Наша історія про дизайнерку Олену Соколову, яка у 17 років відмовилася від м'яса та не підтримує вбивство тварин. Жінка розповіла про свій шлях від студентки київського вишу до помічника керівника міжнародної компанії ART Stepanov.
Олена Соколова народилася в Новограді-Волинському. Тут дівчина здобула першу освіту – закінчила економіко-гуманітарний коледж за спеціальністю юрист. Далі навчалася в Київському національному університеті культури і мистецтв. У виші студентка обрала майбутнє покликання – дизайнер середовища, адже їй завжди подобалася творчість. З дитинства вона малювала, робила аплікації. Прищеплював любов до мистецтва її тато, хоч сам він військовий. Вони разом малювали.
"Я дізналася про дизайн з екрана телевізора, переглядаючи російську програму "Квартирне питання", бо доступу до інтернету тоді майже не було. Програма дала мені чітке розуміння про те, що є така спеціальність як дизайнер. Хоча тоді це полягало лише в інтер'єрі, і я не знала, що є розширений спектр: дизайнер ландшафту, текстилю, освітлення тощо", – говорить Олена.
У 2012 році, навчаючись на 3 курсі, вона зрозуміла, що для розвитку кар'єри потрібна практика. Згодом через подругу Олена потрапила на роботу до скульптора та дизайнера Олексія Степанова. Як раз тоді команда працювала над об'єктом у Харкові – парком Горького. Тоді директор розгледів в Олені не лише творчі здібності, а й організаторські. Нині жінка займається координацією проєктів та є помічником Олексія.
Олена Соколова зазначила, що дизайнер – професія майбутнього, бо його робота присутня в нашому повсякденному житті. Люди хочуть, щоб скрізь була естетика: в одязі, архітектурі, простих побутових речах тощо.
Робота
Нині звягельчанка живе в передмісті Києва та працює в міжнародній компанії ART Stepanov, яка створює тематично-розважальні об`єкти: зоопарки, аквапарки, екстрим-парки, ландшафтні парки, готельні комплекси, дозвільні центри, тематичні басейни.
"Коли ми приступили до парку, його концепція вже була готова. Раніше це був радянський лісопарк, де були величезні хащі. Замовник хотів зробити з нього тематично-розважальний парк. Відтепер там є аквазона (атракціони з водою), концертні майданчики, екстрим-зони (гірки з різною віковою категорією та видами екстремальності) тощо", – розповідає дизайнерка.
Завдання дизайнерської компанії полягає в тому, що потрібно продумати ідею тематичного парку, змоделювати ЗD-проєкт і реалізувати його. Олена повністю веде усі проєкти в Україні та Європі, спілкується з замовниками, розробляє тематику і координує. Окрім творчої частини, в її роботі є й адміністративна: прорахунок бюджету, технагляд тощо.
Звичайний робочий день Олени проходить переважно на зв'язку: потік дзвінків від клієнтів, замовників, підрядників, команди та керівника. Постійне спілкування в месенджерах, зустрічі. За її словами, звичайно, пандемія коронавірусу змусила збавити оберти в роботі, і все ще більше перевелося в онлайн-режим.
"За весь період, скільки я працюю, втілено багато проєктів: парк в Євпаторії за мотивами казок Пушкіна. Там вхідна група розпочинається з голови Чорномора. Вона механічна, опускаються очі. Паралельно тривало будівництво аквапарку в Ялті під назвою "Атлантида". Його ідея – міфічне місто Атлантида, де різні персонажі наповнюють парк. Це все ми робили ще до анексії Криму.
Загалом кожен проєкт цікавий по-своєму. Коли ти розпочинаєш працювати з концепцією, то занурюєшся в усі дрібниці тематики. Наприклад, для Франції під час пандемії ми робили тематичний ігровий парк My Dreamland. Його мета – об’єднати й розважити всіх членів родини. Він має різні дитячі зони, інтерактивні сенсорні ігри, ресторан, батути тощо", – зазначає жінка.
За словами Олени, для My Dreamland усі декорації команда створювала в Україні у своїй майстерні. Вона дистанційно спілкувалася з командою замовника, уточнювала усі моменти, які виникали під час роботи. Згідно з нововведеннями до законодавства Франції, усі декорації в закритих приміщеннях мають бути з негорючих матеріалів.
"Ми працюємо з бетоном переважно, але був нюанс: потрібно було, щоб конструкція була полегшеною. Тому зупинились на пластику і розробили з працівниками новий продукт, стійкий до вогню.
Усі елементи декорацій транспортували з України до Франції у декілька етапів. Також робили спеціальні документи, щоб декілька членів команди змогли поїхати туди, бо на монтаж потрібні були люди, які створювали саму декорацію", – розповіла дизайнерка.
