Міністерство освіти УРСР за досягнуті успіхи у навчанні і вихованні підростаючого покоління нагородило значком "Відмінник народної освіти" вчителів СШ № 7 А. М. Кузьміну та Х. П. Полетюк, директора СШ № 3 Є. Й. Гончаренко ["РП" від 26 січня].
На заслужений відпочинок проводжали вчительку СШ № 3 Марію Митрофанівну Пітіляк, яка за 32 роки навчила і виховала два покоління молоді, прищепила любов до математики. 1945 року її обрали депутатом Житомирської обласної ради. Нагороджена медалями "За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні" та "За трудову відзнаку" ["РП" від 10 вересня]. "Трудящим нашого міста часто доводиться слухати виступи хорового учнівського колективу середньої школи № 5, здебільшого в супроводі оркестру народних інструментів, — пише Б. Станевич у статті "Учитель музики". — Сам оркестр майстерно виконує "Неаполітанську пісню" Чайковського, "Метелика" Штогаренка, "Козачка" в обробці Юцевича та інші. Хором та оркестром диригує Мойсей Аронович Фельдман, який уже 48 років працює вчителем музики. Свою роботу він розпочав ще в 1911 році в Новоград-Волинській гімназії і відтоді беззмінно трудиться в рідному місті. За час своєї педагогічної діяльності Мойсей Аронович навчив грати на струнних інструментах не одну тисячу дітей, багато з них обрали собі цю ж благородну професію. Так, колишній його учень Барам зараз є диригентом оркестру народних інструментів у Ленінградському радіокомітеті, Сіркіс — викладач по класу скрипки в Житомирському музичному училищі. Такий же шлях обрали собі Суханов, Болотний та інші. Мойсей Аронович має й свої власні музичні твори. Він написав марш "Дружба", "Польку" для шумового оркестру. Багато разів т. Фельдман з хором та оркестром брав участь в обласних та республіканських художніх олімпіадах, оглядах художньої самодіяльності, неодноразово нагороджений грамотами, діставав премії, подяки. Старого вчителя не забувають його вихованці ... "Мені вже й пора на пенсію, — говорить Мойсей Аронович, — але я ніяк не можу розлучитися з школою, покинути любиму справу, своїх вихованців"" ["РП" від 15 жовтня].
Виступає хор і струнний оркестр СШ № 5 під управлінням М. А. Фельдмана
269 хлопчиків і дівчаток навчалися в музичній школі. Вони вчилися грати на фортепіано, скрипці, баяні, домбрі та духових інструментах. У 1957/58 навчальному році випущено 26 учнів. Значно розширилося приміщення школи: до послуг юних музикантів збудовано ще 7 класних кімнат ["РП" від 18 червня і 28 вересня]. 19 січня колектив школи провів на пенсію одну з найстаріших викладачів і концертмейстерів Марію Іванівну Волховську, трудовий стаж якої становив 37 років ["РП" від 22 січня].
У міському Палаці піонерів (завідувач — Хрильов) створено 16 гуртків, які відвідують понад 700 хлопчиків і дівчаток. Понад сто школярів були учасниками хорового, танцювального гуртків та струнного оркестру. В грудні 1957 року розпочалися заняття оркестру (керівник — Чередниченко). Танцювальна група нараховувала у своєму складі 23 учні. На обласному огляді юні танцюристи завоювали диплом першого ступеня, а на республіканському — почесні грамоти ЦК комсомолу і Міністерства освіти України.
45 учнів V — VII класів різних міських шкіл регулярно відвідували заняття гуртків юних кіномеханіків (керівник — Г.М. Урис). Восени 1958 р. відкрився фехтувальний гурток ["РП" від 18 квітня, 12 жовтня і 30 листопада].
За успіхи, досягнуті в республіканському огляді культурно-освітніх закладів, присвяченому 40-річчю Великого Жовтня, Новоград-Волинському Будинку культури ім. Щорса присуджено диплом першого ступеня, а його працівникам і активістам — першу грошову премію. З метою запозичення передового досвіду тут побували працівники культосвітніх закладів Київщини та Рівненщини. Вони цікавились діяльністю методичного об’єднання, лекційної групи, гуртків художньої самодіяльності. Останнім часом особливою популярністю користувалися тематичні вечори та вечори запитань і відповідей. Створено гуртки шоферів, стенографії, крою та шиття, художньої вишивки, машинопису, кінорадіосправи. Організовано кімнату передового досвіду в сільському господарстві та промисловості Житомирщини. У малому залі тренувалися фехтувальники. Понад 300 осіб брали участь у роботі гуртків художньої самодіяльності: драматичних, хорових, народних інструментів, вокальному, хореографічному. Тільки за минулий рік вони дали 93 спектаклі та близько 200 концертів ["РП" від 3 січня, 14 лютого і 12 березня]. Восени 1958 р. у Будинку культури почала працювати шахово-шашкова секція, якою керував першорозрядник Клебан ["РП" від 28 листопада].
