До річниці з дня визволення Новограда-Волинського від німецьких загарбників опубліковані спогади Героя Радянського Союзу, підполковника запасу Д. Бабанова "У жорстоких боях". У цьому ж номері газети розповідається про святкування нового 1959 року:
"Як вісник Нового року загорілася різнокольоровими вогнями велика ялинка в центрі міста. Біля неї багато людей. Тут і молодь, і літні трудівники, і, звичайно, діти. О 10-й годині вечора повітря прорізали звуки веселої польки. Починається карнавальний хід. По вулицях міста іде колона автомашин. Передню бадьоро тягне клоун. А на машинах — герої народних казок та билин. Тут і традиційний поважний Дід-Мороз, його нерозлучна супутниця Снігуронька. А за ними — билинний Богатир, Баба-Яга, Звіздар, Зима, Чорт. Учасники карнавалу направляються до Будинку культури, де в цей час іде новорічний концерт" ["РП" від 4 січня].
Новорічна хода на вул. К. Маркса
На машинобудівному заводі збудовано цех фарбування виробів площею 450 кв.метрів, введено в експлуатацію вертикально-фрезерувальний і свердлильний верстати, три зварювальні апарати, п’ятикубовий компресор, повністю механізовано вивантаження малогабаритних деталей з ливарного цеху, подачу піску і стрижневої суміші в цех і на робочі місця шишельників. Застосовано пневматичне замість ручного трамбування форм у ливарному цеху ["РП" від 4 вересня]. Повідомляється також про створення на заводі первинної організації науково-технічного товариства "Машпром", яка нараховувала 37 осіб. Чимало членів товариства для набуття досвіду побували на заводах Києва та інших міст ["РП" від 12 липня]. У заводській оранжереї росло понад 3,5 мільйони квітів і декоративних рослин: канни, гортензія, примула, цинерарія, сальвія — усього до 65 сортів. Милували око тропічні пальми й кактуси, сотні диких лимонних дерев прищеплені культурними. Це справа рук ботаніка Станіслава Михайловича Проховського ["РП" від 22 березня].
Пущено в дію другий цегельний завод міськпромкомбінату потужністю 2800 тисяч штук цегли. Тут встановлено високовольтну лінію, і прес для формування цегли вже працював на електроенергії, а не на нафтопродуктах, як було раніше. Тепер за одну зміну виготовляли 13 тисяч штук цегли. Копання глини теж механізовано. Один екскаватор замінив шість робітників, забезпечував вдосталь сировиною обидва заводи, які працювали у дві зміни та виготовляли 40 тисяч цеглин за добу ["РП" від 24 червня]. Промкомбінат являв собою багатогалузеве підприємство, до складу якого входило два цегельних заводи, кам’яний кар’єр, а також цехи — хімічний, декілька швейних, побутового обслуговування, шевський, шлакоблоковий, черепичний та інші ["РП" від 4 листопада]. На каменедробильному заводі введено в дію локомобільну електростанцію. У листопаді завод одержав шість потужних автосамоскидів, екскаватор, два бульдозери. Незабаром мали ввести в експлуатацію дробильний цех потужністю 100 тисяч кубометрів щебеню ["РП" від 12 липня і 15 грудня].
Артіль "Мебельник" (голова правління — О. Варшавський) достроково освоїла виготовлення малогабаритних буфетів для широкого вжитку ["РП" від 15 лютого]. Власними силами виготовлено і встановлено дисковий шліфувальний верстат. Таким чином повністю механізовано чищення деталей, а продуктивність праці на цій операції зросла вп’ятеро. З сушильних камер прокладено вузькоколійну дорогу прямо до фугувальних верстатів. Тепер не доводилося важкі деталі переносити на руках у машинний цех. Для полегшення умов праці робітників встановлено додатково стрічково-шліфувальний і горизонтально-свердлильний верстати. Ліквідовано другу зміну. Почалося впровадження у виробництво нової щитової шафи та театральних крісел для сільських клубів і будинків культури ["РП" від 23 серпня].
На пивзаводі (директор — І. Распопов) не так давно тачками підвозили лід для охолодження бродильних чанів, руками заносили його на другий поверх. Тепер на заводі ввели в дію потужну холодильну установку ["РП" від 1 липня]. Сирзавод (директор — І. Гопанчук), крім основних видів продукції, виробляв із відходів молока казеїн — цінну сировину для промисловості ["РП" від 30 серпня]. Закінчено будівництво виробничого корпусу, матеріального складу, контори та інших допоміжних приміщень міськхарчокомбінату (директор — В. Романенко). Збудовано водопровід завдовжки 650 погонних метрів і каналізацію 300 погонних метрів, проведено високовольтну лінію ["РП" від 13 листопада]. У цеху ширвжитку м’ясокомбінату (директор — А. Умзар) налагоджено виробництво пиріжків для підприємств громадського харчування ["РП" від 22 листопада].
