Є люди, які асоціюються зі святом… Завжди усміхнена, з гарною поставою та чудовою дикцією – це Тетяна Музика. Ви напевно бачили її на сцені. Вона сміливо може претендувати на звання "Обличчя звягельських заходів", адже останні тридцять років служить культурі Новограда. Сьогодні ця жінка режисер театру, а раніше ведуча та організатор концертів і шоу-програм. Ми розповімо про невідомі загалу факти професійного становлення Тетяни.
Тетяна Музика зустрічає журналіста Новоград.City в своєму кабінеті у міському Палаці культури імені Лесі Українки. В приміщенні відразу ж кидаються в очі вішаки зі сценічними образами та велике старовинне дзеркало. Однозначно, це дзеркало багато років відображало десятки людей у пишних костюмах, які готувалися грати на сцені чужі долі.
Саме в цій кімнаті створює свої вистави режисер народного аматорського театру МПК та режисер народного молодіжного аматорського театру при МПК Тетяна Музика.
Чотирьохрічна дівчинка-ведуча
Народилася Тетяна у Новограді-Волинському у родині слюсаря та швачки. Вже у дитячому садочку потяг до прекрасного взяв гору і вона активно брала участь у святкових заходах.
"Вихователі дитячого садочку казали моїм батькам: "Як є Таня Музика – все буде добре", – згадує жінка. – Я знала весь монтаж заходу, слова всіх дітей-учасників. Раптом хтось був відсутнім – відразу ж виступала замість нього, розповідаючи їх вірші напам'ять".
У чотирьохрічному віці Тетяна вперше заявила про себе, як ведуча святкових заходів.
"Це був новорічний ранок, але Снігуронька не змогла його вести. Дід Мороз намагався знайти вихід із ситуації і запитав: "Танєчка, що робити будемо?". Я ж не розгубилася і почала пропоновути: зараз будемо танцювати, а зараз – в гру грати. По факту в чотири роки провела свій перший новорічний ранок. Присутні навіть жартували, що гонорар за захід потрібно віддати мені, а не Снігуроньці".
Не дивина, що й у школі №1, де навчалася Тетяна, жоден захід не обходився без неї. Заходи не лише проводила, а й писала до них сценарії. Дівчина навіть на власному випускному вечорі була ведучою.
Актриса: знакові люди
"В четвертому класі стала вожатою першачків, – пригадує жінка. – До закінчення школи була переконана, що моє прагнення до участі у заходах – це потяг до вчительства".
Усвідомлення свого справжнього покликання прийшло у восьмому класі, коли організатор-методист школи привела Тетяну до режисера Євгенії Халової в театр Будинку офіцерів. Євгенія Іванівна, заслужений працівник культури, стала особливою людиною в долі дівчини.
"Євгенія Халова дуже сильний режисер, але, на жаль, попрацювати з нею вдалося не довго. Першу роль, яку вона мені дала – це дівчинка з села у виставі "Пічка на колесі". Потому була роль служниці-негритянки в "Поверніть моїх синів"… Тоді Євгенії Іванавни не стало. Ми усі дуже страждали від цієї втрати".
Дівчина "загорілася" бажанням пов'язати своє життя з театром і з третьої спроби на другий рік після закінчення школи вступила на режисера театру. Професію опановувала у Дубно в училищі культури.
Вийшовши заміж на другому курсі, Тетяна перейшла на заочне навчання та шукала роботу. І тут на життєвому шляху жінки вперше з'явився Сергій Богайчук, на той час директор Дому культури машинобудівників. Він пізніше зіграє важливу роль в житті жінки.
"Я прийшла і сказала, що хочу працювати. Сергій Веніамінович відповів, що не має вакансій. Та я не здалася й запропонувала укласти договір. Умови такі: роблю виставу, гастролюємо, після чого отримую процент від прибутку. Він погодився".
Та завагітнівши, жінка потребувала офіційної роботи. Довелося змінити сферу діяльності – вона стала секретарем головного лікаря санстанції Людмили Прохор, де пропрацювала майже п'ять років. Робота жінку цілком влаштовувала, однак тут вона знову зустрічає Сергія Богайчука, на той час директора парку культури і відпочинку.