Олена також має досвід співпраці з київським зоопарком. Компанія займалася його реконструкцією: задекорувала два вольєри. Перший вольєр оформлений у вигляді скелі. Другий вольєр був універсальним, виконаний у тематиці руїн древніх храмів. Окрім цього у вхідній групі до зоопарку скульптори розташували 15-метрового жирафа. Це металева конструкція, яку вони власноруч виготовили та розфарбували.
– Що на вашу думку, як дизайнера, не вистачає в Новограді-Волинському?
– Якщо говорити про Фортецю, то, на мій погляд, там можна було б зробити чудовий тематичний комплекс з історичними пам'ятками, шоу-програмами, які мають бути розроблені для різних видів заходів. І влаштовувати їх потрібно не лише у свята, а якомога частіше. Це дало б можливість створити нові робочі місця, збільшити кількість туристів.
Окрім цього, Олена згадала про Лесю Українку. Персонажі "Лісової пісні" могли б доповнювати тематичний парк на місці центрального парку, де були б різні локації, зони. "Щоб організувати щось, потрібно знаходити інвесторів, залучати місцевих чиновників та бачити в цьому заробіток, і водночас нести просвітницьку діяльність. Новоград необхідно розбавляти життям, бо у місті все дуже монотонне, хаотичне та радянське", – каже землячка.
Ще дизайнерка запропонувала підсвітити центральні вулиці й дерева. Тоді, за її словами, місто мало б набагато кращий вигляд у вечірній час. Також це стосується Фортеці, пам'ятника Лесі Українці та парку.
Філософія життя
У своїх 31 Олена встигла реалізувати себе не лише в роботі, а й в особистому житті. Жінка майже 10 років заміжня. У них з чоловіком Сергієм є маленька донечка. З майбутнім чоловіком Олена спочатку товаришувала, потім почали разом жити. До речі, він також з Новограда-Волинського. Колись подружжя разом займалося творчою діяльністю, а зараз Сергій працює в іншій сфері.
У вільний час Олена подорожує з сім’єю. Якщо вони їдуть за кордон, то мандрують автівкою та самі планують свій маршрут. В Україні жінка надає перевагу горам, лісам, місцям, де є місцевий колорит і традиції. Також шукає різні капища та місця сили.
У столиці подружжя зустрічається з друзями, влаштовує пікніки, прогулянки містом. Олена полюбляє відвідувати музеї. За її словами, ці заклади вже давно перестали бути нудними і нафталіновими приміщеннями.
Дизайнерка цікавиться історією архітектури, культури, мистецтв. Найбільше до вподоби все, що пов’язане з Україною: традиції, звичаї, обряди тощо.
Під час інтерв'ю вона розповіла, що з 17 років не вживає продуктів тваринного походження. У студентські роки дівчина цікавилася буддизмом, йогою і прочитала, що м'ясо шкідливе для організму. Вона вирішила проекспериментувати. Спочатку відмовилася від м'яса, а через декілька років – від риби. З експерименту це перейшло в спосіб життя. Згодом перестала їсти молочні продукти, сіль, цукор.
На цей час Олена відмовилася від речей, які виготовленні з тварин: шкіра, хутро. Вона обґрунтовує своє рішення тим, що люди давно вже не живуть в печерах і в холодних широтах, тому в них немає потреби це вдягати і вбивати тварин.
"Ми живемо у 21 столітті, де є купа різних виробників і замінників. Я проти бездумного споживання речей. Навіщо вбивати тварину, щоб поносити сезон одяг чи взуття та викинути", – наголошує жінка.
Її раціон досить різноманітний: бобові, каші, овочі, фрукти, дуже багато різного насіння, зелені, тофу (соєвий сир). Олена говорить, що яйця вона заміняє бананами, чіа або льоном. Також виготовляє молоко із зерен горіхів. На ньому можна варити кашу, додавати в каву, хоча сама полюбляє трав'яні чаї. Жінка вважає своє харчування збалансованим, оскільки їсть багато клітковини, достатньо білка, а також споживає більше вуглеводів, ніж м'ясоїди.
"Зараз для людей, які не вживають продуктів тваринного походження, дуже широкий асортимент товарів. Є навіть ковбаси, паштети, сири. Я до замінників м'яса ставлюся нейтрально, але не бачу сенсу шукати веганську ковбасу, якщо ти не їси м'яса. На мою думку, це означає, що тобі не вистачає того смаку.
Якщо порівнювати звичайний раціон та мій, то він трішки дорожчий. Але я вважаю, що краще якісно харчуватися, ніж витрачати ці кошти на лікування", – говорить звягельчанка.
У майбутньому, років через десять, Олена Соколова бачить себе власницею сімейного вегетаріанського кафе та мріє вивчати історію мистецтв, при цьому побачити усі експонати, картини та будівлі наживо.
