Відкриття музею – неординарна подія для села. У Суслах місяць працює музей історії, що був відкритий 24 серпня до 30-річчя Незалежності України. У книзі відгуків відвідувачі залишили перші схвальні записи.
"Люди приходять і роздивляються речі, які належали їхнім родичам, сусідам, односельцям. На горищі усе це виглядало як вкритий пилом мотлох, а в музеї – це реліквії", – каже завідувачка клубом Антоніна Щирська. Музей з'явився завдяки її старанням та ентузіазму.
У центрі села у скромній споруді колишньої колгоспної контори поруч з бібліотекою оселилася пам'ять про важку сільську працю, незабутні події, людські долі – короткі й трагічні. Експонати збирали довго, адже тут не лише речі народно-побутового вжитку – колиска, жорна, ціп, скриня, рублі, прач, ступа, праска, колекція гладущиків, – хоча й вони цікаві та рідкісні. Насправді у музеї є ще й безцінні документи, наприклад, справжня похоронка.
"У 1985 році під час підготовки до сорокаріччя Перемоги у другій Світовій війні (на той час Великій Вітчизняній) мені одна жінка подарувала справжню похоронку. Люди у селі знали, що я взялася скласти списки репресованих односельців, списки загиблих у Другій світовій та списки жертв голодомору, тому й не відмовляли, довіряли найцінніше", – розповіла Антоніна Щирська.
Вона зібрала багато матеріалів, які лежать у папках і чекають гідного розташування. Друга світова і її жертви – один з великих інформаційних пластів музею. Антоніна Іванівна обійшла хати, опитала родичів загиблих і записала спогади про синів, чоловіків, братів. Два спеціальних альбоми містять давні збільшені фотографії та правдиві розповіді, надруковані на друкарській машинці.
Серед них історія подружжя Мософірових. Софія Бенедівна Мософірова розповіла про перший день війни. Сім'я довідалася про початок воєнних дій у фотоательє в місті, куди дісталася з дітьми, щоб зробити гарні знімки на згадку. "День був теплий, чудовий, от тільки люди ходили засмучені", – згадала дружина загиблого. Стара похоронка, яку вона передала музею, – це пам'ять про Федора Дем'яновича Мософірова, все, що від нього лишилося.
Дуже цікавим є ще один інформаційний напрям – становлення радянської влади у польському селі. У музеї зібрані матеріали про комуну, що діяла в Суслах у 1928-1932 роках, більшовицько-батрацьку комуну імені газети «Серп». На момент її створення сюди записалися 56 осіб, здали 11 пар коней, біля 20-ти корів та молотарки з рухачами. Був навіть один трактор.
Згодом комуна розрослася до 120 людей, 4-ох тракторів, 30-ти пар коней. У папці "Комуна "Серп" є фотокопія газетної статті, про те, як у Суслах зустрічали 11-ту річницю Великої жовтневої соціалістичної революції 1917 року. Окремою історичною сторінкою села стали репресивні дії радянської влади, спрямовані проти господарів, так званих куркулів.
В архівах Щирські знайшли свідоцтво про смерть родича Йосипа Івановича Левицького, який загинув у віці 35-ти років 1 жовтня 1938 року. Причина смерті – розстріл. "Ми шукали імена репресованих де тільки могли: у мартирологу книги Івана Тригуба "Звягельщина у терорі 30-их років", самостійно в різних архівах, підшивках газет, в інтернеті.
Сучасні молоді люди цікавляться історією своїх родин, і це добре, адже заради збереження пам'яті ми й створили музей", – пояснює завідувачка. Збирати інформацію й експонати Антоніні Іванівній допомагали вчительська української мови та літератури Суслівської школи Зінаїда Бадах, працівник комунального господарства громади Тетяна Єнжиєвська та її чоловік Павло Щирський.
До відкриття музею причетна голова Суслівського старостинського округу Стриївської ТГ Тетяна Маліновська, яка допомогла з виділенням і облашуванням двох музейних кімнат. Очільниця округу вважає, що музей потребує більших площ. Вона каже:"Наша завідувачка клубом і, на громадських засадах, музеєм – людина працьовита, відповідальна, співоча і дуже талановита.
Завжди бере активну участь у житті громади, знає клубну роботу, веде польський народний колектив "Білі голубки", а ще встигає вишивати бісером. У неї багато амбітних планів, тому думаємо про ремонт інших кімнат колишньої контори".
Вишиті бісером картини Антоніна Іванівна принесла до музею, коли тут виставляв роботи місцевий художник Микола Новаківський. Так у музеї поруч з великою скринею, рушниками, домотканими килимками та доріжками виникла сільська арт-територія. У Суслах є свої художники, поети і письменники, адже тут проживає понад тисячу осіб.
Село славне і минувшиною, і сучасністю.Майбутні інформаційні стенди відтворять життя громади в часи фашистської та більшовицької окупації, участь односельців у нинішній російсько-українській війні, сучасний громадсько-культурний і духовний розвиток села, його традиції, звичаї та обряди.
Попереду велика науково-просвітницька робота: музейні уроки, зустрічі з видатними людьми, учасниками війни, оглядові та тематичні екскурсії, виставки. Музей щойно виник, тут ще немає графіка роботи, заклад працює по дзвінку, благо завідувачку клубу знають усі.
Антоніна Щирська каже:"Я хочу, щоб музей став місцем, де гості й жителі села зможуть згадати, чи вперше відкрити для себе, сторінки історії. Щиро дякую всім свідомим родинам, котрі зберегли для нащадків надбання минулого і передали їх музею. Бо коли відвідувач знайде на принесеній кимось фотографії своїх родичів, чиї фото у сім'ї не збереглися, – значить робота зроблена немарно".
Ініціаторка і творці музею своє слово сказали. Далі черга за всіма місцевими жителями, яким потрібно поповнювати експозицію. Багато реліквій втрачено, тому добре було б передати до музею те, що залишилося, щоб у майбутньому кожен із суслівчан зміг віднайти у музеї часточку історії свого роду.