"Реально в культуру мене витягнув Сергій Веніамінович. Я думала, що так і буду працювати в санстанції – мені там було добре. Але Богайчук наполягав, що моє місце в культурі і запропонував мені 24-річній посаду заступника директора".
Шлях до сцени Палацу культури
На той час в 1990-х в парку культури і відпочинку щовихідних та на свята проводили розважальні заходи на сцені біля Літнього театру. Тетяна сумлінно працювала заступником директора з творчих питань, зокрема започаткувала лялькові вистави для дітей.
"Я до сьогодні згадую ляльковий театр і дуже хотіла б його відновити. Вже навіть знайшла бажаючих грати. Зараз готуюся – власноруч в'яжу іграшки".
У важких дев'яностих Арбітражний суд за борги конфіскував все майно парку і довелося шукати іншу роботу. Керівниця Палацу дітей і молоді Зінаїда Шлендер пропонує жінці очолити гурток лялькового театру.
"Дітей – море. У мене було чотири групи і їм всім дуже подобалося грати в театрі. Викладала їм сценічну мову та рухи з рукою. Іграшки знаходила в секонд-хенді, сама їх шила та в'язала. Також вела табори і навіть стала начальником табору".
Наступна доленосна пропозиція прозвучала від Ірини Антипчук, тоді ще заступника директора Палацу культури.
"Це не твоє, – казала Ірина Дмитрівна. – Іди до мене в культуру!". Спершу я відмовлялася, але ми часто зустрічалися дорогою на роботу, а вона не здавалася: "Ти маєш працювати в Палаці культури", – повторювала Ірина Дмитрівна. Тож я погодилася допомогти на "Лесиних джерелах" з фрагментом Містечко майстрів, яким займалася ще працюючи в парку".
Як результат, останні 25 років Містечко майстрів, яке всі ми знаємо та любимо – це плід роботи Тетяни Музики.
Ведуча: зворотній бік професії
Занурившись у знайому атмосферу, Тетяна більше не змогла відмовитися від роботи у Палаці культури і стає організатором-методистом.
"Реально це режисер і ведуча заходу в одній особі. Всі вважають, що завдання ведучої заходу – це гарно вбратися, нафарбуватися та прочитати текст з папірця. Але це насправді величезна робота. Ведуча сама готує концерт. Спочатку потрібно написати сценарій по всім правилам драматургії: з кульмінацією та розв'язкою. Тоді спланувати тематичні номери та домовитися з артистами і запросити учасників. Після чого треба вичитати текст та поставити сценічну мову. Будь-хто на сцену вийти не може, бо в повсякденному житті ми розмовляємо, як розмовляємо, а на сцені важлива дикція".
Не варто забувати й про колосальний стрес, який ведучий заходу переживає на сцені перед великою кількістю людей.
"Навіть сьогодні, після стількох років на сцені, я виходжу на сцену – звучить гімн, а в мене тремтять коліна. У кожного так, і так завжди було, і завжди так буде".
Караоке та шоу-програми
З 2002 року в Новограді користувалася шаленою популярністю програма "Караоке", ведучою якої теж була Тетяна. Спонсор програми Володимир Іскрицький дарував переможцям караоке цінні подарунки – побутову техніку: телевізори, пилосмоки, музичні центри тощо.
"Виходжу на площу – навколо ні душі. Кажу в мікрофон "Шановні новоград-волинці й гості нашого міста! За декілька хвилин на центральній площі відбудеться святкова програма караоке!" Тут же починали збиратися люди. Все місто сходилося на мій голос".
Також Тетяну Музику містяни знають, як незамінну Снігуроньку на всіх новорічних святах.
"Кожен Новий рік всі люди відпочивають, а ми о другій ночі стоїмо на сцені. Дідом Морозом були і Ольшевський, і навіть Сурай, а також мої брати Віталій і Сергій та молодший син Віктор. Смішно, але Снігуронькою була до 46 років".
Ще однією віхою в культурному житті Новограда були такі шоу-програми як: "Міні-міс", "Міс Звягеля", "Міні-лицар", "Містер Ікс", "Звягельські жарти" та "Стріли амура". Останню започаткувала саме Тетяна Музика. До слова, решту програм у різні часи також вела сама.
