Краєзнавці Віктор Ваховський і Леонід Коган продовжують розповідати історію міста на сторінках газети "Радянський патріот" (зараз "Лесин край").
Для поліпшення благоустрою передбачалося прокладання до 2000 метрів мостових на вулицях Войкова, Івана Франка, Куйбишева, Воровського, Гоголя, Вокзальній, які раніше після дощів ставали непроїжджими. Встановлювали додатково 60 електроліхтарів і 10 водозабірних колонок. Красива паркова дорога мала з’єднати міський стадіон з вул. Леніна. При вході в парк планували спорудити пам’ятник Лесі Українці. Для додержання кращої чистоти вулиць комбінат комунальних підприємств одержав нову поливальну машину. Працівники лісгоспзагу готували ґрунт і підбирали породи для майбутнього лісопарку площею 63 га на правому березі річки Случ, навпроти пивзаводу ["РП" від 15 березня і 3 вересня]. Нові водопровідні лінії загальною протяжністю півтора кілометра прокладали на вулицях Чкалова, Шаумяна, Ярунській, Пушкінській, Шевченка та Кірова ["РП" від 15 вересня].
Ширилося житлове будівництво. У липні 1960 року 24 родини мали справити новосілля в триповерховому будинку навпроти автобусної станції (нині – будинок №7 на вул. Соборності). Одночасно зводили 40-квартирний будинок поруч із фінвідділом (вул. Волі) і 12-квартирний будинок для робітників авторемзаводу на вул. Пушкінській. Завершувалося спорудження понад 200 індивідуальних будинків ["РП" від 15 березня і 9 червня]. Під час будівництва багатоповерхівки на вул. Карла Маркса вперше у місті застосовували баштовий кран ["РП" від 13 серпня].
Триповерхівка навпроти колишньої автостанції на вул. Карла Маркса в середині 1960-х років
Закінчувалося обладнання нового виробничого корпусу харчокомбінату. Майже половину його площі відведено для цеху безалкогольних напоїв, який оснащували сучасними машинами. Дозувальний апарат на 12 патронів дозволяв випускати за зміну до 16 тисяч пляшок ситро. Крім того, встановлювалися пляшкомийна машина, ванна, закупорювальні машини, транспортери і рольганги для вантаження продукції. У новому корпусі мали також розміститися кондитерський і виноробний цех. Комбінат освоїв випуск нових видів продукції – гірчиці і столового хріну ["РП" від 5 березня]. На птахокомбінаті навесні 1960 року мали здати в експлуатацію другу чергу холодильника місткістю 300 тонн м’яса. Складався проєкт спорудження на околиці міста великого механізованого м’ясокомбінату продуктивністю 50 тонн м’яса за зміну ["РП" від 15 березня].
На сирзаводі 30 липня введено в експлуатацію новий цех із виробництва морозива. Морозивна суміш від фільтра надходила в гомогенізатор, де дробилася під тиском 150-200 атмосфер. Охолодження суміші проводилося не вручну, як робилося раніше, а в спеціальній ванні. Звідси морозиво потрапляло у фрізер, де охолоджувалося до 6 градусів. Фасована продукція надходила в ескімо-генератор, де проводилося загартування ескімо і брикетів. Введення в експлуатацію нового цеху дало можливість вдвічі збільшити випуск морозива і помітно зменшити витрати на заготівлю льоду (в наступному сезоні його потрібно буде 1500 замість 3000 кубометрів). У сироробному цеху встановлено пастеризатор поверхневого нагрівання, а в маслоцеху модернізовано потокову лінію ["РП" 2 серпня]. Збільшився випуск лактози (молочного цукру), яка вироблялася на заводі з відходів молока ["РП" від 13 липня].
Раціоналізатори пивзаводу змонтували розливочну і закупорювальну машини, механізм для наклеювання етикеток. Власними силами зроблено транспортер для подачі ящиків із пивом на автомашини. Транспортерна стрічка вантажила машину за 15-20 хвилин замість 3-4 годин ["РП" 13 липня]. Столову воду розпочав виготовляти спеціальний цех пивзаводу, який збудовано на базі джерела на території колишнього спиртозаводу.
Вода в цьому джерелі містила деякі мінерали, корисні для організму людини, які рідко зустрічаються в інших джерелах України. Новий цех устатковано забірними колодязями, вода подавалася в газувальну апаратуру системою насосів. Заповнення пляшок відбувалося за допомогою спеціальної розливочно-тиражної машини. В цеху встановлено також пляшкомийна машина та інші механізми. Цех міг щоденно випускати понад 10 тисяч пляшок і повністю забезпечити мінеральною водою місто та сусідні райони ["РП" 13 вересня]. Повідомляється про перейменування спиртозаводу на завод кормових антибіотиків ["РП" від 18 серпня].