Осінньо-зимовий сезон драматичного колективу Будинку культури закінчився традиційною театральною декадою. Основне місце в репертуарі зайняли п’єси радянських авторів. Найбільш вдалими були вистави "Ніч і полум’я" — героїчна драма М. Зарудного і лірична комедія В. Леканова "Сільські вечори". З класичної спадщини до програми декади були включені спектаклі "Наталка-Полтавка", "Шельменко-денщик", "Сватання на Гончарівці", а також опера "Запорожець за Дунаєм". Всі вони пройшли з великим успіхом. В спектаклях поруч з ветеранами самодіяльної сцени успішно дебютувала молодь. З її числа особливо відзначилася Е. Белюц, яка володіла хорошим голосом і створила вдалі образи Наталки-Полтавки та Оксани з "Запорожця за Дунаєм". Велику винахідливість в оформленні спектаклів виявив художник Б. Меленевський. Після закінчення декади директор обласного Театру народної творчості вручив колективу Будинку культури диплом І ступеня за успіхи в розвитку культурно-масової роботи. Почесні грамоти вручені також 22 активним учасникам художньої самодіяльності ["РП" від 25 квітня].
1958 року в місті вперше справляли свято музичної весни, емблемою якого було зображення ліри. Сім днів лунали веселі пісні, класична і народна музика, демонстрували свою майстерність учасники художньої самодіяльності. На стадіоні виступали зведений духовий оркестр, до трибуни приїжджали велосипедисти — учасники естафети, їх змінила колона мотоциклістів — спортсменів ДТСААФ. Близько 200 струнких юнаків виконували вільні вправи на футбольному полі. Потім виступали фехтувальники, борці, футболісти. 2 липня відбулося гуляння на річці: "Мальовничі береги Случі заповнили багато трудящих. На річці появляється колона з декількох десятків човнів, прикрашених прапорами. Попереду — велика емблема свята. На човнах — юнаки і дівчата в барвистому народному вбранні. Грає духовий оркестр, переливаються баяни, лунають веселі пісні. Човни під’їжджають до островка. Тут виступають колективи художньої самодіяльності. Запалало вогнище. Біля нього відбувається зустріч трьох поколінь ... Починається масовий хоровод. Дівчата, розходячись в плавному танку, за старовинним звичаєм спускають на воду вінки. А коли зовсім стемніло, спалахнули факели на човнах, високо в небо злетіли різнокольорові ракети" ["РП" від 2 і 4 липня].
3 липня Зелений театр заповнили жінки та дівчата, які з інтересом оглядали виставку робіт слухачів курсів крою та шиття і художньої вишивки. Тут же демонструвалися плаття, костюми та пальто, виготовлені у швейних майстернях міста. 4 липня відбулося комсомольське весілля. Сотні жителів міста зустрічали весільний поїзд. За старовинним народним звичаєм молодим підносили хліб-сіль. У супроводі рідних і друзів вони прямували до міського парку, де відбулась реєстрація шлюбу. У завершальний день свята о другій годині дня почався карнавальний хід. По центральних вулицях міста рухалися прикрашені машини. На відкритих кузовах демонструвалися пантоміми "Льонарки", "Урожай", "Будівельники", "Достаток", "Наздоженемо США", "Танець маленьких лебедів". Пізно ввечері небо прорізали різноколірні спалахи ракет, розпочався великий феєрверк ["РП" від 9 липня].
23 травня в Зеленому театрі зібралось близько 500 жінок. Тут відбувся вечір, присвячений питанню консервування і пастеризування овочів і фруктів у домашніх умовах. Завідувач міськторгвідділом Я. Гнутов провів бесіду і показав на практиці, як треба правильно проводити консервування і пастеризування ["РП" від 25 травня]. 28 вересня на міському стадіоні відбулось урочисте відкриття районної сільськогосподарської та промислової виставки. Два павільйони відвели для показу досягнень юннатів. Серед виробів учнів СШ № 2 привертали увагу діючі моделі штучного супутника Землі, реактивного літака, соломорізки, виготовлені під час навчання в шкільній майстерні та в цехах машинобудівного заводу. Мічурінці СШ № 3 демонстрували вирощені ними баклажани, капусту, картоплю, яблука та інші культури. Схвальні відгуки відвідувачів отримали вишивки, картини, доріжки, сорочечки, рукавички, які зшили та виплели вихованці дитячого будинку ["РП" від 1 жовтня].