У промисловій артілі ім. 40-річчя Жовтня звільнено частину цеху безалкогольних напоїв і на цій площі встановлено додатково закупорювальний верстат. Без додаткових асигнувань напівмеханізовано розлив сиропу, чим збільшено випуск продукції в півтора раза. За два місяці вже вироблено понад 60 тонн фруктово-ягідних соків. Вперше випускалися соки з дикорослих ягід. Зокрема, виготовлено 15 тонн соків із чорниці. До кінця року передбачалося здати в експлуатацію новий цех плодопереробки потужністю 300 тонн за сезон ["РП" від 5 серпня]. Промислова артіль ім. ХІХ з’їзду КПРС відкрила на вул. К. Маркса № 33 майстерню з ремонту шкіряної галантереї. Майстерня ремонтувала господарські сумки, валізи, портфелі, парасольки, целулоїдні ляльки, а також виготовляла пояси до плаття і пальто ["РП" від 9 жовтня].
На реалбазі хлібопродуктів на зміну важкій ручній праці прийшли механізми. В складах і на подвір’ї працювали два зернонавантажувачі, три самоподавачі, 12 пересувних і один стаціонарний транспортери. З їх допомогою навантаження і вивантаження зерна прискорилось на 50%. Крім того, встановлено три складні та десять простих зерноочисних машин. Дві машини для калібрування кукурудзи дозволили втричі піднести продуктивність праці у підготовці посівного матеріалу ["РП" від 10 червня]. Рембудконтора придбала пилораму, круглопильний верстат, бетономішалку ["РП" від 7 листопада]. Згідно з оголошенням, комбінат комунальних підприємств відкрив нову механізовану пральню при міській лазні ["РП" від 28 жовтня].
Щодня через м. Новоград-Волинський проходило 26 транзитних автобусів. На їхніх табличках видно написи: "Київ", "Львів", "Трускавець", "Чернівці" та ін. 1959 року відкрито нові маршрути місцевого сполучення: на Суємці, Соколів, Несолонь, Черницю (нині — Барвінівка), Колодянку ["РП" від 11 жовтня].
26 квітня у новому двоповерховому будинку на розі вулиць К. Маркса і Червоноармійської відкрився бакалійно-гастрономічний магазин на 8 робочих місць. Він мав холодильне обладнання. В одному з відділів магазину — хлібобулочному — реалізація продукції проводилася шляхом самообслуговування ["РП" від 26 і 29 квітня, 29 травня].
Напередодні Жовтневих свят на колгоспному ринку (директор — С. Плещинський) почала працювати нова м’ясна крамниця (нині вона знаходиться на території ринку "Привоз" на вул. Яновського). Просторе світле приміщення, в якому могли торгувати водночас 38 осіб, облицювали кахелем. Пропускна спроможність крамниці становила 1,5 тонни продукції на день. Тут також робили аналізи. Холодильна камера мала місткість 4 тонни ["РП" від 7 листопада]. Два нових магазини відкрито на вулицях Ярунській (нині — вул. Лянгуса) і Радянській (нині — вул. Героїв Майдану) ["РП" від 23 вересня]. Магазин взуття перемістили з вул. Леніна на вул. К. Маркса № 21, а гасову крамницю Міськторгу — на територію паливного складу, що знаходився на розі вулиць Радянської й Червоної (нині — вул. Воїнів-інтернаціоналістів). На складі також продавали кам’яне вугілля різних марок ["РП" від 17 травня і 23 жовтня]. Хлібна крамниця № 2 на розі вул. К. Маркса і Леніна розміщувалася в тісному приміщенні. Там завжди було брудно, стіни від сирості запліснявіли, зі стелі текло. Не в кращому стані перебувала також хлібна крамниця біля машинобудівного заводу ["РП" від 20 лютого].
Навесні 1959 року з’явилося оголошення про те, що деякі цінні речі можна придбати в магазинах Міськторгу в розстрочку. Цим зручним методом вирішили скористатися багато місцевих жителів. За два місяці магазин культтоварів продав у розстрочку понад 200 годинників, 35 радіол, понад 300 велосипедів, а також фотоапарати, музичні інструменти на загальну суму понад 300 тисяч крб. ["РП" від 28 червня]. З 16 жовтня магазини Міськторгу мали продавати в розстрочку готовий одяг та шовкові тканини ["РП" від 14 жовтня].
Відбулася міська конференція членів профспілки працівників освіти. З метою переходу на однозмінне навчання школа № 1 прибудувала шість класних кімнат, школа № 4 — дві класні кімнати. Школа № 5 побудувала слюсарну і швейну майстерні. Директор школи № 4 Стрижевський сказав, що давно вже назріло питання будівництва нових шкіл у місті. Адже 1600 учнів навчалися в другу зміну. Треба ліквідувати двозмінне навчання ["РП" від 9 грудня]. У приміщенні залізничної СШ № 35 (нині — ЗОШ № 9) мала відкритися заочна середня школа. Оголошено набір учнів у 5-10 класи віком старше 16 років без відриву від виробництва ["РП" від 14 серпня].