На початку 1960 року кондитерський цех промартілі ім. 40-річчя Жовтня перейшов у нове приміщення. Тут встановлено додатково другий прес і ще один стіл для охолодження карамельної маси. Це дозволило розширити асортимент цукерок. До сортів "Барбарис", "Дюшес", "М’ятна" додалися "Буревісник", "Прозора". Піч переведена на рідке паливо. У зв’язку з цим випуск продукції зріс вдвічі у порівнянні з торішнім і становив щомісяця в середньому 12 тонн цукерок ["РП" від 28 квітня].
10 липня почав працювати новий цех переробки плодів промартілі. Протягом місяця перероблено 260 тонн вишень і чорниць, виготовлено 140 тонн соків. Артіль розпочала заготівлю та переробку яблук і слив ["РП" від 18 серпня].
Згідно з оголошенням, Новоград-Волинське кар’єроуправління перейменовано на каменедробильний завод Управління промисловості будівельних матеріалів Ради народного господарства Білоруської РСР ["РП" від 19 травня]. Із введенням в дію дробильного цеху випуск бутового каменю і щебеню подвоївся. Раніше щебінь виготовлявся на пересувних дробильних установках, а тепер працювала потужна стаціонарна дробарка, устаткована стрічковим транспортером, сортувальними пристроями. Участь людини тут зведена до контролю за роботою механізмів, регулювання. В приймальний бункер самоскиди висипали різне за розміром каміння. На другому кінці заводу прямо в вагон випадав відсортований щебінь. Щомісяця завод відправляв 1250-1300 вагонів каменю і щебеню на новобудови Білорусії ["РП" від 9 червня].
Пересувна каменедробильна установка
1959 року цегельний завод №2 випустив 1,1 млн штук цегли, у 1960 р. передбачалося випустити 2,5 млн. штук. Глину підвозили з кар’єру, який знаходився на відстані 150 метрів від пресів. Завод приєднано до міської електромережі ["РП" від 26 травня].
У с. Смолка будували другу чергу цегельного заводу міськпромкомбінату з тунельною піччю замість кільцевої. Його потужність мала зрости до 8 млн штук цегли. За зміну прес міг видавати 40 тисяч штук сирцю ["РП" від 17 вересня]. Середня продуктивність комбікормового цеху Лубчицького млина становила 3 тонни за зміну. Агрегат обслуговували три робітники і майстер. Крупчатник-раціоналізатор В.П. Гулевич запропонував новий механізм. Тепер за зміну виробляли 7 тонн продукції, вивільнили двох робітників ["РП" від 16 червня].
На машинобудівному заводі здано в експлуатацію матеріальний склад, закінчувалося будівництво фарбувально-сушильного відділення, розпочато будівництво ковальсько-термічного цеху площею 2000 кв. метрів. Виготовлено дослідний зразок зернонавантажувача ЗГС-100, який проходив випробування. Робітниками заводу заселено 12-квартирний будинок ["РП" від 15 березня, 24 травня, 23 серпня]. За досягнення високих показників у праці й активну громадську діяльність Президія Верховної Ради СРСР Указом від 7 березня 1960 року нагородила формувальницю Новоград-Волинського заводу сільгоспмашин Пахомову Марію Макарівну орденом Леніна ["РП" від 12 березня]. На авторемзаводі встановлено 100-тонний прес. До кінця року мала стати до ладу третя черга ремонтного цеху площею 550 кв. метрів ["РП" від 9 червня].
За останні два роки міський автопарк поповнився 62 вантажними і легковими автомобілями, новими марками автобусів. Проте зі 132 вантажних машин в рейс виходило щодня 65-70 ["РП" від 5 і 22 березня]. Щоденно через Новоград-Волинський здійснювали рух 34 автобуси на Київ, Львів, Брест, Чернівці, Житомир та інші обласні центри. Відкрито рейс Львів – Коростень. Збільшилось число автобусів на маршрутах Київ – Трускавець, Рівне – Житомир. Помітно розширилось і приміське сполучення. Додатково відкрито рейси на Тупальці, Червоноармійськ. Налагоджено нічне чергування легкових таксі. Встановлення телефонного зв’язку з Житомиром і Рівним дало можливість заздалегідь повідомляти пасажирів про наявність вільних місць у рейсових автобусах ["РП" від 31 травня].
Диспетчер автобусної станції відправляє в рейс пасажирський експрес
Продаж гасу проводився в таких пунктах: щопонеділка – на вул. Привокзальна (біля будинків №30 – 34) і Леніна (біля зеленого господарства), щовівторка – вул. Пушкіна (біля ремзаводу) й Кірова (біля стадіону), щосереди – вул. Радянська (район м’ясокомбінату та пивзаводу), щочетверга – вул. Червоноармійська (на розі вул. Кірова) ["РП" від 15 вересня]. За околицею міста, на розі вулиць, що ведуть на Пилиповичі та Орепи, стояв невеличкий будинок з вивіскою "Павільйон залізничного ресторану". Навколо будинку сміття, грязюка. Їжа тут була несмачною і дорогою: розсольник коштував 2 крб. 50 коп., котлети – 3 крб. 10 коп., гуляш – 4 крб. 30 коп. ["РП" від 22 березня].
Віктор Ваховський та Леонід Коган, краєзнавці