Відбулася завершальна стадія розіграшу кубка республіканської ради товариства "Авангард". Після напружених матчів право участі у півфіналах завоювали футбольні команди міст Харкова, Одеси, Сталіно (з 1961 р. — Донецьк) і Новограда-Волинського.
Республіканська рада вирішила провести завершальні зустрічі у місті над Случчю. 28 серпня на міському стадіоні футболісти м. Сталіно перемогли харків’ян із рахунком 2:1, а новоград-волинці — одеситів 3:0. У фінальному матчі 30 серпня сильнішими були футболісти м. Сталіно, які виграли у хазяїв поля з рахунком 3:1 ["РП" від 22 і 31 серпня]. Кілька тисяч глядачів зібралися 14 вересня на міському стадіоні, щоб подивитися футбольний матч між місцевими спортсменами й гравцями київського "Динамо". Кияни виграли 7:1 ["РП" від 17 вересня].
У червні 1958 р. в Новоград-Волинський прибула історична експедиція, яка рухалася від Умані до Львова по слідах Першої Кінної армії. Учасники експедиції оглянули місця боїв кінармійців з польськими військами у 1920 році. Гості зустрілися з колишніми кінармійцями — механіком пивзаводу С.І. Кубарським, головою колгоспу "Більшовик" Бегагоєном, а також із Троянівським, Вігманом, Куриловим, Калошиним. Багато цікавого розповіли старожили села Гульськ, в районі якого Кінармія форсувала річку Случ. У старих кіннотників вдалося знайти речі періоду громадянської війни, зокрема, шаблі, будьонівки, старі фотографії, навіть дві тачанки. Знайдено також книгу спогадів бійців Першої Кінної армії, яка стала бібліографічною рідкістю ["РП" від 20 червня].
У вихідний день влітку сотні містян відправлялися разом зі своїми сім’ями відпочивати на річку Случ. 13 липня на обох берегах зібралось багато людей. Як і раніше, проблемою було знайти поблизу питну воду. Єдине джерело до кінця дня було вичерпане. Щоб набрати води, треба було залізати в колодязь, порушуючи всі правила санітарії. Біля переправи утворилася велика черга. Працював лише один човен (пором), в який сідало до 12 осіб, а перевізником була дівчинка років 12-13. Не дивно, що в деяких рейсах веслували самі пасажири. На самій річці місця для катань не виділено, і човни наїжджали на тих, хто купався ["РП" від 18 липня].
У багатьох газетах можна побачити малюнки місцевого художника С. Марунчака. На деяких із них зображені пам’ятники старовини, наприклад, урочища Замчище та Церковище на правому березі Случі — городища літописного Возвягеля. Цікавим є коментар художника до малюнка "Річка Неволя": "Біля села Ржатківки протікає невеличка річка Неволя. Багато легенд, зв’язаних з цією назвою, живуть у народі. Ось одна з них, яку я почув від старожилів ... Колись на місці села стояли дрімучі ліси. Тут ховались люди від монголо-татарських завойовників. Повертаючись з Чехії, татари натрапили у лісі на "Замок", обнесений високою огорожею. Розгорнувся жорстокий бій, у селищі спалахнула пожежа. Одна дівчина, пробравшись через ворожий табір, кинулася в ліс. Та коли вона перебрідала річку, її наздогнав татарин. — Ой, неволенько моя! — вигукнула дівчина. Так і залишилася за річкою назва Неволя" ["РП" від 21 лютого і 17 серпня].
"Річка Неволя"
13 червня відбулася сесія міської ради. Виконувачем обов’язків голови міської ради обрано Г.І. Демченка. У цей же день на пленумі першим секретарем міськкому партії обрано І.Г. Темченка ["РП" від 15 червня].
Згідно з оголошеннями, в конторі міськводопроводу (вул. Червоноармійська № 25) проводилася реєстрація газобалонних установок, придбаних населенням на власні кошти, а лісоторговельний склад Укрлісбудторгу (вул. Коростенська № 62) продавав населенню стандартні будинки ["РП" від 18 червня 26 листопада].
Віктор Ваховський та Леонід Коган, краєзнавці
