Минулого разу ми розповідали про мости у Новограді через річку Случ. Що відомо про мости через Смолку – читайте у матеріалі.
Автомобільний міст через Смолку
Найнебезпечнішим був міст через річку Смолка поблизу костелу. Вважається, що його звели у 1903 році. Спочатку міст був дерев’яним, згодом його кардинально реконструювали – прогін зробили з металу. Проблемним були підходи до мосту: особливості рельєфу місцевості (високі пагорби) змусили архітекторів збудувати підходи до мосту з поворотом на 90 градусів. Не один раз на мосту відбувалися аварійні ситуації, особливо в дощову погоду та взимку. Через підвищену небезпеку розпочали будівництво нового автомобільного мосту, відкриття якого відбулося наприкінці 1980-х років. Міст став значно ширшим, а головне – безпечнішим. Основною причиною повільного зведення споруди стало те, що довелося зносити дві хати для зручного підходу до мосту.
Підвісний пішохідний міст через Смолку
У 1963 році через річку силами працівників та коштами ремонтного заводу звели підвісний міст в урочищі "Вирок". ВирОк з наголосом на другому складі, це зменшувальна форма від слова "вир".
Пішохідний міст через Смолку
У 1964 році коштом ремонтного заводу звели ще один міст через Смолку в урочищі "Шумок" – в районі вулиці Пушкіна.
Причина побудови двох мостів ремзаводом банальна. У ті роки найбільшим підприємством у місті був машинобудівний завод, на якому працювало декілька тисяч робітників. Ремзавод також розбудовувався і потребував додаткової робочої сили, на яку в ті часи був дефіцит. Тому тогочасне керівництво ухвалило рішення звести два мости, щоб залучити на ремзавод додаткову робочу силу за рахунок жителів околиці міста – "Смолки". Після спорудження мостів скоротилася дорога людей зі "Смолки" до роботи на ремзаводі.
Залізничний міст через Смолку
У середині червня 1914 року, за поданням комісії з питань шляхів сполучення, Державна Дума Росії ухвалила рішення про початок будiвництва магiстралi Гришино – Рiвне. Маршрут залізниці: Гришино – Павлоград – Новомосковськ – Кобеляки – Глобино – Золотоноша – Канів – Фастів – Житомир – Новоград-Волинський – Рiвне простягся на 873 версти. Дорога спроєктована однопутною з пропускною спроможністю 20 пар паровозiв за добу. Вартiсть проєкту становила 111 млн 173 тис. 402. Але Перша свiтова вiйна внесла корективи у темпи та строки будiвництва. Iнтенсивнiсть робiт стала залежати не тiльки вiд видiлення коштiв, але й вiд ситуацiї на фронтi.
У промiжку мiж двома революцiями – Лютневою та Жовтневою – розпочалося зведення земляного насипу на вiдрiзку Житомир – Новоград-Волинський – Рiвне.
У 1920 роцi майбутню магiстраль перерiзав радянсько-польський кордон. Зрозумiло, що в той час завершення будiвництва вiдрiзку Новоград-Волинський – Корець навiть i не передбачалося. Водночас залiзниця Житомир – Новоград-Волинський отримала статут стратегiчного об'єкта. Вiйськовослужбовці почали розглядати дорогу як засiб швидкого перемiщення армiйських пiдроздiлiв до кордону у разі вiйни. До того ж для завершення проєкту необхiдно було лише покласти рейки. У 1925 роцi будiвництво вiдновили. Однак велося воно дуже повільно і рух по мосту відкрили у 1936 році.
Віктор Ваховський, краєзнавець