"Шоу-програми робити ще важче, ніж концерти. Найтяжче знайти конкурсантів, адже кожному потрібна власна команда, яка буде готувати для них програму та забезпечить номерами і костюмами. Але мені дуже це подобалося".
Театр…
Та все ж, паралельно з цією бурхливою діяльністю, Тетяна продовжувала грати у театрі все життя. Свого часу Петро Сурай запропонував їй грати Гелену в виставі "Кассандра". Згодом грала у театрі Валентина Ольшевського. Вистави презентували по всій Україні.
"Я завжди мріяла бути режисером театру. Коли в 2017 році Ольшевський звільнився з посади керівника театру – театру потрібно було захищати звання "народний". Директор Палацу культури Ірина Антипчук запропонувала мені стати режисером. Я відразу почала відмовлятися, сумніваючись у власних силах, але отримала колосальну підтримку від колег та врешті погодилася".
Спочатку Тетяна очолила молодіжний театр з яким поставила новорічну виставу. "Всім сподобалось. Думали, що це приїхали актори з Києва", – згадує жінка про початок роботи на посаді. Тоді з'явилися вистави "Сон у новорічну ніч", "Пригоди у сніговому королівстві", "Королівство кривих дзеркал", "Ніч перед Різдвом", "Сон-мрія або казка зеленого гаю".
"Бажаючих грати у молодіжному театрі дуже багато. За нормативами у групі має бути 15 акторів, а їх кількість часом доходила до 60. Зараз ми готуємо новорічну виставу "Царство ночі" тривалістю 1 година 40 хвилин. Казка цікава й не хочеться її скорочувати, бо всі діти прагнуть взяти участь. На сцену виведу всіх".
Атмосфера театру поглинає його учасників. Зокрема, декілька театральних вихованців Тетяни навіть своє майбутнє вирішили пов'язати з акторською майстерністю.
"Я спостерігаю за надзвичайним професійним ростом дітей. До прикладу, прийшли до мене скромні дівчата Аліна Мисюра, Вероніка Козак, Наташа Марчевська і за декілька років стали справжніми актрисами. На сьогодні в Київському національному університеті культури і мистецтв навчаються на акторів театра і кіно Настя Павлюк та Паша Буковський, режисером стане Вероніка Орімович. А в РДГУ на актора навчається Давід Тек".
Свій театральний колектив Тетяна називає сім'єю, де кожен один одного підтримує та поважає.
Серйозні та смішні: вистави для дорослих
Керівництво теж оцінило результати роботи та наполягло, щоб Тетяна очолила ще й театр для дорослих. І від 2018 року аматорський театр захистив звання "народний" та показав чудові вистави: "По-модньому", "Йоганна, жінка Хусова", "На перші гулі", "Батьківська хата". А зараз працює над виставами "Рятуйте, мене женять!" і "Пічка на колесі" та прагне відновити виставу "Фараони".
Загалом найулюбленіший жанр жінки – це комедія. Актори розділяють вподобання очільниці театру.
Тетяна розповідає, що карантин поставив на паузу життя театру, але не зупинив його роботу. Так, драма "Батьківська хата" народилася саме під час епідемії. Репетиції проходили по скайпу. Таким чином вже через тиждень після послаблення карантину в травні, актори вийшли на сцену з прем'єрою. Режисерка планує показати її звягельчанам ще раз на початку 2022 року.
"У мене є мрія поставити виставу "Камінний господар" Лесі Українки. Бачила її у виконанні Дніпровського театру і загорілася показати її новоград-волинцям. У нас є ідея зробити цю виставу на Фортеці. Зараз я виношую цей задум. Обов'язково зроблю цю виставу".
З родиною
У Тетяни два сина та онук. Молодший син Віктор також грає у театрі, а старший Микола завжди знімає всі вистави та заходи на відео. "Сини у мене найкращі в світі. Вони дуже відповідальні й за це їх поважають та люблять люди", – з теплом у голосі говорить жінка.
Крім роботи, Тетяна весь свій вільний час присвячує найулюбленішому хобі – в'язанню. Шпицями та крючком вона створює одяг, іграшки, коври, аксесуари, декор тощо. Для неї це найкращий спосіб зняти стрес та в деталях обдумати деталі наступних вистав.
Наразі ж режисерка разом зі своїми підопічними створює святковий новорічний настрій жителям Новограда та гостям міста.
