сонце, спортивні переживання – все це викликало спрагу. Та втамувати її було нелегко... Не налагоджено продаж прохолодними напоями в міському саду. Невеличкий павільйон для продажу морозива в цьому році чомусь закритий... Ні разу, навіть у погожі вихідні дні, не виїжджали торговельні працівники на річку Случ, де відпочиває більшість міських жителів" ["РП" від 13 червня]. Зате в усіх кінцях міста були поширені забігайлівки, в яких відвідувачам пропонували горілку. Більшість із них була пофарбована у блакитний колір, через що в народі їх називали "Голубим Дунаєм" ["РП" 30 травня].
Колектив учителів та учнів семирічної школи № 1 заклав на пришкільній ділянці фруктовий сад. Посаджено 70 яблунь, 100 вишень, 40 слив і 30 абрикосових дерев ["РП" від 25 квітня]. У жовтні 1954 року в клубі СШ № 3 відбулося традиційне свято врожаю. Присутні з зацікавленням розглядали влаштовану тут виставку. Приваблювали увагу капуста, цибуля, пудові гарбузи, величезна картопля, буряки, озимий ячмінь тощо. Всі ці експонати – результат старань найкращих юннатів школи. Керівник гуртка Петрук у своїй розповіді підсумував проведену роботу на дослідних ділянках. Учениця Порошук розповіла про те, як вона вирощувала картоплю паростками і одержала 300 центнерів у розрахунку на гектар. Учениця Труш поділилася своїми думками про вирощування озимого ячменю, якого зібрано в розрахунку на гектар 51 центнер. Високого врожаю буряків – 450 центнерів на гектар – домоглася Нікітіна.
Змістовним був виступ учасниці Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві, учениці 6 класу Валентини Найман, яка передала свої враження від огляду багато оформлених павільйонів, розкішного Мічурінського саду ["РП" від 24 жовтня].
У вересні 1954 р. відкрито вечірню середню школу робітничої молоді № 2 з російською мовою викладання, яка мала сім класів ["РП" 12 вересня]. Президія Верховної Ради СРСР своїм указом від 29 вересня 1954 р. за вислугу років і бездоганну роботу нагородила орденом Леніна вчительку Новоград-Волинської СШ
№ 5 Галину Тихонівну Бабенко ["РП" від 8 жовтня].
Наприкінці червня 1954 року вихованці дитячого будинку здійснили похід по рідному краю. Заздалегідь склали детальний план, кожний з учасників походу отримав завдання. Піонери вирушили з міста, взявши курс за течією річки Случ. На Чижівській паперовій фабриці діти познайомилися з процесом виготовлення картону, оглянули машини, бесідували з працівниками. Кінцевим пунктом було селище Городниця. Тут учасники походу відвідали порцеляновий завод, з великим інтересом стежили за виготовленням посуду, знайомилися з роботою досвідчених майстрів. Сім днів тривав цей цікавий похід, який добре підготували і провели вихователька Печонкіна і старша піонервожата Разлічнова. Після повернення діти виготовляли колекції та гербарії із зібраних експонатів, розповідали про свої враження в спеціально складеному альбомі ["РП" від 11 липня]. У серпні 1954 року група учнів дев’ятих класів СШ № 5 провела триденний похід за маршрутом: Новоград-Волинський – Олександрівка – Чижівка – Радичі – Могильня – Рихальськ – Вершниця – Гали – Новоград-Волинський ["РП" від 25 серпня].
Юні авіамоделісти міського піонерського клубу запустили у повітря модель літака з дизельним моторчиком та обмежником. Після трихвилинної роботи моторчика модель перейшла в ширяючий політ. Набравши висоту близько двох тисяч метрів, вона зайшла за хмари. Через три години модель опустилася в селі Анета. Така тривалість польоту – нове досягнення юних авіамоделістів міста ["РП" від 13 червня].
У дні літніх канікул відкрився новий Будинок піонерів. У ньому розмістилися великий зал для глядачів, бібліотека, ігротека, кімнати для роботи технічних гуртків і художньої самодіяльності. Тут вже проводилися перші репетиції юних любителів мистецтва. Нове просторе приміщення одержала і міська музична школа ["РП" від 4 липня]. Урочисте відкриття районного Будинку піонерів відбулося 12 вересня ["РП" 17 вересня]. Відомо, що двоповерховий Будинок піонерів стояв на вул. Леніна. До 1951 року це було приміщення кінотеатру.
Будинок піонерів у 1960-х роках
З нагоди початку нового навчального року 12 вересня також проводилося піонерське свято. Вишикувавшись біля міськкому комсомолу, учасники свята під марш духового оркестру прямували центральними вулицями міста до стадіону. На стадіоні після невеликого мітингу відбувся парад. Його відкрила колона прапороносців. За ними йшли гості – піонери сільських шкіл. Потім проходили учні середніх і семирічних шкіл міста – натуралісти і техніки, спортсмени і музиканти. Понад сім тисяч школярів взяли участь у параді. Після цього на футбольному полі почалися веселі ігри й танці. Вийшли на бігову доріжку легкоатлети, злетіли в повітря волейбольні та баскетбольні м’ячі, на річці Случ змагалися плавці. Цікаві масові ігри й танці організували на танцювальному майданчику в міському парку, а в Зеленому театрі з великим концертом виступили учасники художньої самодіяльності ["РП" від 15 вересня].
Віктор Ваховський та Леонід Коган, краєзнавці