У старших класах СШ № 3, починаючи з 1956/57 навчального року, готували трактористів, шоферів, комбайнерів. Школа мала дві автомашини, два трактори, комбайн, створено автоклас і клас для вивчення трактора, які обладнали необхідними вузлами й деталями машин. Дітей навчали спеціалісти з відповідною освітою і практикою роботи. Влітку 1958 і 1959 років школярі проходили виробничу практику в колгоспах району, АТК і РТС. Учні, які вивчали трактор і комбайн, місячну практику проходили під керівництвом вчителів, трактористів і комбайнерів в колгоспах сіл Стриєва, Сусли, Івашківка, Орепи, а ті, хто вивчав автомобіль, — в АТК і РТС. У минулому навчальному році введено ще два профілі: 16 учениць набували різних спеціальностей на хлібозаводі, 9 — у промкомбінаті. 1959 року відбувся перший випуск із виробничим навчанням. Свідоцтва тракториста одержали 29 випускників, помічників комбайнерів — 28, шоферів — 30, робітників різних спеціальностей хлібозаводу — 16, майстрів художньої вишивки — 9. Велику практичну роботу проводив гурток юних садівників, який за сім років виростив понад 10 тисяч дворічних плодових саджанців і передав їх колгоспам, школам та громадським установам району. Протягом трьох років цей гурток і його керівник Н.Т. Петрук були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки ["РП" від 11 вересня]. У СШ № 2 вже п’ятий рік у 8— 9 класах вповаджували виробниче навчання. Майже 200 вихованців здобули спеціальність токаря, слюсаря, фрезерувальника. Частина з них працювала на ремонтному заводі, інші — на машинобудівному. У школі обладнано слюсарно-механічну та столярну майстерні, кабінети виробничого навчання, фізичний, хімічний та домознавства ["РП" від 4 листопада].
У дитячому будинку жили 93 вихованці. Навесні розпочалося будівництво спального корпусу, в якому передбачалося розмістити 30 хлопчиків і дівчаток. У вільний від навчання час діти під керівництвом викладачів Б.В. Багінської та В.Т. Павлюка оволодівали навичками швейної, столярної та слюсарної справ, рукоділля. Вихованці, які навчалися у СШ № 3, освоювали спеціальності водіїв автомашин, слюсарів. Дитячий будинок мав у своєму розпорядженні 25 гектарів землі. На них вирощували картоплю, кукурудзу, овочеві культури та ін. Крім того, діти самі прибирали свої кімнати, подвір’я, рубали дрова, прали білизну. Хлопчики й дівчатка кожного дня чергували на кухні. Тут вони чистили картоплю, підносили паливо, мили посуд, вчилися кулінарії. А у вихідні дні діти готували їжу самі. При дитбудинку розпочав працювати філіал музичної школи. Створено власний духовий оркестр із 23 осіб. Четверо вихованців оволодівали майстерністю гри на баянах, шестеро — на домбрах. Влаштовували концерти художньої самодіяльності, культпоходи в кіно. Після роботи, навчання діти збиралися в піонерській кімнаті, щоб пограти в настільний теніс, шахи, шашки та інші ігри, почитати цікаву книгу, яких у бібліотеці нараховувалося понад дві тисячі, журнал, газету. Велику допомогу дитячому будинку надавали шефи — робітники радгоспу, спиртозаводу. На кожне свято вони вручали всім дітям подарунки ["РП" від 27 березня, 31 травня і 30 жовтня].
Під час літніх канікул учні СШ № 2 були активними учасниками екскурсій. Семикласники відвідали Баранівський порцеляновий завод, шестикласники — краєзнавчий музей у Житомирі, п’ятикласники — музей письменника М. Островського у Шепетівці. Добре був організований одноденний похід учнів 5-6 класів у Чижівський ліс. Учні йшли берегом річки Случ, вивчали її течію, глибину, дно та круті береги. В лісі вони самі зварили обід із трьох страв, весело розважались. З походу принесли різні рослини для гербарію. Крім того, учні СШ № 2 побували на цегельному заводі, в ливарному цеху машинобудівного заводу, на радіовузлі, спиртозаводі, рентгенкабінеті ["РП" від 26 червня].
Р. Я. Герасимчук
Окрема стаття присвячена заслуженому вчителю УРСР, депутату обласної ради депутатів трудящих Роману Яковичу Герасимчуку. Свою педагогічну діяльність він розпочав 54 роки тому в церковноприходській школі села Миньківці (нині у Шепетівському районі). 1911 року Романа Яковича було переведено в село Сербо-Слобідку (нещодавно було в Ємільчинському районі). Шкільного будинку в цьому селі не було, багато дітей не вчилися. Порадившись із селянами, Р. Герасимчук заходився будувати нову школу, біля якої посадив великий садок. Всі діти були охоплені школою і навчалися грамоті. 14 років вчителював він у цьому селі. З 1932 року Роман Якович працював завідувачем Новоград-Волинським райпедкабінетом. Свій великий життєвий і педагогічний досвід він передавав молодим учителям, навчав їх методиці викладання, давав цінні поради з різних питань педагогічного життя. Останнім часом Р. Герасимчук працював вихователем у гуртожитку СШ № 6. За довголітню педагогічну діяльність нагороджений орденом Леніна ["РП" від 22 лютого].
Віктор Ваховський та Леонід Коган, краєзнавці
Далі буде...
