На День Незалежності в Новограді відкрився новий магазин, де продають напівфабрикати "НашаУляша". На перший погляд, здається, що зараз цим нікого не здивуєш. Проте його власники – молоде подружжя, яке в підприємницькій справі лише аматори без досвіду. Та навіть коронакриза їх не зупинила спробувати свої сили в малому бізнесі.
Знайомство з родиною Герасимюків
Дмитро та Олена Герасимюк – власники закладу та батьки двох діток, Уляни та Дмитра. Дружина Олена родом з Сумської області. До переїзду в Новоград-Волинський район вона часто їздила до бабусі в гості, яка проживає в Суслах. Одного разу дівчина зрозуміла, що хоче тут залишитися, адже поруч живе багато родичів по материнській лінії. Після школи випускниця вступила до Поліського національного університету на спеціальність "Захист рослин".
Через деякий час студентка перевелася на заочну форму навчання, змінивши професію на агронома. Тоді ж і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.
На другому курсі хлопець запропонував Олені одружитися. У зв'язку з цим дівчині довелося припинити навчання, а коханий закінчив вищу освіту в Житомирській політехніці. Дівчина ж планувала поновитися в університеті, як тільки будуть гроші.
За цей час Дмитро змінив десятки професій: був таксистом, торговим представником, займав керівні посади тощо. З кожної з робіт він отримав певний досвід, навички і став ініціатором власної сімейної справи.
Про бізнес-ідею
Спочатку подружжя мали ятку на базарі, де продавали домашні овочі та фрукти, але через карантин бізнес швидко закрився. Хоча ще з ранніх років Олена мріяла бути продавцем: "У дитинстві я з подружкою часто бавилася біля магазину. Ми збирали етикетки з морозива та цукерок і продавали їх. Така гра була в нас".
Через деякий час родина повернулася до розмови про свій бізнес. Сімейна пара довго думала над ідеєю, щоб мати як найменше конкурентів. Їздили по іншим містам. По дорозі на батьківщину дружини Дмитро запропонував Олені, виготовляти напівфабрикати і головною їхньою фішкою, має бути те, що це буде смачно та по-домашньому. А ще клієнт зможе спостерігати за процесом через скляні двері. Цю ідею підтримала їхня кума з Києва, бо в столиці вже є схожа мережа магазинів, яка набула популярності серед людей.
Олена погодилася з чоловіком, адже понад 10 років сиділа вдома та виховувала дітей. Їй хотілося самореалізуватися. Жінка не закінчувала ніяких кулінарних курсів та не вчилася в професійних майстрів. Усю базу з приготування їжі їй дала її мама та бабуся. Зокрема, і рецепти, за якими вони виготовляють вареники, голубці, котлети та інші напівфабрикати, теж є сімейними.
Як виникла назва закладу
За словами жінки, після весілля вони дуже хотіли дітей. Мали дві невдалі спроби. Після того, їй все-таки вдалося завагітніти. Народилася Улянка. Проте у немовляти були проблеми зі здоров'ям. Дитині зробили дві операції на серці. Зараз дівчинці 8 років і з нею все гаразд. Тому подружжя вирішило назвати магазин в честь донечки, яка так тяжко їм дісталася.
Пошук місця та колектив
Місце під оренду магазина власники знайшли майже відразу. Проте над ним довелося чимало попрацювати, оскільки до цього часу, там були гральні автомати. Олена разом з Дмитром робили ремонт, замовляли холодильники, необхідне обладнання та інше.
"Для нас місце розташування – не головне, бо ми хочемо, щоб люди шукали нас, а не просто проходячи повз натикалися на наш магазин", – зазначив Дмитро Герасимюк. Тому поки що бізнесмени орієнтуються на так зване "сарафанне" радіо, а згодом планують замовити рекламу.
Що стосується персоналу, то магазин є суто сімейним, бо тут працюють родичі Герасимюків. Оскільки, як вони вважають, для підприємців-початківців тяжко відразу знайти людей, яким можна довіряти.
Коронавірус VS Малий бізнес
За словами Олени, як тільки магазин відкрився, вони відразу зіштовхнулися з карантинними вимогами: дистанція, антисептики, маски. Підприємці і надалі дотримуватимуться усіх правил, адже незабаром чергова хвиля пандемії. Та навіть це їх не лякає. Власники не планують "опускати руки", а рухатимуться тільки вперед, шукаючи різні альтернативи. Наприклад, доставка додому або робота на виніс.
Нюанси виробництва
У магазині існує маленький цех виробництва напівфабрикатів, де працює до 10 людей. Зранку кожен отримує певне завдання. Наприклад, сьогодні потрібно зробити 20 кілограмів пельменів, 30 – вареників та 10 кілограмів млинців з м'ясом. Хтось замішує тісто, інші – готують начинку та ліплять.
Поки бізнес тільки почав функціонувати власники теж допомагають працівницям у заготівлі товару. Іноді, їхній робочий день може розпочатися о 7 ранку та закінчитися опівночі, бо продукція швидко розпродається.
З часом придбали спеціальну техніку, яка розкатує тісто. Це економить час та сили. Адже під час виробництва Дмитро зіштовхнувся з тим, що силіконові та залізні качалки швидко виходили з ладу: 3-4 штуки за декілька днів. Також з ними було тяжко працювати, бо вони залишали мозолі на руках.
Також є потреба у тістозамішувальній машині. Проте, поки що дівчата справляються самостійно. Їм дуже важливо відчувати тісто руками, як це робили з давніх-давен. Тоді вареники чи пельмені виходять пухкими внаслідок еластичного тіста.
За словами Олени, кожен процес потрібно контролювати та вивчати. Бо, навіть, елементарне – скільки покласти начинки – грає важливу роль.
Наприкінці господарі закладу дали декілька порад тим, хто планує розпочати власну справу:
1. Не зупинятися та іти до своєї мети.
Дмитро розповів, що знайомі відмовляли його від власної ідеї. Вважали, це неперспективним. Але це його не зупиняло. Зранку до ночі він разом з дружиною працював над приміщенням, заготівлею товару та продуктами.
2. Знати свою справу від "А" до "Я".
На думку Олени та Дмитра Герасимюків, кожен підприємець, який хоче, щоб його бізнес був успішним, має орієнтуватися в тому, що робить. Адже знаючи увесь процес, ти зможеш проаналізувати свої помилки та навчити персонал їх не повторювати.
На майбутнє бізнесмени мають амбітні плани: створити мережу магазинів по місту, а також розширити асортимент.
